Альтернативні підходи до визначення ризику

 

№	Визначення
1	2
	Ризик — це здійснення на вдачу справи
	Слово «ризик» вживається в страхуванні в різноманітних значеннях, передусім в абстрактному й конкретному сенсі. У першому сенсі під ризиком розуміють міру небезпеки чи вираження середнього обсягу можливих збитків у певний момент часу. Таке розуміння ризику теоретиками. Практика надала цьому абстрактному поняттю конкретного значення, розуміючи під ризиком те, що може відбутися з об’єктом страхування, тобто за настання відомої події, зумовленої в страхуванні, цей предмет може бути зруйнованим, пошкодженим чи втратить свою цінність
	Ризик — це спосіб дій в умовах невизначеності, що призводить, у кінцевому результаті, до переваги успіху над невдачею
	Риск — это опасность понесения предпринимателем ущерба, убытков, потерь. Это опасность непредвиденного, пересчитанного расхода ресурсов или недополучения доходов по сравнению с вариантом, рассчитанным исходя из рационального использования ресурсов. Риск есть угроза того, что предприниматель понесет потери в виде дополнительных расходов сверх предусмотренных прогнозом, проектом, планом, программой его действий, либо получит доходы ниже тех, на которые он рассчитывал. Вид экономических потерь — упущенные возможности, возмещение морального ущерба в денежной форме
	Ризик означає можливу невдачу в певній справі, це дія, що здійснюється на вдачу, в надії на щасливий результат. У повсякденному житті термін «ризик» вживається, як правило, в сенсі можливої небезпеки, невдачі, невпевненості в ході тієї чи іншої дії
	Риск - это ситуативная характеристика деятельности любого производителя, в том числе банка, отображающая неопределенность ее исхода и возможные неблагоприятные последствия в случае неуспеха. <...> Но в то же время, чем ниже уровень риска, тем ниже и вероятность получить высокую прибыль
	Сущность риска - это не ущерб, наносимый реализацией решения, а возможность отклонения от цели, ради достижения которой принималось решение
	Ризик — це ситуативна характеристика діяльності банку чи фірми, що відображає невизначеність результату й можливі несприятливі наслідки у разі невдачі
	Ризик — це небезпека того, що відбудуться певні можливі події
	Продовження таблиці 3.1
	Риск — возможная опасность потерь, вытекающая из специфики тех или иных явлений природы и видов деятельности человеческого общества. Шанс - возможность положительного отклонения при исходных заданных параметрах на одно ожидаемое явление. Риск представляет собой действие в надежде на счастливый исход по принципу «повезет - не повезет»
	«…Спочатку дамо означення ризику, що пов’язане з будь-якими емоціями. Фінансова операція (угода) називається ризикованою, якщо її ефективність є недетермінованою, тобто не повністю відома на момент укладення угоди».
	Але що таке ризик? Це загроза втрати чого-небудь, можливість збитків
	Коммерческий риск - это риск, связанный с хозяйственной деятельностью, ориентированной на получение максимальной прибыли на основе удовлетворения потребностей и запросов покупателей в соответствии с требованиями рынка (рассматривают его как хозяйственный риск)
	Риск - это ситуация, когда наступление неизвестных событий весьма вероятно и может быть оценено количественно
	Риск - вероятность получения неблагоприятного результата
	Риск - событие или группа родственных случайных событий, наносящих ущерб объекту, обладающему данным риском
	Риск - это сложное явление, имеющее множество несовпада­ющих, а иногда противоположных реальных основ. Управленческий риск — это осуществление управленческой деятельности в условиях неопределенности, когда причинно-следственный результат не позволяет принять оптимальное решение по достижению поставленной цели
	Под риском принято понимать вероятность (угрозу) потери лицом или организацией части своих ресурсов, недополучения доходов или появления дополнительных расходов в результате осуществления определенной производственной и финансовой политики
	Риск — это угроза, опасность возникновения ущерба в самом широком смысле слова. Под хозяйственный (предпринимательским) риском понимается риск, возникающий при любых видах деятельности, связанных с производством продукции, товаров, услуг, их реализацией, товарно-денежными и финансовыми операциями, коммерцией, осуществлением социально-экономических и научно-технических проектов... Риск — это явление, признак и свойство деятельности, а не только понятие. <...> Предпринимательский риск характеризуется как опасности потенциально возможной, вероятной потери ресурсов или недополучения доходов по сравнению с вариантом, рассчитанным на рациональное использование ресурсов. Кроме того, риск — это возможность, вероятность отклонения от цели, результата, ради которых и принималось решение, на что был направлен бизнес-проект
	Продовження таблиці 3.1
	Ризик можна означити як можливість недоотримання прибутку чи зазнання збитків…
	Риск — ожидаемая опасность потерь; ориентированное действие наудачу, требующее смелости, решительности, предприимчивости, в надежде получить дополнительные выгоды или снизить до минимума возможный ущерб
	Риск - это опасность потерь ресурсов предприятия, недополучения им доходов или проявления дополнительных расходов. Риск... проявляется в виде некоторого отклонения показателя эффективности от желаемого или наиболее приемлемого его значения
	Ризик — це така, що підлягає вимірюванню, ймовірність зазнати збитки чи не використати вигоду
	Ризик — це ненадійність, що властива процесу вилучення прибутку…
	Ризик … означає невизначеність, яка пов’язана з певними подіями

