Валютний ризикВалютний ризик (ризик курсових втрат) пов’язаний з інтернаціоналізацією ринку, створенням транснаціональних (спільних) підприємств, банків і диверсифікацією їх діяльності. Ці процеси супроводжуються використанням при розрахунках за контрактами валют різних країн. Валютний ризик – загроза втрат, пов’язаних із зміною курсу іноземних валют під час здіснення зовнішньоекономічних угод. Вартість будь – якого товару визначається за допомогою грошей – загального еквівалента обміну товарів. Тому вартість грошей безпосередньо впливає на усі ринки. Наприклад, при збільшенні вартості національної валюти вартість експортних товарів, виражена в іноземній валюті, зростає, тобто відбуваються коливання валютного курсу – ціни певної національної валюти, вираженої в іншій валюті. Більшість країн встановлюють курс національної грошової одиниці по відношенню відразу до кількох валют, що мають свою чітку визначену частку в так званому «валютному кошику». Цей метод покликаний нейтралізувати різноманітні ризики, зменшити залежності від будь-якої однієї валюти, а також забезпечити більшу стабільність курсу (за рахунок взаємного погашення різноспрямованих коливань курсів валют, що входять у «кошик»). Однак навіть Ямайська валютна система не дає змоги уникнути більшості валютних ризиків. Міжнародний ринок є настільки складною структурою, що передбачити вплив комплексу різноспрямовано діючих факторів практично неможливо. Коливання курсів національних валют і вартості експортованих та імпортованих товарів перебувають у тісному взаємозв’язку. Так, наслідком зростання цін на експортовані товари є зменшення їх конкурентоспроможності. За таких умов експортери постраждають від збитків. За здешевлення національної валюти втрати несуть імпортери, отже, імпортерам вигідна дорога національна валюта. Підприємства, залежні від імпортованих матеріалів і сировини, за здешевлення валюти потерпають від втрат, оскільки змушені платити при покупці більше національних грошей. При цьому зростають витрати на продукцію, збільшуються ціни, що може призвести до зниження конкурентоспроможності. Навіть товаровиробники, діяльність яких не пов’язана з експортом – імпортом, залежить від вартості національної валюти імпортери мають змогу встановлювати нижчі ціни на імпортовані товари, внаслідок чого продукція місцевих товаровиробників стає неконкурентоспроможною. Отже, усі підприємства повинні постійно відстежувати коливання валютних курсів, зважаючи на валютні ризики. Зниження курсу національних грошей зумовлює зростання цін на імпортні товари, роблячи їх менш доступними для кінцевих споживачів (передусім населення), що зменшує їх споживання. Коливання обсягів експорту та імпорту продукції теж спричиняють валютні ризики, а саме: - при зростанні експорту збільшується попит на національну валюту, тому що повернення капіталів в країну потребує обміну іноземних грошей на національні, що є причиною зростання останніх; - при зростанні імпорту збільшується пропозиція національної валюти для обміну на іноземну, що збільшує пропозицію національних грошей і спричиняє зменшення їх ціни. Зовнішньоекономічну підприємницьку діяльність ускладнює низка додаткових проблем: час і віддаль (кредитний ризик і час виконання контракту); коливання курсів іноземних валют; різниця у законах і правилах; валютний контроль тощо. Отже, валютні ризики зумовлює дія (як правило, комплексна) таких основних факторів: - коливання рівня цін, темпів інфляції, відсоткових ставок; - інтервенція центрального банку (купівля або продаж валюти, в т.ч. національної); - постанови з валютного регулювання; - прискорення або сповільнення розрахунків із зовнішньоекономічних операцій; - недостатнє знання і розуміння іноземних законів і правил; - урядові постанови щодо регулювання експортно-імпортних операцій (ліцензування, торгові ембарго, квоти, стандарти, патенти тощо). Натепер основними джерелами валютних ризиків є: зовнішньоторгові операції; розміщені за кордоном філії міжнародних корпорацій; вкладення у цінні папери, деноміновані в іноземній валюті. Зниженню валютних ризиків сприяє прогнозування курсів валют, що передбачає проведення фундаментального, технічного, комп’ютерного і психологічного видів аналізу. Фундаментальний аналіз охоплює дослідження економічного стану країн походження валюти і «валютного кошика» (зазвичай, США, Великобританії, Японії, Євросоюзу), політичних подій і навіть чуток. Одночасно з макроаналізом можна вдатись і до мікроаналізу на рівні підприємства, інших факторів впливу на валютні ризики (наприклад, щодо продовольчого ринку відстежують погодні умови). Технічний аналіз передбачає вивчення графіків, що відтворюють коливання цін. Комп’ютерний аналіз дає змогу побудувати допоміжні графіки на основі інтегральних характеристик цін. Психологічний аналіз передбачає аналіз очікувань і переваг при виборі партнерів. Теорія і методи дослідження теж позначаються на практичній ринковій діяльності. Наприклад, якщо всі учасники ринку поділяють думку, що підвищення відсоткових ставок центральним банком призводить до посилення (подорожчання) певної валюти, то вони починають інтенсивно купувати валюту, тим самим збільшуючи її ціну. Види валютних ризиків. Валютні ризики супроводжують зовнішньоекономічну діяльність підприємств, яка є різноспрямованою. Тому валютні ризики можна поділити на комерційні (економічні), конверсійні (операційні) і трансляційні (бухгалтерські). Комерційні (економічні) валютні ризики. Вони пов’язані з небажанням чи неможливістю партнера (гаранта) розрахуватися по своїх зобов’язаннях внаслідок випадкового зниження конкурентоспроможності, довготермінового падіння прибутку, змін загальноекономічного стану країни – партнерів чи країни, де розташоване підприємство. Передусім їх спричинює необхідність здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких може залежати від коливань валютних курсів. Комерційний валютний ризик поділяють на два види: - прямий, який виникає, коли передбачається зменшення прибутку за майбутніми операціями внаслідок зниження прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоди або валютні операції. Після підписання угоди (укладання контракту) і до настання терміну оплати за угодою економічний валютний ризик трансформується на операційний; - опосередкований (побічний), пов’язаний з втратою певної частини конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників порівняно з іноземними. Опосередкований економічний ризик зумовлює імовірність виникнення збитків внаслідок зниження конкурентоспроможності підприємства порівняно ї іноземними товаровиробниками й експортерами у зв’язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю, відносно низькими цінами на виготовлену продукцію. Конверсійні (операційні) валютні ризики. Вони характеризують валютні втрати по конкретних операціях. Ці ризики поділяють на ризики окремих угод. Конверсійні ризики переважно супроводжують торговельні операції, угоди щодо фінансового інвестування і дивіденді (відсоткові) виплати. Конверсійним ризиком обтяжені як оборот грошових засобів, так і рівень прибутку. Найпоширенішими методами зниження конверсійних ризиків є: - хеджування. Воно полягає у врівноважуванні валютних ризиків за допомогою балансування протилежними зобов’язаннями (укладання продавцем договору на продаж однієї валюти і одночасно купівлю іншої). Передбачає створення додаткової валютної позиції для кожної ризикованої валютної угоди, тобто компенсацію одного валютного ризику (прибутків чи витрат) іншим відповідним ризиком; - валютний своп. Це угода між двома компаніями про обмін визначеною кількістю валюти в теперішній час і зворотний її обмін у визначений час в майбутньому, коли дві сторони в двох різних країнах надають рівновеликі кредити з однаковими строками, але виражені в різних валютах.він має два різновиди (пасивами і активами). Перша нагадує оформлення паралельних кредитів. Другий варіант – це просто договір між двома сторонами щодо купівлі чи продажу валюти по ставці «спот» і здіснення оберненої угоди на завчасно обговорену дату в майбутньому по певній ставці «спот». На відміну від паралельних кредитів свопи не включають плату відсотків; - валютні ф’ючерсні контракти. Вони передбачають укладання договорів на купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти за визначеною ціною в конкретно встановлений день у майбутньому; - метод «неттінга». Його реалізують, максимально скорочуючи кількість валютних угод шляхом їх укрупнення; - форвардні валютні контракти. Цей метод полягає в укладенні спеціальної форвардної угоди про надання в обумовлений строк позику у визначеному розмірі під певний відсоток, що дає змогу застрахуватися від можливого падіння курсу валюти кредиту. Трансляційні (бухгалтерські) ризики.Вони виникають при переоцінці активів і пасивів балансів та рахунку «Прибутки і збитки» зарубіжних філій, партнерів чи контрагентів. Переоцінку здійснюють за методом трансляції (по поточному курсу) або за історичним методом (по курсу на дату здійснення конкретної операції). Деякі суб’єкти економічної діяльності, передусім банки та інші фінансові установи, враховують усі тривалі операції по поточному курсу, а довгострокові – по історичному; інші – аналізують рівень ризику фінансових операцій по поточному курсу або по історичному; треті – вибирають один з двох способів обліку і з його допомогою контролюють сукупність своїх ризикованих операцій. Методи управління трансляційними валютними ризиками поділяють на внутрішні і зовнішні. Їх можна використовувати як для визначення стратегії, так і для вироблення тактичних програм діяльності. До зовнішніх методів управління трансляційними ризиками відносяться прискорення чи затримка платежів в іноземній валюті для зовнішніх клієнтів, контрагентів, монополістичних утворень; регулювання платежів між материнським банком і його філіями; вибір стабільнішої валюти. Внутрішні методи полягають у періодичній переоцінці іноземних активів, пасивів підприємств. Отже, визначаючи валютні ризики та розробляючи заходи щодо їх запобігання, необхідно проаналізувати можливі наслідки кожного виду валютної експозиції. Зокрема, виникнення економічного валютного ризику призводить до зниження конкурентоспроможності експортерів на зовнішніх ринках, рівня рентабельності продукції та прибутковості підприємства. Операційний валютний ризик може спричинити зменшення чистого притоку грошових коштів, прибутків та доходів на одну акцію, а також призвести до скорочення ринків збуту. Трансляційний ризик може зумовити зменшення вартості іноземних активів (або збільшення вартості пасивів) в іноземній валюті, що стане причиною зниження загальної вартості підприємства (статутного капіталу), а також зниження курсової вартості акцій та їхньої прибутковості.
|
