Підприємництво, його суть, принципи та функції

В економічній теорії «підприємництво» розглядається як багатовимірне і широке поняття, за різними критеріями. В ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних і психологічних відносин.

Економічна суть підприємництва заключається в тому, що це економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, спрямованої на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, яка здатна забезпечити їм отримання максимального доходу.

Підприємництво представляє собою тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності та незалежності суб’єктів економіки відносно вибору: що, скільки, як, для кого і для чого виробляти? При цьому підприємницька діяльність засновується на повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки. Це господарське мистецтво, яке стає управлінською творчою діяльністю з метою пошуку найбільш перспективних сфер застосування ресурсів.

Класики економічної теорії (А. Сміт, Д. Рікардо) заклали теоретичні підвалини підприємництва, розглядаючи підприємця як власника, господаря, бізнесмена, тобто як людину, яка організовує свою справу і має мету діяльності: максимізацію прибутку. Йому властивий специфічний метод економічного мислення, здатність до ризику, оригінальність підприємницьких ідей та підходів до вирішення господарських проблем.

Поняття " підприємець" уперше ввів у наукову термінологію французький економіст Р. Кантільйон. Основною рисою підприємця він вважав вміння ризикувати. Німецький учений М. Вебер мотивами діяльності підприємця називав прагнення до влади і визнання. На думку німецького економіста В. Зомбарта, найважливішими рисами підприємця є уміння організувати справу, вірність угодам, а австрійського економіста Й. Шумпетера — новаторство.

Отже, підприємець – це суб’єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та сфер застосування капіталу. А звідси і підприємництво – це тип господарської поведінки підприємців стосовно організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту. Економічна сутність підприємництва проявляється у вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності, спрямованої на отримання особистого доходу на основі найбільш ефективного використання факторів виробництва.

Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, на основі якої, шляхом комбінації ресурсів, підприємець досягає своєї мети – максимізації доходу.

Суб’єкти підприємницької діяльності: приватні особи; група юридичних або фізичних осіб; держава в особі відповідних органів.

Основними ознаками підприємницької діяльності є наступні: творчий підхід, ініціативність у вирішенні економічних проблем, новаторство, ризиковість, економічна та соціальна відповідальність і масштабність мислення.

Основні принципи підприємницької діяльності: самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його дотриманням.

Функції підприємництва.

Основні функції підприємництва, в яких системно розкривається його сутність: новаторська; соціальна; особистісна; ресурсна; організаційно-господарська.

Новаторська (творча) функція підприємництва полягає у генеруванні та реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок та проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Соціальна функція спрямована на сприяння реалізації соціальної мети, спрямованої на забезпечення потреб суспільства.

Особистісна функція спрямована на реалізацію та розвиток потенціалу особистості підприємця та членів його колективу.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки і управління виробництвом.

Організаційно-господарська функція підприємництва полягає у комбінації ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійсненні контролю за їх ефективним використанням, полягає у впровадженні нових форм та методів організації виробництва.