 

Абстрагуючись від низки надто специфічних означень слова «ризик», серед варіантів його вживання можна виокремити певний семантичний інваріант, пов’язаний, по-перше, з констатацією невизначеності, недетермінованості, випадковості результатів ризикованої діяльності, та, по-друге, з оцінковим судженням щодо несприятливості, небезпеки можливих результатів такої діяльності. Отже, вбачається цілком обґрунтованим вживання слова «ризик» і його похідних для опису ситуації, коли мають місце невизначеність, конфлікт, коли наявна багатоваріантність, і коли одно­часно не всі альтернативні варіанти однаковою мірою сприят­ливі. Зазначимо, що ризик присутній і є складовим елементом будь-якої управлінської діяльності (менеджменту).

Визнання невизначеності як об’єктивної характеристики розвитку економічних систем, розуміння того, що на заплановане економічне зростання впливають випадкові чинники, котрі можуть затримувати сподіваний результат чи змінити його сутність, становить важливу проблему.

У західній економічній літературі виокремлюють кілька підходів щодо теорії ризику.

Класична теорія (яскравими представниками котрої були Міль та Сеньйор) ототожнює економічний ризик з математичним сподіванням збитків, які можливі в процесі реалізації обраного рішення. Таке звужене тлумачення змісту категорії «ризик» критикується деякими економістами.

Неокласична теорія ризику була опрацьована (визначені її контури) у 20—30-х роках XX століття економістами А. Маршаллом й А. Пігу. Прихильники цієї теорії вважають, що підприємництво, котре функціонує за умов невизначеності, повинно керуватися в своїй діяльності двома категоріями: обсягами очікуваних прибутків та обсягами їх можливих відхилень від середніх величин. Поведінка підприємця згідно з цією теорією зумовлюється концепцією граничної корисності (вигоди). Це означає, що коли необхідно, наприклад, обрати один з двох альтернативних варі­антів капіталовкладень, які принесуть однаковий прибуток, то обирається той варіант, де коливання (варіація) прибутку буде меншою. З неокласичної теорії ризику випливає, що гарантований прибуток має більшу цінність, аніж сподіваний прибуток такого ж обсягу, але обтяжений певними коливаннями.

Науковою спробою щодо розмежування понять ризику й невизначеності (непевності) стала праця одного з представників неокласичної школи, американського економіста Франка Найта, опублікована ним у 1921 р. під назвою «Ризик, невизначеність, прибуток». У ній він, зокрема, стверджує, що ризик — це лише така невизначеність, яку можна технічно оцінити й виміряти. Методом вимірювання ним було прийнято пробабілістичний розрахунок (визначення ймовірності). Залежно від точності й способу розрахунку цієї ймовірності він розподілив її на три види:

· математична (апріорна);

· статистична (апостеріорна);

· експертної оцінки (естіматична).

