Причини багатокритеріальності та конфліктності

Конфлікт — відносно добре вивчена психологією, економічною наукою та філософською думкою форма міжособистісних стосунків. Він нерідко виникає навіть поміж людьми доброї волі.

Під конфліктом розуміють будь-яке явище, щодо якого можна говорити про незбіг інтересів його учасників, про їх дії, про наслідки явища, до яких ці дії призводять, про сторони, так чи інакше заінтерисовані у цих наслідках, про сутність цієї зацікавленості за нетотожності інтересів.

В економіці постійним стимулом генерування нової інформації є конкуренція, котра автоматично відкриває дорогу науково-техніч­ним винаходам, технічному прогресу, і, навпаки, науково-технічний прогрес, його динамізм стимулює конкуренцію. Кожне підприємство (компанія, фірма) зустрічається з безліччю різноманітних конкурентів. З огляду на предмет конкуренції (задоволення потреб) розрізняють: бажання-конкуренти, тобто бажання, котрі споживач мож­ливо захоче задовольнити; товарно-родові конкуренти, тобто інші (ніж пропонує певна фірма) основні способи задоволення якогось бажання; товарно-видові конкуренти, тобто інші різновиди певного товару, котрі здатні задовольнити бажання споживача; марки-конкуренти, тобто різні марки одного й того ж товару, котрі здатні задовольнити бажання споживача. У вузькому розумінні конкуренти — це фірми, котрі борються за споживача іншої (певної) фірми.

Оскільки постійна конкурентна боротьба, пов’язана з постійними змінами, котрі відбуваються на ринку, не може не позначатися безпосередньо на характері управління підприємством (фірмою), необхідно звернути увагу на таке:

· виникає потреба у наявності якомога більш вичерпного і достовірного матеріалу, необхідного для аналізу та прийняття рішення;

· виникає необхідність проводити маркетингові дослідження ринку і зіставлення існуючої маркетингової стратегії менеджменту з потребами ринку;

· потреби більш широкого використання методів сценарного аналізу, при плануванні функціонування підприємства (фірми), максимально враховуючи при цьому всі можливі види невизначеності і конфліктності.

Компанія (підприємство) на підставі прогнозування, оцінки та вибору значень найбільш суттєвих зовнішніх чинників (усі їх враху­вати неможливо) намагається визначити свій вектор розвитку, що забезпечує її виживання в довгостроковій перспективі. Цей вектор є основною метою компанії (фірми, підприємства) чи її місією. Місія деталізує статус компанії в зовнішньому середовищі і визначає на­прям та орієнтири для визначення цілей і стратегій. Слід зазначити, що існування головної цілі не виключає існування багатьох частко­вих цілей, які деталізують її і торкаються різних аспектів функціо­нування (розвитку) компанії (оцінки різних стратегій). Відтак, можна говорити про такі цілі, як розширення частки компанії (підпри­ємства) на ринку, мінімізація затрат на конверсію (технічне пере­озброєння), впровадження новітніх технологій, створення іміджу виробника якісної продукції (послуг) тощо. Цілі (критерії) на будь-якому рівні їхньої ієрархічної структури нерідко суперечать одна одній, що обумовлює відповідний ризик, пов'язаний з багатокритеріальністю.

З часом цілі підприємства, завдяки кращому розумінню проблем, можуть змінюватися не лише за формою, а й за змістом внаслідок зміни умов або інших чинників. У цих випадках теж виникають невизначеність, конфліктність і відповідний ризик відхилення від реальних цілей.

Критерії є кількісними моделями цілей, бо цілі в більшості випадків формуються на якісному, вербальному рівні. Критерії мають якнайточніше відтворювати цілі і не можуть збігатися з ними хоча б через те, що вони фіксуються у різних шкалах виміру: цілі — у номінальних, де немає порівняльності елементів, а кри­терії — у впорядкованих шкалах. Критерії відображають системи цінностей. Різні системи цінностей важко порівнювати, вони невпорядковані, не можуть бути зведені одна до одної; це відображається у багатокритеріальності реальних задач, пов’язаних зі складними системами.

Багатокритеріальність реальних задач зумовлюється не лише наявністю багатьох цілей і цінностей, але й тим, що не завжди одну ціль можна виразити одним критерієм, хоча цього й прагнуть. За адекватного опису цілей справа не в кількості використовуваних критеріїв, а в тому, наскільки повно (адекватно) вони характеризують ціль. При формуванні критеріїв прагнуть до компромісу між повнотою (точністю) опису цілей та кількістю критеріїв. Наголосимо, що багатокритеріальність призводить до певних суперечностей між окремими критеріями і до зумовленого цим конфлікту.

Ситуація, що виникає в процесі управління складною організаційною системою за неузгодженості дійсного та бажаного стану системи, може класифікуватися як конфліктна. Ця конфліктність виникає внаслідок дії чинників невизначеності, з конфліктної природи об’єкта й необхідності вибору особою, що приймає рішення, деякої конкретної альтернативи управління. При цьому необхідно мати певну інформацію щодо оцінки стану об’єкта й системи управління, критеріїв, правил прийняття рішень, власної системи переваг. Причини виникнення конфліктних ситуацій при опрацюванні рішень безпосередньо пов’язані з конфліктною природою об’єкта управління. Ці причини деталізуються за кількома групами (рис. 2.6).

Конфліктна природа об’єктів управління передбачає, що ці об’єкти доцільно розглядати як складні системи, котрі формуються з великої кількості взаємопов’язаних елементів (підсистем, складових), структур, аспектів, деталей, понять, що робить неоднозначним не лише їх вивчення та моделювання, але й вичерпне (необхідною мірою), однозначне розуміння процесів, що відбуваються в цих об’єктах. Мова може йти, зокрема, про широкомасштабні економічні системи, конгломерати, холдингові компанії тощо.

Отже, невизначеність, що призводить до значних проблем розв’язування задач і моделювання об’єктів і процесів управління складними динамічними об’єктами, породжується низкою чинників. Необхідно враховувати гносеологічну невизначеність, множинність цілей і критеріїв,

Рис. 2.6. Причини виникнення конфліктних ситуацій

чинників, пов’язаних з природнокліматичним збуренням, статистичну невизначеність, наявність конфліктуючих сторін і сторін, інтереси яких не збігаються, обмеженості й недостатньої достовірності первісної й поточної інформації тощо.