Ризики стихійного лиха (форс-мажорних обставин)

Стихійні лиха – екстремальні явища природи катастрофічного характеру, що призводять до раптового порушення нормальної діяльності людей і організацій, - є, як правило, некерованими і непрогнозованими. Масштаб стихійних лих, які супроводжуються втратами матеріальних цінностей і жертвами серед населення, оцінюють за кількістю жертв і руйнувань, у ненаселених місцях – за ступенем порушення природного середовища (рельєфу, рослинності, тваринного світу) і площею охоплення. До стихійних лих відносять: виверження вулканів, землетруси, цунамі, зсуви, обвали, селі, лавини, повені, урагани, тайфуни, смерчі, смог, град, лісові пожежі тощо. Злива, снігопад, заморозок, ожеледь та інші явища, що відбуваються постійно, можуть набути властивостей стихійних лих за раптового настання або незвичайно високої інтенсивності. Усі вони можуть позначатися на економічній діяльності.

Ризик стихійного лиха(форс-мажорних обставин) – ризик, зумовлений наявністю чи відсутністю непередбачуваних стихійних явищ природи і пов’язаних з ними наслідків (зокрема, обмежень з боку держави), масштабними суспільними подіями (війна, блокада) і рівнем розвитку страхових відносин у країні та за її межами.

Отже, дії економічних суб’єктів залежать не тільки від їх сумлінності, а й від впливу обставин, що виникають у результаті невідворотних подій надзвичайногохарактеру. Вони не залежать від волевиявлення сторін, перебувають поза межами контролю виконавця і, за умови вжиття всіх адекватних заходів для їхнього запобігання, є непереборними. Такі обставини називаються «непереборною силою» або «форс-мажором». Форс-мажорні обставини завжди припускають відсутність вини сторін, тому їх настання є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язання. При цьому збитки не відшкодовуються, як правило, зобов’язання призупиняється на строк дії форс-мажорних обставин. Якщо ж виконання стає неможливим взагалі, може бути припинена дія договору.

Форс-мажор – непередбачені події (обставини), які загрожують виконанню умов договорів.

Форс-мажорні обставини поділяють на дві категорії: довготривалі і короткотривалі. До довготривалих відносять заборону експорту (через війни, блокади, валютні і ресурсні обмеження та інші урядові заходи, пов’язані з екстремальними ситуаціями); до короткотривалих – пожежу, замерзання водних шляхів чи портів, виникнення перепон для товаропросування тощо.

Виокремлюють кілька груп форс-мажорних обставин:

- природні явища, що характеризуються стихійними характером (пожежі, повені, землетруси і тощо);

- екстремальні ситуації громадського життя (військові дії, масові захворювання (епідемії), страйки тощо);

- особливі заборонні акти держав (оголошення карантину, обмеження перевезень на визначених напрямках, заборона торгових операцій і т.ін.).

До ризиків стихійного лиха відносять і катастрофічні ризики. Поняття «катастрофа» пов’язують, як правило, з природними катаклізмами. Однак, причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична, економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу численних негативних наслідків однієї події, проте до катастрофічних наслідків може призвести також збігання у часі та просторі кількох незначних подій. Катастрофічні ризики ще називають «ризиками існування», оскільки вони загрожують нормальному існуванню людського суспільства. За оцінками експертів у ХХ ст. відбулось понад 400 великих катастроф, переважно природного, стихійного походження (хоча досить часто першопричиною або поштовхом до них слугувала варварська діяльність людини). Залежно від причин структура катастроф ХХ ст. має такий вигляд: повені – 52 %; землетруси – 17 %; урагани (циклони, тайфуни, бурі тощо) – 15 %; посухи – 7 %; виверження вулканів – 3 %; інші – 6 %.

Однак не існує універсального переліку обставин, які є форс-мажором. Як правило, договірні сторони мають змогу формулювати таке форс-мажорне застереження, яке відповідає їх потребам та особливостям контракту. Більше того, за сучасних умов (спалаху атипової пневмонії, коров’ячого сказу, пташиного грипу, терористичних активів) постала необхідність включати до форс-мажорного застереження додаткові обставин, зокрема тероризм, загрозу біологічної і хімічної війн та інфекційних захворювань. Але навіть якщо у контракті форс-мажорне застереження і обумовлена в контракті форс-мажорна обставина настала, сторона не звільняється від відповідальності автоматично. Відповідальна сторона повинна довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкодила виконанню договору і перебувала поза контролем сторони, що не виконала зобов’язання. Отже, щоб використати форс-мажорне застереження, сторона, яка не виконала зобов’язання, має вчинити всі розумні з комерційної точки зору дії для того, щоб запобігти настанню цих обставин і навести всі необхідні аргументи.

Згідно зі ст. 79 Конвенції ООН про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів при виникненні форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності повністю або частково. Тому в умовах контракту обидві сторони повинні завчасно визнати форс-мажорні обставини, оскільки в різних країнах суди тлумачитимуть їх відносно до власного законодавства та звичаїв, причому цей список можна зробити відкритим. Також потрібно зазначити, у які терміни сторони сповіщатимуть одна одну про неможливість виконання договору у зв’язку з форс-мажором.

Для підтвердження факту виникнення форс-мажорних обставин необхідно подати документи, перелік яких залежить від конкретної ситуації. За експортно-імпортних операцій форс-мажор підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати. Підтверджуючий документ тільки констатує факт форс-мажорних обставин, а визнати обставини надзвичайними і невідворотними може тільки суд.