У подальшому в наукових працях Севіджа, Пойя, Кайберга, Фінберга, де Фінетті та інших обґрунтовувалось введення некласичних імовірностей, що не мають частотного сенсу. Такі ймовірності називаються суб’єктивними (аксіологічними). Цей метод має здебільшого вимушений характер застосування. Експертна (суб’єктивна) оцінка ймовірності проводиться як на підґрунті об’єктивних даних, так і суб’єктивних знань, тобто на загальній досвідченості, а також інтелекті та інтуїції особи, яка проводить оцінювання ймовірності.

Незважаючи на деяку обмеженість можливостей експертно-оцінкового методу його застосування в економічній сфері зростає. Згідно з теорією Найта про ризик можна говорити лише тоді, коли результат будь-якої діяльності можна визначити за допомогою хоча б одного з трьох згаданих методів розрахунку ймовірності. Таке розуміння головного питання ризикології також мало велике загальноекономічне значення, оскільки давало нове пояснення походження прибутку й ризику. Доповнюючи неокласичну теорію, Дж. Кейнс звернув увагу на таке поняття, як «схильність до ризику», тобто врахування чинника ризику і того, що заради очікуваного прибутку підприємець йде на тим більший ризик, чим вищий очікуваний (сподіваний) прибуток.

Отже, неокласичний підхід передбачає, що одним з показників міри ризику може бути ймовірність відхилення від обраних цілей. Можливі й інші показники, котрі характеризують кількісну оцінку таких відхилень. Класична школа робить акцент на загрозі зазнання збитків, а неокласики за базу обирають досягнення цілей, а збитки — це наслідок відхилення від обраних цілей.

У багатьох випадках ризик ототожнюється з можливими матеріальними збитками, що пов’язані з реалізацією господарського, організаційного, технічного рішення, з аваріями, банкрутством підприємства (фірми), зі зниженням цінностей акцій, грошової одиниці тощо. Ризик — це можливість відхилення від цілей, задля досягнення котрих приймалося рішення. Ми наголошуємо «не ціль, а цілі». Йдеться також про те, що очікуване відхилення може мати форму можливої невдачі або ж отримання чогось більше, ніж на це сподівалися. Деякі автори визначають ризик як імовірність недосягнення сподіваного результату чи незбігу прогнозованого (очікуваного) результату й фактичного. Всі означення та підходи майже неможливо перелічити. Це й зрозуміло, бо ризик як економічна категорія є багатогранним, має складну діалектичну структуру. Та все ж наголосимо, що не варто плутати ризик як економічну категорію з його кількісною мірою, з оцінкою цієї міри. Акцент на певних гранях такого феномену, яким є ризик, правомірний, зважаючи на множинність цілей і прийняту систему гіпотез тощо. Плутати ризик з якимось одним чи кількома його кількісними показниками не варто. Зауважимо, що ризик визначається не лише втратами, а й відсутністю значних економічних результатів.

У наші часи, коли щодва роки подвоюється кількість інформації, коли в суспільно-економічному бутті немає нічого стабільнішого, ніж постійні трансформації, зміни, ризик — це також неадекватна та несвоєчасна адаптація господарських структур, інституцій до змін. Це також і брак часу на реалізацію адаптаційних програм (заходів, рішень, оцінок).

Зазначимо також, як вже наголошувалося, що постулат стосовно наявності критерію оптимальності системи (цілепокладання) повинен бути доповнений постулатом щодо певної невизначеності цього критерію й об’єктивної необхідності існування механізму формування, уточнення й коригування його в процесі функціонування системи. Цей момент — пошук цілі в процесі руху й механізм організації пошуку — є принципово новим моментом і, в свою чергу, породжує ризик.

