Аналіз проміжного (галузевого) середовища організації
Проміжне середовище – це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій (галузь, конкурентне середовище (“п’ять” сил конкуренції), контакті аудиторії (банки, інвестиційні компанії, юридичні, аудиторські фірми тощо)) [47]. Метою галузевого аналізу (аналізу проміжного середовища) є визначення привабливості галузі та її окремих товарних ринків. Такий аналіз дозволяє зрозуміти структуру та динаміку галузі, характерні для неї можливості й існуючі погрози, визначити ключові фактори успіху і на цій основі розробити стратегію поводження підприємства на ринку. При проведенні галузевого аналізу основним об'єктом дослідження є господарська галузь. Господарська галузь – це сукупність підприємств, що конкурують на одному споживчому ринку з аналогічними товарами чи послугами. Господарська галузь охоплює сфери виробництва, розподілу та споживання певних товарів і послуг. Виділяють наступні стадії аналізу галузі: 1) визначення економічних характеристик галузевого середовища (розмірів ринку; масштабів конкуренції; темпів росту ринку (%); стадії життєвого циклу галузі; структури конкуренції; числа споживачів і їх фінансових можливостей; ступеня вертикальної інтеграції; темпів технологічних змін і продуктових інновацій; ступеня продуктової диференціації; величини економії на масштабі виробництва, транспортування; наявності та величини ефекту кривої досвіду; галузевої капіталоємкості; середньогалузевих прибутків); 2) оцінка ступеня конкуренції (суперництво серед конкуруючих підприємств; конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентноспроможними за ціною; загроза появи нових конкурентів; економічні можливості та торгові здібності постачальників; економічні можливості і торгові здібності покупців); 3) виявлення рушійних сил конкуренції. Концепція рушійних сил конкуренції виходить з того, що існують фактори зовнішнього середо-вища, дії яких визначають напрямок і інтенсивність галузевих змін. Аналіз галузевих рушійних сил складається з двох етапів. Перший – ідентифікація рушійних сил, другий – дослідження їх впливу на зміни галузевих економічних показників. Найбільш загальними рушійними силами є: зміна динаміки попиту на продукт у довгостроковому періоді; зміни в складі покупців і способах використання продукту; продуктові та технологічні інновації; маркетингові інновації; входження і вихід з галузі великих підприємств; поширення «ноу – хау»; посилення глобалізації галузі; зміни в питомих витратах і ефективності; зниження чи зростання невизначеності і ризику. Основні рушійні сили галузі називають домінантними. Їх число не повинне перевищувати чотирьох; 4) визначення ключових факторів успіху. Ключові фактори успіху – це загальні для всіх підприємств галузі змінні характеристики, що піддаються впливу, реалізація яких дає можливість поліпшити конкурентні позиції підприємства в галузі. В основі ключових факторів успіху можуть лежати різні сфери діяльності підприємства: науково-дослідні роботи (НДР), маркетинг, виробництво, фінанси тощо; 5) висновок про ступінь привабливості галузі. Чим сильніший вплив перерахованих факторів, тим обмеженішими стають можливості кожного підприємства для встановлення високих цін і одержання прибутку. Сильна конкуренція приводить до зниження прибутковості галузі. У короткостроковому періоді фактори конкуренції визначають обмеження ділової активності підприємства. У довгостроковій же перспективі окремі з них можуть бути основою для досягнення успіху. Тому головним завданням підприємства є вибір стратегії, яка б забезпечила захист від дії конкурентних сил і / або дала можливість використовувати їх у своїх цілях. З п'яти факторів конкуренції в галузі домінує, як правило, один фактор, що і стає вирішальним при розробці конкурентної стратегії підприємства. Методологічну базу для аналізу структури проміжного середовища (модель п’яти сил конкуренції) [33] вперше було запропоновано професором Гарвардської школи бізнесу Майклом Портером у 1980 р. (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Модель п’яти сил конкуренції в галузі М. Портера