Процес управління ризиками, що пов’язані з форс-мажорними обставинами, передбачає такі заходи:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- ліквідацію і мінімізацію наслідків надзвичайних ситуацій;

- вжиття стабільних і компенсаційних заходів з метою відновлення і створення нової системи.

У правових системах різних країн для позначення правового принципу «форс-мажор» використовують різні терміни: у Великобританії – інститут даремності контракту, у США – неможливість належного виконання, у Німеччині – доктрина Unmoglichkeit, в Україні – непереборна сила та ін.. Доктрина форс-мажору поширена в більшості зарубіжних правових систем. Однак ступінь уникнення відповідальності залежить від застосувального права. Наприклад, контракт, який регулюється шведським законодавством, підпадатиме під вузьку доктрину звільнення від відповідальності. Згідно із шведським законодавством сторона звільняється від виконання зобов’язання лише тоді, коли виконанню заважали надзвичайні обставини, по суті такі, які можна прирівняти до війни. І навпаки, законодавство країн, що розвиваються, як правило, передбачає дуже дозвільну доктрину звільнення від відповідальності. Однак ніщо не заважає договірним сторонам самостійно передбачити або уточнити перелік обставин, які вважатимуться форс-мажором, якщо застосувальне право з якихось причин не влаштовує їх щодо визначення форс-мажорних обставин, звичайно з урахуванням обов’язкових норм цього права.

Поширені два підходи до визначення обставин, які можна віднести до форс-мажорних. За першим використовують загальне визначення форс-мажорних обставин у контракті, наприклад: «Під форс-мажорними обставинами сторони контракту розуміють зовнішні надзвичайні події, які не існували під час написання контракту, виникли поза волею сторін, настанню і дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що була піддана дії непереборної сили». Цей підхід має істотний недолік: визначення того, чи є конкретна обставина форс-мажорною, повністю належить до компетенції суду.

За другим підходом при визначенні переліку форс-мажорних обставин, крім загальних критеріїв, яким має відповідати форс-мажорна обставина, сторони в застереженні вказують специфічні події та явища, які вони згодні визнавати форс-мажорними обставинами.

Перелік у договорі форс-мажорних обставин не завжди може бути корисним. Якщо при розгляді справи міжнародний комерційний арбітраж (чи інший компетентний судовий орган) визнає такий перелік обставин вичерпним, він може відмовити у звільненні від відповідальності, коли матиме місце обставина, яка хоч і підпадає під поняття «форс-мажор», але не входить до переліку таких обставин у конкретному договорі. Тому при формулюванні форс-мажорного застереження в контракті необхідно наголосити, що наведений перелік обставин не є вичерпним і може включати всі інші обставини, які відповідно до застосувального права підпадають під поняття «форс-мажору».

Форс-мажорне застереження не може суперечити іншим положенням контракту. Так, контракт може містити як гарантії та запевнення про майбутнє виконання, так і форс-мажорне застереження,, що звільнятиме від відповідальності за невиконання.

Форс-мажорне застереження повинно передбачити специфічні для певної галузі діяльності обставин. Також у застереженні потрібно визначити, чи має значення передбачуваність обставини для його застосування. Логічне обґрунтування застосування критерію передбачуваності є такими: якщо сторони спеціально не вказали в контракті, що настання певної передбачуваної події звільняє їх від відповідальності, то вони фактично взяли на себе ризик настання цієї події. Однак послуговування критерієм передбачуваності може створювати багато проблем, адже майже кожна потенційна перепона до виконання зобов’язання є передбачуваною, навіть війни, нафтові кризи та ембарго. Щоб уникнути проблем, пов’язаних з критерієм передбачуваності, сторонам необхідно, по-перше, скласти якомога детальніший перелік форс-мажорних обставин, а по-друге, виключити передбачуваність як критерій для визначення того, чи є певна обставина форс-мажорною.

У форс-мажорному застереженні вказують, що повинна виконати сторона для того, щоб мати право посилатися на форс-мажорні обставини:

1) зобов’язання постраждалої від форс-мажору сторони своєчасно повідомити іншу про неможливість виконання зобов’язання;

2) терміни, у які сторони повідомлятимуть одна одну про те, що не можуть виконати договір у зв’язку з настанням форс-мажору;

3) форму повідомлення (письмову чи усну, якщо письмову – вказують точний спосіб передавання інформації (рекомендованим листом, факсом, електронною поштою або комбінація цих способів), вимоги до змісту повідомлення (дані про характер форс-мажору, за яких обставин він виник, оцінка впливу форс-мажорних обставин не можливість виконання зобов’язань за контрактом, термін виконання зобов’язань, характер звільнення від виконання зобов’язання (часткове або повне, тимчасове або постійне);

4) наслідки недотримання процедурних вимог, вкладених у форс-мажорному застереженні. За загальним правилом, затримка повідомлення спричиняє неможливість для постраждалої сторони в ході вирішення суперечки посилатися на дію форс-мажору протягом часу, який минув до моменту повідомлення, що призводить до покладання на неї витрат контрагента за цей період;

5) повідомлення вважається прийнятим іншою стороною, якщо вона не надасть своїх заперечень протягом назначеної кількості днів з моменту його отримання.

За бажанням сторін можна передбачити, що настання і припинення форс-мажорних обставин слід документально підтверджувати. Для цього у контракті вказують:

- назву незалежної організації, яка має підтвердити факти, що містяться в повідомленні про неможливість виконання зобов’язання;

- термін, протягом якого сторона, у якої виникли форс-мажорні обставини, має надати свідоцтво уповноваженої організації про підтвердження наявності форс-мажору.