Створення колоніальної системи
Першими країнами, що захопили заморської землі, були Іспанія і Португалія, що вже в 1494 році домовилися про розділ світу. Усі території, що виявилися на захід від меридіана, що проходив через середину Атлантичного океану, були оголошені іспанськими, а до сходу — португальськими. І протягом XVI століття сформувалися колоніальні імперії цих країн. Португальська експансія, що поширилася на острови Атлантичного океану, Південно-Східну Африку, острови Індійського океану (насамперед Цейлон), Індію, Малаккський півострів, Китай, проходила по методу «крапкової» колонізації. Це означало, що португальці засновували на узбережжях тих чи інших країн військово-торгові крапки — факторії, де велася торгівля з тубільцями і відкіля вивозилися товари в Європу. Така система пояснювалася тим, що Португалія — невелика країна і їй не вистачало засобів і людей для проведення суцільної колонізації. Але до 1580 року сама Португалія була захоплена іспанським королем Пилипом II, і всі португальські колонії перейшли до Іспанії. Через 60 років, у 1640 році, Португалія звільнилася від іспанського панування, але повернути свої азіатські володіння вже не змогла. До 1661 року португальськими залишалися лише кілька невеликих прибережних колоній в Індії і Китаї (Гоа, Макао й ін.). Закріплення Іспанії в Центральній і Південній Америці в основному завершилося до середини XVI століття, коли конкістадори порівняно швидко захопили величезні території в Мексиці, Перу й інших країнах з розташованими там вогнищами древніх цивілізацій (ацтеків, інків, майя й ін.). Завойовники були нещадні до індіанців, що ще не знали вогнепальної зброї. Вони захоплювали і знищували місцевих правителів, грабували незліченні багатства храмів і палаців, за безцінь скуповували пряності, тканини, перли, цукор, коштовні породи дерева й ін. Усе це везли в Європу, де продавали в різних країнах. Прибутковість від цих операції складала 300—400%, а часом і всі 800%. Колонізація іспанцями американських земель проводилася шляхом використання примусової праці величезних мас місцевого населення, що зганяли на рудники, плантації цукрового очерету і тютюну. Якщо індіанці не погоджувалися там працювати, їх просто знищували цілими селищами. Наприклад, на острові Ямайка за першу половину XVI століття загинуло більш 50 тис. місцевих жителів. У Перу і Чилі в другій половині XVI століття кількість індіанців скоротилося в п'ять разів — з 1, 5 млн. до 300 тис. чоловік. Така політика привела до того, що через кілька десятиліть в Америці стала відчуватися різка недостача робочих рук і колонізатори стали привозити рабів з Африки. Чорношкірі африканці були більш витривалими, і вони стали основною робочою силою в іспанських колоніях. Работоргівля виявилася дуже прибутковою справою: в Африці рабів можна було купити дуже дешево, споюючи племінних вождів і обдаровуючи їх дрібничками, а в Америці продати в 20-30 разів дорожче. Часом рабів в Африці і зовсім не купували, а захоплювали силою, занурювали на корабель і везли в Америку. Щорічно в іспанські колонії надходило приблизно 6—8 тис. чорношкірих невільників. Нові океанські торгові шляхи підсилили позиції Голландії, Англії і Франції у світовій торгівлі, оскільки вони вже мали морський флот. Так, наприклад, раби з Африки в Америку доставлялися не самими іспанцями, а голландськими, англійськими, французькими купцями на їх кораблях. При цьому фактично відбувався перерозподіл між усіма європейськими країнами доходів, що одержували іспанці і португальці від своїх колоній. Ведучі європейські держави не гребували і піратською діяльністю в Карибському морі й Атлантиці. Пірати грабували іспанські і португальські кораблі, що перевозили в Європу з колоній золото і срібло, перекачуючи багатство в усі країни Європи. Слід зазначити, що розквіт економіки Іспанії і Португалії за рахунок колоній був недовгим. Королівська влада і феодали не зуміли скористатися отриманим багатством, що було пущено в основному на покупку предметів розкоші, будівництво величезних замків, утримання пишного королівського двору, нескінченні війни в різних країнах. Золото і срібло ішло з цих країн безвісти, у той час як Англія, Франція і Голландія використовували отримані кошти на розвиток промисловості, будівництво флоту, відкриття нових земель, створення власних колоніальних імперій.
2.2. " Революція цін" Не менш важливим наслідком Великих географічних відкриттів була так звана революція цін, тобто надзвичайно стрімке зростання цін у Європі протягом XVI століття як на сільськогосподарські, так і на промислові товари. Відомо, що до цього ціни в основному були стабільними і мінялися лише під впливом війн чи стихійних лих. Правда, у другій половині XV століття в Європі став спостерігатися деякий ріст цін, зв'язаний з тим, що серед міського населення постійно збільшувався попит на сільськогосподарську продукцію, а кількість монет у обігу зростала повільно. Але, починаючи з 1530-х років і до кінця XVI століття, ціни в Європі стали рости дуже швидко, причому в різних країнах нерівномірно. Так, до 1601 року ціни в Іспанії підвищилися в 4, 5 рази, в Англії — у 4 рази, у Франції — у 2, 5 рази, в Італії і Німеччині — у 2 рази. Слід зазначити, що ціни на сільськогосподарську продукцію виросли в набагато більшому ступені, чим на промислові товари. Така різка зміна цін була зв'язаною з надходженням у Європу величезної кількості дорогоцінних металів, захоплених у нових землях. Так, загальний обсяг золота в Європі збільшився протягом XVI століття більш ніж у два рази, а срібла — більш ніж у три рази. Але «революція цін» була викликана не просто збільшенням потоку грошових металів, але і тим, що вони діставалися європейцям майже безкоштовно за рахунок експлуатації рабів у колоніях, а то і шляхом звичайних грабежів. Умови ж виробництва всіх інших товарів у цілому залишалися колишніми, тому за ту саме кількість товарів у XVI столітті приходилося віддавати набагато більше грошей, чим у попередній період. Наслідки " революції цін" в Європі: У XVI столітті через загальний ріст цін, викликаного «революцією цін», почалося знецінення фіксованих грошових оброків, а це сприяло збіднінню дворянства, зниженню ефективності феодальних маєтків. Подорожчання продукції аграрного сектора привело до збільшення орендної плати, тобто відбувся розрив між феодальною рентою й орендною платою. Постало питання про скасування селян-власників, що були традиційним елементом феодалізму. Особливо швидко цей процес відбувався в Англії, де «нові дворяни» стали рішуче очищати маєтку від селянських наділів (тобто проводити обгородження). Наслідки «революції цін» позначилися на економіці всіх європейських країн. В Іспанії в силу великого стрибка цін виробництво багатьох товарів стало настільки дорогим, що вони втратили свою конкурентоспроможність у міжнародній торгівлі. Це привело, у свою чергу, до глибокого занепаду промисловості і торгівлі Іспанії. У той же час «революція цін» зміцнила міжнародне становище Голландії, оскільки голландські купці одержували великі прибутки від посередницької торгівлі. Ріст цін викликав і інші наслідки в економіці деяких європейських країн: з одного боку, знизилася реальна заробітна плата, а з іншого боку - значно збільшився промисловий прибуток. Так, якщо ціни на товари народного споживання в Англії в XVI столітті виросли на 155%, то грошова оплата праці найманих робітників — лише на 30%.
|