1. Суперництво між конкурентами всередині галузі. Конкуренція серед виробників виникає у зв'язку з тим, що в одного чи декількох підприємств з'являється можливість краще інших задовольняти запити споживачів. Стратегія конкуренції являє собою сукупність наступальних і оборонних дій, пов'язаних із досягненням ринкового успіху, придбанням конкурентної переваги над суперниками, а також захистом своєї конкурентної позиції. Взаємодія підприємств, що суперничають, має наступні риси: конкурентна боротьба здійснюється з більш-менш постійною завзятістю за кращу ринкову позицію. При цьому суперники формулюють і постійно переглядають свої стратегії; стратегії конкуруючих підприємств відрізняються великою розмаїтістю; кожен з виробників прагне вибрати таку конкурентну стратегію, яку важко скопіювати; дії підприємств-суперників приводять до створення нових умов попиту – пропозиції товарів. Конкуренція серед підприємств, що суперничають, може мати різні форми і проходити з різним ступенем інтенсивності. Інтенсивність конкуренції залежить від багатьох факторів: числа підприємств і їх розмірів, специфіки продукції; характеру попиту та перспектив розвитку галузі; наявності бар'єрів виходу з галузі. Бар'єри виходу – це перелік факторів, які стримують перехід підприємства в іншу галузь навіть тоді, коли рівень цін стає таким, що підприємство починає працювати “на грані рентабельності”, ледве покриваючи власні витрати. Посилення конкуренції підприємств-суперників приводить до зниження прибутковості галузі, тому що збільшує витрати на рекламу, удосконалювання продукції тощо. 2. Загроза появи нових конкурентів у галузі, що залежать від так званих бар'єрів входу в галузь. Бар'єрами входу називають фактори, які протистоять прийняттю рішень щодо перепрофілювання діючого підприємства певної галузі та входження його в галузь, що досліджується, навіть тоді, коли рентабельність цієї нової для підприємства галузі вища за ту, яку має підприємство тепер [47]. Бар'єрами входу в галузь можуть бути: прихильність покупців торговій марці; економія на масштабі виробництва; перехідні витрати (одноразові витрати, пов'язані, наприклад, зі зміною постачальника); політика уряду, спрямована на захист галузі через вимогу ліцензування, обмеження доступу до джерел сировини. 3. Загроза появи товарів-замінників залежить від ціни виробництва замінників і готовності покупців прийняти таку заміну. Товари-замінники – це товари, що задовольняють ті ж потреби покупця, що й базовий товар, але іншим способом. Наявність цього фактора конкуренції приводить до появи в галузі деякої “стелі цін”, при якій покупці переорієнтуються на товари-замінники. Зазначене явище необхідно враховувати в ціновій політиці підприємства. Засоби захисту від товарів замінників: проведення заходів цінової конкуренції для переключення покупця з проблеми якості на проблему ціни; проведення рекламних атак на споживачів, як правило, усіма фірмами галузі; розробка і виробництво нових привабливих продуктів; поліпшення якості обслуговування при продажах товару. 4. Економічні можливості постачальників. Постачальники являють собою реальну ринкову силу в тому випадку, якщо товар, що поставляється ними, складає істотну частину витрат галузевої продукції, критично важливий для виробничого процесу і у значній мірі впливає на якість галузевого продукту. Постачальники можуть впливати на галузь, користаючись своєю можливістю піднімати ціни або знижувати якість товарів, що поставляються, чи послуг. Вплив постачальників є відчутним у наступних ситуаціях: домінує декілька підприємств-постачальників; концентрація в галузі-постачальнику вища, ніж у галузі-споживачі; продукція відрізняється високим ступенем диференціації або перехідні витрати високі; від підприємств-постачальників виходить загроза прямої інтеграції в галузь-споживач. 5. Економічні можливості покупців визначаються їх здатністю нав'язувати продавцям умови угоди. Вплив покупців відчутний у декількох ситуаціях: галузь, що представляє товар на ринку, складається зі значної кількості невеликих підприємств-продавців; число покупців незначне, товар закуповується у великій кількості; продукція стандартизована і існують альтернативні варіанти покупки; покупці мають можливість прямої інтеграції в галузь і налагодження власного виробництва продукції. Кожна галузь економіки унікальна, має тільки їй властиву структуру і співвідношення сил конкуренції, тому дії зі зменшення впливу конкурентів на діяльність підприємства істотно залежать від галузі. Цінність моделі п'яти сил конкуренції полягає в тому, що вона допомагає визначити структуру і масштаби конкуренції в конкретній галузі. Головним недоліком цієї моделі є її функціональна обмеженість, яка полягає в урахуванні тільки галузевих взаємозв’язків, позагалузеві відносини до уваги не беруться.
|