Етапи, моделі та методи регулювання ринкової системи

Методи регулювання ринку поділяються на 2 типи:

1) ринкові методи регулювання, які притаманні моделі „вільного чистого ринку” або існують на окремих конкурентних ринках;

2) неринкові методи регулювання – державне регулювання ринку, яке притаманне моделі „змішаної ринкової економіки”.

Капіталістична система в своєму історичному розвитку мала два етапи розвитку, яким відповідали дві моделі ринкової економіки.

І етап – це модель «класичного вільного ринку», яка існувала з ХVІІ ст. до кінця XIX ст., базувалася на приватній власній і вільній конкуренції, держава не втручалася в економіку, виступаючи " нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни, при цьому регулювання здійснювалось тільки ринковими методами. ЇЇ характерні риси:

- домінуюча роль приватної власності на ресурси і продукти праці;

- свобода вибору економічної діяльності;

- вільна конкуренція між товаровиробниками, яка стимулювала зростання ефективності;

- реалізація економічних інтересів агентів ринку в залежності від власних цілей;

- регулювання економіки здійснювалося за принципом „невидимої руки ринку”;

- вільне ціноутворення на ринку в залежності від попиту і пропозиції;

- обмежене втручання держави в економіку.

Дана модель у кінці ХІХ ст. стала демонструвати неспроможність ринку вирішити багато економічних і соціальних проблем, таких як перевиробництво товарів, появу економічних криз, безробіття, інфляція, екологічні проблеми.

Стало зрозумілим, що ринкові методи регулювання треба доповнити більш ефективними методами державного регулювання, внаслідок чого і відбувся перехід до моделі змішаної ринкової економіки.

ІІ етап ( XIX ст. – ХХ ст.) – модель «змішаної економіки», тобто регульований ринок характеризувався поєднанням ринкового регулювання і втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища. Характерні риси моделі змішаної економіки:

- плюралізм форм власності при домінуючій ролі приватної власності;

- поява і зростання державного сектору економіки, зростання ролі державної власності;

- вільна конкуренція перероджується у недосконалу монополістичну конкуренцію;

- вільне ціноутворення замінюється контролем держави над цінами;

- автоматична саморегуляція ринку замінюється державним регулюванням.

Державне регулювання – це система різноманітних заходів держави, спрямованих на досягнення рівноваги в економіці, збалансування інтересів держави і господарюючих суб’єктів, спрямування діяльності господарюючих суб’єктів на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики.

Основна причина економічної діяльності держави – обмеженість ринкового механізму, яка проявляється в тому, що ринок: а) не вирішує соціальні питання; б) не в змозі забезпечити стратегічний прорив у галузі науки та технології; в) не забезпечує задоволення потреб у суспільних товарах; г) не вирішує екологічні потреби тощо.

Цілі державного регулювання ринкової економіки:

− мінімізація неминучих негативних наслідків ринкових процесів;

− створення правових, фінансових і соціальних передумов ефективного функціонування ринкової економіки;

− забезпечення соціального захисту найуразливіших верств населення.

Модель змішаної ринкової економіки, яка притаманна розвиненим капіталістичним державам, в кінці ХХ ст. після еволюційного розвитку і вдосконалення, перейшла у більш досконалу модель «соціально орієнтованого ринку», у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення і підтримання високих соціальних стандартів життя (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Австрія).