Специфіка розвитку сучасного наукового знання робить не лише можливим, але й необхідним проведення системного соціолого-філософсько-економічного дослідження ризику, котре можна розглядати як передумову подальшого розвитку ризикології — науки про ризик в економіці та підприємництві. Подальші дослідження мають бути спрямовані, зокрема, на виявлення сутності, внутрішню діалектичну суперечливість, на риси, елементи й властивості, що утворюють цілісність поняття ризику як комплексного, багатогранного явища, притаманного людському буттю, котрий є важливою, системотвірною складовою в економічній теорії та практиці господарювання на всіх рівнях ієрархії управління.

Необхідно також розглянути діалектику об’єктивного й суб’єктивного в структурі ризику. Існують не лише різні погляди на розуміння змісту поняття «ризик», але й різні підходи щодо оцінок його об’єктивного і суб’єктивного характеру. Частина авторів вважають, що ризик — категорія об’єктивна, котра дозволяє враховувати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та інституціями у соціально-економічному бутті. Прихильники об’єктивної концепції вважають, що ризик — це завжди загроза виникнення несприятливих наслідків, стосовно яких з вичерпною точністю невідомо, настануть вони чи ні.

Досить широко висвітлена у науковій літературі і суб’єктивна коцепція ризику. Суттєвий внесок в її розвиток вніс В. А. Ой­гензіт, котрий вважав, що ризик завжди суб’єктивний, оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, дій, як свідомий вибір з урахуванням можливих альтернатив. Суб’єктивна концепція, зорієнтована на суб’єкт дій, враховує можливі наслідки, вибір варіантів поведінки, що передбачає накладання відповідних обов’язків чи уникнення їх. Оскільки з погляду цієї концепції ризик завжди пов’язаний з волею та усвідомленням його людиною, то ризик — це передусім вибір варіантів поведінки, з урахуванням загрози, стосовно можливих несприятливих наслідків. Суб'єктивну концепцію підтверджують такі положення:

1) суб'єктивність, вербальність моделювання особис­тістю реальної ситуації. Психологи стверджують, що час­то особа, яка приймає рішення, спрощує ситуацію, забува­ючи або ігноруючи деякі альтернативи або наслідки;

2) оцінювання суб'єктивної цінності наслідків альтер­натив того чи іншого варіанта дій на основі їх корисності для суб'єкта, що помітно впливає на рішення, яке прий­мається;

3) суб'єктивність оцінки ймовірності обставин (сцена­ріїв), що визначають наслідки прийнятого рішення. На­приклад, психологи виявили, що люди переоцінюють імо­вірність настання малоймовірних подій та одночасно недооцінюють ймовірність настання правдоподібних;

4) суб'єктивність вибору стратегій поведінки. З'ясова­но, що стосовно простих задач, обтяжених ризиком, люди, як правило, обирають стратегії, які максимізують суб'єк­тивну сподівану корисність, котру оцінюють як лінійну комбінацію суб'єктивних наслідків та їх корисності;

5) індивідуалізована реакція на чинники, які управля­ють процесом прийняття рішень: вплив навколишнього се­редовища; особистісні характеристики людини, яка прий­має рішення; вплив соціальної групи тощо. Наприклад, чим більшою є агресивність суб'єкта і потреба у домінуванні, тим вищий ступінь ризику він допускає. Колективні рішення обтяжені вищим ступенем ризику, ніж індивідуальні.

Існує й думка, що ризик є суб’єктивно-об’єктивною категорією. Послідовники об'єктивно-суб'єктивної концепції мо­тивують свої погляди тим, що оцінка ризику є багатови­мірною величиною, яка характеризує можливі відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливу невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв'язків.

Об’єктивність ризику проявляється у тому, що ця економічна категорія відображає реально існуючу невизначеність і конфліктність в економічній (господарській) діяльності. Сучасна інтерпретація ризику — це не лише збитки, яких можна зазнати під час реалізації господарського рішення, а й можливість відхилення від цілей, задля яких і приймалось рішення. Тобто, сучасний ризик визначається не стільки збитками, скільки відсутністю сподіваних позитивних результатів. Ризик породжується невизначеністю і конфліктністю, які існують незалежно від того, чи усвідомлюємо ми їх чи ні, чи особи, які приймають рішення, враховують його чи ні. Усуньте невизначеність і конфліктність із ситуацій, які виникають за обрання того чи іншого рішення в господарській діяльності, і ви не зможете стверджувати про наявність у цих ситуаціях ризику.

