Медицина

У медицині біотехнологічні прийоми і методи відіграють голо­вну роль при створенні нових біологічно активних речовин і лі­карських препаратів, призначених для ранньої діагностики і ліку­вання різноманітних захворювань. Антибіотики - найбільший клас фармацевтичних сполук, одержання яких здійснюється за допомогою мікробіологічного синтезу. Створено генно-інженерні штами кишкової палички, дріжджів, що використовуються для одержання ростового гормону, інсуліну й інтерферону людини, рі­зноманітних ферментів і противірусних вакцин. Змінюючи нук-леотидну послідовність у генах, що кодують відповідні білки, оптимізують структуру ферментів, гормонів І антигенів (так звана білкова інженерія). Найважливішим відкриттям стала розроблена в 1975 р. Келером і С. Мільштейном техніка використання гібри­дів для одержання моноклональних антитіл бажаної специфічнос­ті. Моноклональні антитіла використовують як унікальні регенти для діагностики і лікування різноманатних захворювань. Саме біо­технологія дала нам методи лікування кардіологічних хвороб, склерозу, гемофілії, гепатиту та СНІДу.

4.3. Сільське господарство

Внесок біотехнології в сільськогосподарське виробництво полягає в полегшенні традиційних методів селекції рослин і тварин та розро­бці нових технологій, що дають можливість підвищити ефектив­ність сільського господарства. У багатьох країнах методами генети­чної і клітинної інженерії створені високопродуктивні І стійкі до шкідників, хвороб, гербіцидів сорти сільськогосподарських рослин. Розроблена техніка оздоровлення рослин від накопичених інфек­цій, що особливо важливо для культур, що розмножуються вегета­тивне (картопля й ін.). Як одна з найважливіших проблем біотехно­логії в усьому світі широко досліджується можливість керування процесом азотофіксашї, в тому числі можливість введення генів азотофіксації в геном корисних рослин, а також процесом фотоси­нтезу. Ведуться дослідження з поліпшення амінокислотного складу рослинних білків. Розробляються нові регулятори росту рослин, мі­кробіологічні засоби захисту рослин від хвороб і шкідників, бакте­ріальні добрива. Генно-інженерні вакцини, сироватки, моноклональні антитіла використовують для профілактики, діагностики і терапії основних хвороб сільське господарських тварин. У створенні більш ефективних технологій племінної справи застосовують ген­но-інженерний гормон росту, а також техніку трансплантації і мікроманіпуляцій на ембріонах домашніх тварин. Для підвищення продуктивності тварин використовують кормовий білок, отрима­ний мікробіологічним синтезом.

4.4. Охорона навколишньогосередовища, енергетика.

Біотехнологічні методи застосовуються для переробки сільсько­господарських, промислових і побутових відходів, очищення і вико­ристання стічних вод, для одержання біогазу. У ряді країн за допо­могою мікроорганізмів одержують етиловий спирт, що широко використовують як пальне для автомобілів (у Бразилії, де паливний спирт широко застосовується, його одержують із цукрового очерету й інших рослин). На спроможності різноманітних бактерій перетво­рювати метали в розчинні сполуки або накопичувати їх у собі, за­сновано виділення багатьох металів з бідних руд або стічних вод. Біотехнологія допомагає довкіллю. Використання генетичне моди­фікованих рослин дозволяє фермерам зменшити кількість пести­цидів та гербіцидів, що значно зменшує ризик токсичного забруд­нення ґрунтів та ґрунтових вод. Культури, виведені методами біоінженерії, дозволяють ширше застосовувати безвідвальну оброб­ку ґрунту, що приводить до зменшення втрат родючості ґрунту.

Таким чином, подальший прогрес людства багато в чому пов'я­заний саме із розвитком біотехнології.

5. Біотехнологія і майбутнє

Перспективи біотехнології не можна окреслити яки­мись певними межами — навіть фахівці не можуть сьогодні з упев­неністю прогнозувати темпи її розвитку, вплив на економічні і со­ціальні зміни в суспільстві у віддаленому майбутньому.

Наприклад, застосування гормону росту в їжі сільськогосподар­ських тварин, з одного боку, різко підвищує продуктивність тва­ринництва, але одночасно має більш віддалені ускладнення еко­номічного і соціального плану, тому що надлишок продукції тваринництва може привести до збідніння частини фермерів. Ще приклад: широке впровадження біотехнології ізомеризації глюкози для одержання глюкозо-фруктозних сиропів реально загрожує ви­робництву не тільки цукру, а і цукрового буряку, тобто може при­звести до скорочення посівних площ, до збідніння фермерів і до руйнування всієї сформованої інфраструктури виробництва цукру. Таким чином, застосування тільки одного препарату, чи то глюкоізомерази, чи гормону росту тварин, визначать ланцюг подій, соці­альне значення яких таке велике, що за своїм впливом на продуктив­ні сили не мало аналогів у період, що передував біотехнологічній революції. Першими жертвами біотехнології можуть стати країни, що розвиваються, тому потрясіння можуть очікувати і без того не­досконалу систему економічних відносин розвинутих країн і країн, що розвиваються.

