Ознаки національної валютної системи

Валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплення у національному законодавстві чи міждержавними угодами.

Національна валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин у країні, органічна частина грошової системи окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством країни (з урахуванням норм міжнародного права), на основі якого визначається міжнародний статус національної валюти, встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, умови та спосіб їх конвертованості, котирування й регулювання валютних курсів, формування й використання міжнародної ліквідності, золовалютного запасу, кредитних ресурсів, форми та принципи організації міжнародних розрахунків тощо. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки – банківські та небанківські кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні комерційні інститути.

Основними елементами національної валютної системи є:

1) національна валюта – установлена законом національна грошова одиниця країни;

2 ) умови конвертованості національної валюти визначають можливість національної валюти обмінюватись на іноземні валюти без обмежень (вільно конвертована, частково конвертована, неконвертована). Розрізняють такі види валют:

- вільно конвертовані валюти – валюти, які вільно і необмежено обмінюються на інші валюти (американський долар, англійський фунт стерлінгів, японська ієна, євро, канадський долар тощо);

- частково конвертовані валюти – валюти країн, де застосовуються валютні обмеження для резидентів і обмеження по окремих видах обмінних операцій, обмінюються тільки на деякі іноземні валюти;

- замкнуті (неконвертовані) валюти – валюти країн, де застосовуються заборона та/чи обмеження щодо обміну національних валют на іноземні, щодо ввезення і вивозу, купівлі і продажу національної та іноземних валют, інші способи валютного регулювання;

3) валютний курс і режим валютного курсу. Валютний курс – це співвідношення обміну між національною та іноземною (регіональною, міжнародною розрахунковою одиницею). Механізм визначення номінального обмінного курсу на валютному ринку з регламентованою долею участі держави отримав назву режиму валютного курсу;

4) валютний паритет - є тверде, законодавчо встановлене співвідношення національної валюти до іншої валюти або іншого товару (раніше до золота). У період існування золотого стандарту валютний паритет становив основу валютного курсу, збігався з поняттям золотого стандарту, який визначався законодавчо встановленим золотим змістом національних валют;

5) методи регулювання валютного курсу використовуються органами валютного регулювання для підтримки стабільності національної валюти, поліпшення стану платіжного балансу. До основних методів регулювання належать: девальвація та ревальвація національної валюти, валютні інтервенції, облікова політика центрального банку.;

6) режими валютного ринку та ринку золота регламентує правила регулювання валютних операцій, здійснення валютного контролю, наявність валютних обмежень у країні.;

7) регламентація міжнародного кредитування та міжнародних розрахунків передбачає законодавче встановлення порядку, правил, видів, форм і інструментів міжнародних кредитних операцій та міжнародних розрахунків.;

8) регламентація міжнародної ліквідності визначає принципи, порядок і засоби забезпечення виконання зовнішніх зобов`язань країною та характеризує її спроможність погашати свої зовнішні борги;

9) національні органи валютного регулювання та валютного контролю виконують функції щодо організації, регламентації валютних відносин та контролю за дотриманням суб`єктами цих відносин валютного законодавства в країні.