В економіці та бізнесі у низці випадків доводиться з огляду на обрані цілі приймати рішення на підставі побудови системи гіпотез. Це правомірно, зокрема, через відсутність вичерпної, достовірної інформації, бо дозволяє долати таким чином невизначеність. Отже, такий підхід переводить ситуацію невизначеності у ситуацію ризику, зокрема, ризику відхилення від цілей, ризику недоотримання очікуваних результатів, ризику ймовірних збитків, котрі можуть виникнути через недостатню обґрунтованість тих чи інших гіпотез. Щоб урахувати ступінь ризику і бодай частково уникнути можливих збитків, необхідно, якщо є така можливість, перевірити істинність гіпотез, розглянути альтернативні варіанти тощо.

Вважаємо, що життя кожної людини — це ситуація постійного вибору урахування тих чи інших гіпотез і встановлення ієрархії цінностей. Ступінь ризику залежить і від ставлення суб’єкта прийняття рішення до невизначеності й конфлікту, до зумовленого ними ризику: схильності, несхильності, байдужості. Тому всі чинники невизначеності, конфліктності і зумовленого ними ризику поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Отже, ризик виникає тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, кофліктності, а особа, яка приймає рішення, заінтересована в результатах рішення. Ризик є діалектичною єдністю об’єктивного і суб’єктивного. Він пов’язаний з творчістю, пошуком нових підходів і методів діяльності.

Отже, ризик — це діалектична єдність об'єктивного та суб'єктивного. Можна виокремити три найпоширеніші його трактування:

— можливість понесення втрат;

— можливість відхилення від очікуваного при прий­нятті рішення результату. При цьому вважають, що ризик реалізувався, тобто було прийнято неправильне рішення, як у тому випадку, коли отримано збитки, так і тоді, коли отримано більший від запланованого прибуток;

— необхідність прийняття рішення, результат реаліза­ції якого може відрізнятись від очікуваного.

Системний підхід дає змогу визначити сутність катего­рії «ризик».

Ризик — об'єктивно-суб'єктивна категорія, пов'язана з подолан­ням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неми­нучого вибору, що відображає ступінь досягнення суб'єктом очіку­ваного результату.

Об'єкт ризику розглядають залежно від мети і рівня дослідження. На мікрорівні ним може бути окрема господарська операція, вид продукції, технологія, напрям виробничої діяльності тощо; на мезорівні — окреме під­приємство, галузь, соціокультурна спільнота людей певної територіальної одиниці; на макрорівні — країна, регіон то­що. Усі об'єкти ризику є системами — множинами еле­ментів довільної природи, що мають зв'язки і утворюють певну цілісність.

Об'єкт ризику — система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не визначені.

Суб'єкт ризику визначається з огляду на його право­мочність приймати рішення щодо об'єкта ризику. Зазви­чай на мікрорівні суб'єктами ризику виступають окремі особи (керівники, менеджери, відповідальні працівники). Для мезо- і макрорівня характернішим є прийняття колек­тивних рішень.

Суб'єкт ризику — особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику і має компетенцію прий­мати рішення щодо об'єкта ризику.

Усі ризики виникають внаслідок дії різноманітних чинників, що стають джерелами ризику.

Джерело ризику — фактори (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, зумовлених певними змінами ендо­генного чи екзогенного характеру або діями суб'єктів ризику.

Джерела ризику за проявом поділяють на дві групи: зов­нішні і внутрішні (рис. 3.1). Зовнішні джерела ризику формуються у зовнішньому середовищі системи, і повністю уникнути їх дії неможливо (наприклад, на підприємство як систему діють зовнішні джерела ризику: природні, політичні, со­ціальні, макроекономічні фактори). Внутрішні джерела ри­зику (персонал, техніка, технологія тощо) виникають усере­дині самої системи, і їх наявність і активність значно зале­жать від дій суб'єкта ризику. Отже, діяльність усіх економічних суб'єктів супроводжується ризиком.

