Приклад платіжного балансу країни

Згідно з методикою МВФ, класифікація статей платіжного балансу ґрунтується на виокрем­ленні двох основних розділів: " Поточний раху­нок" та " Рахунок капіталу і фінансів";.

Поточний рахунок узагальнює статистичні дані про рух між країною та рештою світу реальних ресурсів (това­рів, послуг, доходів). У ньому виділяють три широкі категорії: това­ри і послуги (нефакторні), доходи від факторних послуг і поточні перекази.

Імпорт країни зобов'язує її платити решті світу, а це зменшує запаси іноземної валюти в банках країни. Різницю між експортом та імпортом називають торговельним балансом. Торго­вельний баланс країни активний, якщо її експорт перевищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт.

Баланс товарів і послуг країни — це різниця між: її експортом товарів і послуг та її імпортом товарів і послуг.У другому розділі платіжного балансувідображаються потоки ка­піталу і фінансів. Це рух коштів, будь-яких зобов'язань і вимог, що виникають між резидентами різних країн при взаємних розрахунках за товари і послуги, позиках грошей або товарів, погашенні боргів, інвестиціях у нерухоме майно, цінні папери та інші активи за кордо­ном.

Рахунок капіталу і фінансів об'єднує два самостійні рахунки — рахунок капіталу та фінансовий рахунок. Рахунок капіталу враховує перекази капіталу і придбання (продаж) нефінансових активів.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов'язання­ми (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів. Активи і зобов'язан­ня класифікуються на такі чотири групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

До прямих належать такі інвестиції, коли іноземний інвестор во­лодіє десятьма і більше відсотками звичайних акцій акціонерного товариства. Збільшення прямих інвестицій нерезидентів в еконо­міку країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються у кредиті. Збільшення інвестицій резидентів за кор­дон і зменшення інвестицій нерезидентів відображаються у дебеті.

До портфельних інвестицій належать такі, коли іноземний інвестор володіє менш ніж 10% акціонерного капіталу, а також облігації та інші довгострокові цінні папери (держави і корпорацій), інструменти гро­шового ринку (короткострокові облігації, векселі), фінансові похідні інструменти (опціони, валютні ф'ючерси тощо).

До резервних активів належать суворо визначені активи, що перебувають у власності або під контролем центрального банку країни: золотий запас країни, спеціальні права запозичення, активи в іноземній валюті, резервна позиція країни в МВФ. Центральний банк використовує резервні активи для усунення диспропорцій платіжного балансу або для регулювання валютного курсу. У статті " Резервні активи" відображається їхня зміна на балансі центрального банку впродовж певного періоду. Сальдо статті " Резервні активи" називають балансом офіційних розрахунків.

Відповідно до принципів побудови платіжного балансу він зажди збалансований. Поняття «додатного сальдо» або «від’ємного сальдо» можна застосовувати лише до окремих його частин. В аналізі платіжного балансу звичайно виділяють сальдо торговельного балансу, балансу поточного рахунку, балансу рахунку капіталу та балансу офіційних розрахунків.

Зв'язок платіжного балансу і курсу валют проявляється в наступному:

- якщо платіжний баланс погіршується, сальдо стає від’ємне, то це країна більше витрачає грошей за кордоном на імпорт, ніж отримує від продажу за експорт вітчизняних товарів. Тоді на валютному ринку збільшується пропозиція національної валюти і зростає попит на іноземну валюту, що спрямовує курс національної валюти до зниження, її купівельна спроможность падає.

- і навпаки якщо платіжний баланс має позитивне сальдо має, то виникає тенденція до підвищення курсу національної валюти.

При цьому падіння курсу національної валюти стимулює вітчизняних експортерів і робить менш вигідним імпорт іноземних товарів.