Натуральна і товарна
Суспільне виробництво – це основа життя людей і джерело розвитку людської цивілізації. Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності. Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство. Натуральне господарство – такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Основні риси натурального господарства: 1. Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою. 2. Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобів виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку, як правило є просте відтворення. 3. Відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства безпосередньо надходить до їхнього особистого й виробничого споживання зеззворотніх зв’язків. 4. Панівна форма виробництва в усіх докапіталістичних формаціях. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва. Основні риси товарного виробництва: 1. Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах властивих йому економічних законів (закону власності, попиту і пропозиції, конкуренції, грошового обігу та ін.) 2. Між виробниками складаються не безпосередні господарські зв’язки, а опосередковані, тобто через обмін продуктами своєї праці як товарами. 3. Виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів. 4. На відміну від натурального господарства є відкритою економічною формою господарства Причини виникнення товарного виробництва: 1. Економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками. Вони самі, на свій страх і ризик вирішують, що, де коли і скільки виготовляти, з ким і на яких умовах здійснювати обмін. Економічною основою відокремленості виробників спочатку є приватна власність, далі й інші форми власності на засоби виробництва 2. Суспільний поділ праці, який породжує диференціацію (спеціалізацію) виробників на виготовлені певних продуктів або за певними видами діяльності. Поділ праці є об`єктивною основою необхідності обміну результатами діяльності виробників Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, коли продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте. Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Притаманне не докапіталістичним суспільствам. Розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Мета його функціонування – отримання прибутку. Товарне виробництво є основою ринкової економіки. Притаманна капіталістичному суспільстві.
|