До внутрішніх чинників можна віднести всі ті дії, процеси, предмети, причиною котрих є діяльність підприємства як у галузі управління, так і в сфері обігу та виробництва (основна, допоміжна і забезпечуюча діяльність). До даної групи, як правило, включають планомірність, цілеспрямованість і ступінь обґрунтованості в діяльності керівництва й відповідних служб компанії щодо розробки стратегії розвитку підприємства, характеристики надійності функціонування технічних систем у компанії, рівня освіти персоналу тощо.

Рис. 3.1. Фактори виникнення економічного ризику

 

До категорії зовнішніх чинників належать політичні, науково-технічні, соціально-економічні та екологічні чинники. Таке трактування чинників носить макроекономічні риси. Характерними зовнішніми ризикотвірними чинниками є торги на валютних біржах, поведінка конкурентів, розвиток НТП тощо.

Аналіз напрямів теоретичних досліджень у сфері ефективного управління ризиком дозволяє дійти висновку, що в цих дослідженнях не досить багато уваги приділяється окремим проблемам, недооцінка котрих у практичному використанні результатів теоретичних досліджень може призвести до невичерпного чи некоректного оцінювання впливу тих чи інших ризокотвірних чинників на відповідні види ризику. Одна з проблем полягає в тому, що не наголошується факт наявності низки ризикотворних чинників, які впливають, іноді взаємовиключно, на динаміку одночасно кількох видів ризиків. У низці праць вважається доцільним введення поняття односкладових (простих) ризикотвірних чинників, що впливають лише на конкретний вид ризику, та складних (узагальнених) ризикотвірних чинників, що позначаються відразу на кількох видах ризику.

Друга проблема полягає в тому, що ризикотвірні чинники розглядаються лише як чинники прямого впливу на конкретні види ризиків. Необхідно враховувати також можливість діалектичного переходу самого ризику в категорію ризикотвірного чинника, а це вимагає формування концепції про ризикотвірні чинники як фактори прямого й опосередкованого впливу. Загальна практика розглядає ринковий і кредитний ризики окремо, що призводить до неповного відображення ризику. У зв’язку з цим вводиться поняття так званих ризикотвірних чинників першого і другого рівнів, що відповідають чинникам прямого й опесередкованого впливу.

Більшість ризикотвірних чинників є односкладовими. Прикладом такого чинника є можливе зниження ціни золота, котре впливає лише на ринкові ризики і не впливає на організаційні та техніко-виробничі ризики. Прикладом складного ризикотвірного чинника є підвищення цін на енергоносії, котре впливає на ринкові ризики, а також організаційні (можливі «збої» системи виробництва) та кредитні ризики (можливе підвищення собівартості продукції, що призводить до неможливості своєчасного повернення кредиту). До складних ризокотвірних чинників необхідно віднести динаміку курсу гривні. У разі підвищення курсу банк, що має активи у валюті, зазнає збитки, що є наслідком ринкового ризику. Одночасно у разі, якщо банк надав або отримав кредит в іноземній валюті, він буде обтяжений кредитним ризиком.

У свою чергу, складні чинники ризику за ступенем впливу можна поділити на складні ризикотвірні чинники мікроекономічного й макроекономічного рівнів.

До складних ризикотвірних чинників мікроекономічного рівня, що впливають на діяльність будь-якого економічного суб’єкта (підприємство, банк, страхова компанія тощо), можна віднести:

- недобросовісність чи професійні помилки співробітників підприємства;

- помилка в програмному забезпеченні;

- протиправні дії працівників підприємства і третіх осіб (крадіжки, шахрайство тощо);

- помилки в технологічному процесі;

- рівень менеджменту.

До складних ризикотвірних чинників макроекономічного рівня можна віднести:

- зміну курсу гривні відносно провідних світових валют;

- темпи інфляції;

- зміну ставки рефінансування НБУ;

- зміну цін на енергоносії;

- зміну ставок оподаткування;

- зміну кліматичних умов.