Результати опитування в США свідчать про те, що більше поло­вини американців вважають продукти біотехнології на сучасному етапі її розвитку небезпечними для людей і природи. Застосування рекомбінатних мікроорганізмів зустрічають ще більш численну опо­зицію. Супротивники цього занепокоєні можливістю виходу мікро­організмів за межі лабораторій, що може сприяти мутагенезу, ано­малії якого можуть призвести до розвитку патологічних станів у людини.

Важко сказати, чим можуть закінчитися спроби впливу на гене­тичний код людини. Добре, якщо такі дослідження будуть спрямо­вані на підвищення опору організму до захворювань. Але можливо й інше— спроби створити нові раси людей з відмінними ознаками чи перевагами або недоліками у фізіологічному сенсі.

Генна інженерія і маштабування біотехнологій створюють базу для виробництва патогенних вірусів з раніше не відомими власти­востями у великих кількостях. При їхньому попаданні в організм імунна система людини може зіткнутися з труднощами навіть більш серйозними, ніж відомі сьогодні на прикладі СНІДу.

Сумніви з приводу біотехнологічних процесів цілком обґрунто­вані, але вони не повинні стати гальмом прогресу. Переваги біотех­нології незаперечні, тому біотехнологія дедалі міцніше утверджу­ється в нашому житті, доводячи справами свою необхідність і важливість.

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ.

 

 

3. Гусев А. И. Наноматеріалы, наноструктуры, нанотехнологии.- М.: Фізмат

Лит, 2005. – 416 с.

4,.Дудко П.Д. Системи технологій. – Харків, 2003. – 336 с.

5. Желібо Є.П., Анопко Д.В., Буслик В.М. та ін. Основи технологій

виробництва в галузях народного господарства: Навч. Посібник. – К.:

Кондор, 2005. – 716 с.

6. Збожна О.М. Основи технології. Тернопіль – 2002.Видавництво " Карт-

Бланш".

8. Остапчук М. В., Рибак А. І. Системи технологій (за видами діяльності):

Посібник.- К.: 2003.-888 с.

9. Полянський С. К. Еексплуатаційні матеріали: Підручник. – К.: Либідь,

2003. – 704 с.

10.Шепеляв А. Ф. Технология производства непродовольственных

товаров: учебное пособие / А.Ф. Шепеляв, А.С. Туров, Ю.Д. Елизаров.- Ростов н/Д: Фенікс, 2002. – 288 с.

11. Хільчевський В.В., Кондратюк Є.Є., Степаненко В.О., Лопатьмо К.Г.

Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навч.

Посібник. – К.: Лебідь, 2002. – 328 с.

 

Додаткові джерела

1. Аверчинко П.А. Технология конструкционных материалов. – К.: Высш. шк. Головн.изд-во, 1984. – 312 с,

2. Зіміна Н.К., Савчук Н.В., Андрієнко В.М. Матеріалознавство та технологія виробництва непродовольчих товарів. – К.: КДТЕУ, 1998. – 315 с.

3. Основы химической технологии /Под. Ред. И. П. Мухленова. – М.: Высшая школа, 1991.

4. Полянський С.К. Експлуатаційні матеріали: Підручник. – К.: Либідь, 2003. – 704 с.

5. Раулов А.Н. и др. Технология получения химических волокон. – М.: Химия; 1980.

6. Лапко О.О. Економіка інновацій: Навч. посіб. – Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 1999. – 320 с

/Режим доступу http/www.vtei.com.ua/.

13. Луцяк В.Г. Матеріалознавство та технологія виробництва товарів.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

з використанням ПЕОМ

освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр

напрям підготовки - 6.030510 «Товарознавство та комерційна

діяльність». /[Електронний ресурс] /Режим доступу

http/www.vtei.com.ua/.

14. Луцяк В. Г. «Матеріалознавство та технологія виробництва товарів».

Тести. /[Електронний ресурс] /Режим доступу http/www.vtei.com.ua/.

16. Мокеев И.П. Полупроводниковые приборы и микросхемы. – М.:

Высшая школа, 1987. – 410 с

17. Рунова Р.Ф., Шейнін Л.О., Гелевера О.Г. Основи виробництва стінових

та оздоблювальних матеріалів: Підручник. – К.: КНУБА. 2001. – 354 с.

18. Кузьмін Б.А. і ін. Металургія, металловедение и конструкционные

материалы. 1977 г.