Тема 16. Міжнародна торгівля і світова валютна система

1. Суть міжнародної торгівлі, теорії розвитку та зовнішньоторгівельна політика.

2. Торговельний та платіжний баланси країни.

3. Зміст і структура світової валютної системи. Валютний курс.

1. Суть міжнародної торгівлі, теорії розвитку та політика.

 

Важливою складовою ланкою світового ринку є міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля — форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на глибокому міжнародному поділі праці, спеціалізації країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економіч-ним рівнем, природними, географічними та іншими умова­ми.

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на міжнародному поділі праці.

Міжнародна торгівля базується на теоріях зовнішньої торгівлі, які відображають еволюцію поглядів на роль і значення міжнародної торгівлі для економіки країни. Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі меркантилістів, яка виникла на початку ХVІІ ст. Ця теорія виходила з того, що багатство нації визначається обсягом золота, яке можна заробити за рахунок зовнішньої торгівлі. Тому задання держави – продавати більше товарів за кордон, а купувати менше, сприяючи досягненню позитивного сальдо торговельного балансу.

Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення по­ділу праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на вироб­ництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги: тобто, виробництво товарів, які певній країні обходяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпе­чувати їх експорт за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких У її межах обходиться дорожче.

Теорія відносних переваг Д. Рікардо виходила з того, що кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має порівняльні переваги по відношенню до інших країн. Порівняльні переваги виникають там, де виробництво товарів вимагає менших витрат праці і ресурсів. Наприклад, дві країни (Ан­глія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією у ви­робництві вина, а Англія – у виробництві сукна.

Неокласичні теорії світової торгівлі (теорія Хекшера – Оліна – Самуельсона) представляють модифікацію теорії відносних переваг, за якою країни експортують переважно товари, які вироблені з відносно надлишкових факторів виробництва, а імпортують товари з відносно дефіцитних для них факторів виробництва.

Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрун­тується на дослідженні технологічних змінних, що визна­чають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічного виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новітніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зникає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змінюється.

Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Варнона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнарод­ною торгівлею за такою схемою:

I етап – поява нового продукту на ринку;

II етап – зрілість продукту;

III етап – випуск стандартизованого продукту.

У міжнародному плані виробництво цих товарів пере­міщується залежно від етапу циклу. Цією теорією Р. Варнон прагнув пояснити, чому саме США займає лідерські позиції у виробництві нових і перспективних товарів. Оскільки попит на ці товари на американських ринках з'являється раніше, ніж на ринках інших країн, це забезпечує США тех­нологічні переваги.

Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності: у випадку незалежності країна позбавляється мож­ливості споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них – уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицію. Взаємозалежність – це розвиток торговельних зв'язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва. Залежністьпроявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як спо­живача чи постачальника.

Шляхи обмеження залежності:

– вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;

– диверсифікація експорту шляхом розвитку нетради­ційних виробництв.

Зовнішньоторгівельна політика

Політика міжнародної торгівлі існує у двох протилежних формах:

- свободи торгівлі (фрітредерства);

- протекціонізму.

Політика свободи торгівлі або вільної торгівлі (фрітредерство) означає відсутність барє’рів між країнами у просуванні товарів на внутрішні ринки. Критерієм ефективності торгівлі є отримання економічних вигід країни від експорту та імпорту товарів на основі вищевказаних теорій порівняльних переваг.

Аргументи на користь вільної торгівлі:

– забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам – учасницям зовнішньоторговельних відносин;

– активізація розвитку конкуренції як на національ­ному, так і на міжнародному рівнях;

– розширення ринку;

– зменшення ризику дефіциту;

– формування високих стандартів якості та демократизація господарського життя.

Політика протекціонізму означає політику захисту інтересів національного товаровиробника шляхом створення тарифних та інших бар’єрів для іноземних товарів і послуг. Метою протекціонізму є забезпечення економічної безпеки держави, підтримка державою певних галузей, забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів національних суб’єктів економіки.

Аргументи на користь протекціонізму:

– забезпечення певних гарантій щодо належної еконо­мічної державної безпеки;

– опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;

– забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

 

Протекціонізмдоцільно використовувати під тиском необхідності. Це політика короткострокового періоду, а фритредерство – довгострокова політика

Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі:

- зміна структури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продукції переробної промисловості і зниження частки сировинної продукції;

- зростання частини взаємної торгівлі індустріально розвинених країн;

- зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на основі поглиблення міжнародної виробничої кооперації;

- розвиток ринку наукомісткої продукції: продаж патентів, ліцензій, ноу-хау;

- зростання питомої ваги і значення світового ринку послуг;