Заробітна плата та її форми
В умовах ринкової економіки заробітна плата представляє собою ціну робочої сили у формі оплати праці та різних форм стимулювання. Заробітна плата відображає сукупність життєвих благ, які можна придбати за її номінальну величину. Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну. Кожна із форм проявляє себе у відповідних системах. Відрядна заробітна плата – це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва. Відрядна форма зарплати передбачає систему доплатза економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик і т. ін. Погодинна форма заробітної платизастосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології і не стимулюється. Погодинна форма існує як погодинно - нормативна і погодинно-преміальна. Перша передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядаються. Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату працівника, за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо. Розрізняють такі види заробітної плати: – номінальну заробітну плату – суму грошей, яку отримує власник робочої сили за певний проміжок часу (годину, день, місяць); – реальну заробітну плату – грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Вона визначається шляхом ділення номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін: Реальна заробітна плата, таким чином, залежить від величини номінальної і рівня цін. З метою ресурсного забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили згідно з міжнародними трудовими нормами використовують показник мінімальній заробітної плати. Мінімальна заробітна плата – грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці. В Україні діє Закон «Про оплату праці», за яким держава гарантує мінімальну заробітну плату на всій території України. Розмір її встановлюється не нижчим за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. В Україні діє тарифна система, яка включає: – тарифні ставки: – тарифні сітки; – схеми посадових окладів; – тарифно-кваліфікаційні характеристики. За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їхньої складності, а робітників – залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати. У формах та діючих системах заробітної плати проявляється зміст таких принципів її формування: - існування усередненого рівня заробітної плати в країні, який визначається вартістю робочої сили (встановлення мінімального гарантованого рівня всім працівникам незалежно від кінцевих результатів); - наявність диференціації заробітної плати залежно від рівня кваліфікації, продуктивності праці, ризикованості, тощо, що існує на основі закону граничної продуктивності праці. Розглянемо принципи розподілу доходу від таких факторів як земля та капітал за маржиналістською теорією. Земля розглядається як природний фактор виробництва, необхідний для виробництва матеріальних благ. Капітал – це фактор виробництва у вигляді споруд, будівель, устаткування, який нагромаджений у минулому, а використовується зараз для виробництва нових товарів. Купівля землі й капіталу передбачає плату (ціну) за придбання цих ресурсів у власність на невизначений час. Купівля права на користування послугами землі та капіталу реалізується через ціну, яка набуває форми ренти і процента. Рента (від лат. reddo в перекладі – повертати, сплачувати) означає дохід від землі, який регулярно отримують її власники, не займаючись підприємницькою діяльністю. Ціна землі як форма доходу є похідною від величини ренти, що є ціною за право на тимчасове використання споживних властивостей ресурсів. Ціна ренти на землю визначається граничним продуктом землі. Це означає, що фірма збільшуватиме обсяг використання цього фактора до того часу, поки вартість граничного продукту від нього не зрівняється з ціною ренти. Величина доходу від використання праці, землі й і капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг. Якщо ж на ринку ресурсів продаються не послуги, а саміресурси (земля), то ціна землі залежить від таких факторів: — від поточної вартості її граничного продукту; — від вартості її граничного продукту в майбутньому. Теоретично ціна землі визначається за формулою: де Р – ціна землі, R – земельна рента, і – норма банківської процентної ставки. Це означає, що ціна землі є дисконтованою поточною ціною ренти.Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величині ренти й обернено пропорційна величині процентної ставки. Тобто власник землі продасть її ціною, яка не повинна бути меншою, ніж відсоток, який він отримає, альтернативно розмістивши виручений від продажу грошовий капітал (у даному випадку на банківському рахунку). На відміну від теорії К. Маркса, де прибуток (дохід на капітал) набирає форм підприємницького доходу (доходу функціонального капіталіста) і позичкового відсотка (доходу позичкового капіталіста), сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що в сучасних ринкових умовах, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як відсоток грошового капіталу. Чиста відсоткова ставка – це ціна, яку необхідно заплатити за отримання грошової позики з метою реалізації проекту без будь-якого ризику. Ставка відсотку визначається продуктивністю (попитом на інвестиційні ресурси) та ощадливістю (пропозицією заощаджень). Рівновага між продуктивністю та ощадливістю визначає рівноважну процентну ставку, яка стає ціною грошових ресурсів. Досі ми розглядали форми факторних доходів власників капіталу і землі, які не займаються підприємницькою діяльністю (або незалежно від того, займаються вони підприємницькою діяльністю чи ні). Тепер розглянемо, яких же форм набуває дохід підприємця. Величина доходу підприємця, як і власників інших ресурсів, визначається граничним продуктом ресурсу " здатність до підприємництва ". Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку. Він є платою за організаційну та управлінську діяльність, новаторство і ризик. Підприємницький дохід (прибуток підприємця) набуває форм нормального та економічного прибутку. Нормальний прибуток визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто це альтернативні, або неявні, витрати. Отже, нормальний прибуток є елементом витрат і набуває форми винагороди за використання підприємцем покладених на нього функцій. Економічний прибуток —чистий прибуток, який залишається після вилучення з виторгу від реалізації всіх витрат, включаючи й нормальний прибуток. Економічний прибуток – це власність підприємця, але він використовується ним не тільки для особистих цілей, а й спрямовується на розвиток виробництва, вирішення певних соціальних проблем тощо. За маржиналістською концепцією розподілу доходів первинний процес формування факторних доходів здійснюється на ринку ресурсів, а власниками ресурсів є домогосподарства, які, зокрема, пропонують капітал фірмам. Насправді власниками капіталу є підприємства, які його і використовують у процесі виробництва. Саме підприємства одержують дохід на капітал, який потім у певному обсязі різноманітними шляхами переходить до домогосподарств. Форми доходу на капітал, які отримують домогосподарства: Дивіденди – виплати акціонерові, що їх здійснює компанія, у формі готівки (cash) або у формі акцій (share). Грошовий дивіденд – це платіж із прибутку компанії після сплати нею встановленого податку на прибуток корпорації та відсотків за борговими зобов'язаннями. Зазвичай, дивіденд визначається у відсотках від номінальної вартості звичайної акції, а останнім часом дедалі більше в абсолютному розмірі на одну акцію. Відсотковий дохід – це дохід, який виплачується власникам цінних паперів і банківських депозитів. Завдяки перерахованим вище видам доходів домогосподарства беруть участь у привласненні частини доходу на капітал. Ринковий механізм визначення винагороди найманого працівника, землевласника і власника капіталу ґрунтується на взаємодії попиту й пропозиції цих факторів. Попит на кожний із факторів визначається вартістю граничного продукту, створюваного цим фактором. Гранична вартість продукту, у свою чергу, залежить від пропозиції фактора. За законом спадної граничної продуктивності (дохідності) фактор, який пропонується з надлишком, характеризується низьким граничним продуктом і низькою ціною цього фактора. Фактор, пропозиція якого обмежена, забезпечує високий граничний продукт і продається за високою ціною. Зобразимо ці залежності графічно (рис. 17). Рис. 17. Рівновага на ринку ресурсів та її зрушення залежно від зміни пропозиції
Як видно із рисунка, збільшення пропозиції будь-якого ресурсу зрушує криву пропозиції S0 вниз праворуч до S1, зумовлюючи, таким чином, зниження ціни на ресурс з Ро до Р1. І, навпаки, зменшення пропозиції зрушує криву S0 до S2, збільшуючи ціну на ресурси з Р0до Р2. Якщо ж пропозиція на ресурс незмінна, то на ціну такого ресурсу впливає зміна попиту. Зобразимо цю залежність графічно (рис. 18).
Рис. 18 Рівновага на ринку ресурсів та її зміна під впливом зміни попиту
Рисунок показує, що за незмінної пропозиції збільшення попиту на ресурс зрушує криву попиту з D0 до D1, що зумовлює зростання ціни на цей ресурс з Р()до Р1. І, навпаки, скорочення попиту від Dо до D2зменшує ціну на ресурс із Ро до Р2. У стані рівноваги кожний фактор забезпечує дохід, що дорівнює його граничному внеску у виробництво товарів та послуг. Оскільки економічні ресурси до певної міри взаємозамінні, то, наприклад, зміна пропозиції на один із ресурсів впливає на ринки інших факторів. Наприклад, зростання пропозиції капіталу на ринку ресурсів спричинить спад граничного продукту капіталу (МРК) та зниження процента на капітал, внаслідок чого доходи власників капіталу зменшаться. Зростання пропозиції капіталу зумовить зростання попиту на працю, що сприятиме зростанню граничного продукту праці (МРL) і її рівноважної ціни – заробітної плати. Функціональний розподіл доходів, згідно з маржиналістською концепцією, здійснюється пропорційно граничній продуктивності кожного з факторів, забезпечуючи справедливий розподіл доходів.
|