Капітал як економічна категорія товарного виробництва
Діяльність підприємства забезпечується через функції капіталу. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу: 1. Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу – це фактор виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. 2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким марксистська теорія капітал трактує як економічну категорію, яка представляє специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Розглядаючи капітал як самозростаючу вартість, марксисти ототожнюють капітал з капіталістичними виробничими відносинами експлуатації найманої праці. За марксистською теорією загальна формула руху капіталу має вигляд: Г-Т-Г´, де Г´ = Г+Δ Г Приріст грошей, який отримується в кінці руху капіталу (Δ Г) називається додатковою вартістю, яка створює прибуток капіталіста. 3. Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента. 4. Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу у поточному та майбутньому періоді. У рамках цього підходу відокремлюється поняття «людського капіталу» як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Інвестиціями у людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку робітників, підтримку здоров’я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюється потенційним доходом, який він може приносити власнику. Тобто, капітал – це самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід власнику. Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання. Соціально-економічну форму капіталу визначає функціонування підприємницької та особистої власності економічних суб’єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів. Форми існування капіталу в залежності від різних критеріїв: 1. За джерелами формування: власний капітал, залучений капітал. 2. За напрямом інвестування: речовий капітал, людський капітал. 3. За сферами застосування: промисловий капітал, торговельний капітал, позичковий капітал. 4. За способом обороту: основний капітал, оборотний капітал. 5. За перерозподілом доходів: реальний капітал, фіктивний капітал. 6. За формою функціонування: індивідуальний, колективний, суспільний. 7. За масштабами: національний, міжнародний. 8. За роллю у створенні додаткової вартості: постійний, змінний. Реальний капітал – обслуговує насамперед рух промислового капіталу. Він відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові та грошові кошти. Фіктивний капітал – не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, а уречевлюється у цінних паперах (акціях, облігаціях) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Він не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.
|
