Закономірності розвитку грошово-кредитної системи в сучасних умовах

 

Грошово-кредитна система складається з двох взаємопов¢ язаних елементів – це грошова система і кредитна система.

Грошова система – це визначена законодавством форма організації і регулювання грошового обігу в країні.

Основними елементами сучасних грошових систем є:

1) грошова одиниця - одиниця грошової лічби, за допомогою якої визначаються ціни на товари і послуги та інші вартісні показники (тарифи, заробітна плата, інші доходи населення, обсяги фінансових коштів та вкладень, обсяги інвестицій тощо);

2) види грошей визначаються в залежності від їх емітента і поділяються на:

- законні платіжні засоби, якими є готівкові знаки грошей (грошові знаки);

- депозитні гроші, які існують у формі записів на рахунках у банках і емітуються банками – центральними, банками 2-го рівня;

3) масштаб цін - спосіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг в грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.;

4) емісійна система - визначає організацію і порядок випуску грошових знаків в обіг та їх вилучення з обігу;

5) регламентація грошового обігу - дозволяє організувати готівковий та безготівковий обіг шляхом визначення сфер готівкових й безготівкових розрахунків, встановлення видів і форми розрахунків, видів банківських рахунків, режиму використання грошей на рахунках, порядку здійснення платежів та документообігу тощо;

6) валютний курс та методи його встановлення. Валютний курс являє собою співвідношення обміну між грошовими одиницями різних країн та визначає вартість грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни.;

7) організація міжнародних розрахунків - система регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між державою, підприємствами, організаціями та фізичними особами, що розташовуються на території різних країн;

8) методи монетарного регулювання - сукупність методів регулювання, що здійснюють вплив на грошово-кредитну та валютну сфери країни. За формою виділяють адміністративні методи (у вигляді наказів, розпоряджень, директив, інструкцій, які обмежують функціонування грошово-кредитної та валютної сфер, фінансового ринку) та ринкові (сприяють формуванню певних умов у грошово-кредитній сфері та на фінансовому ринку);

9) суб'єкти грошово-кредитного та валютного регулювання - в ролі головного органу регулювання в більшості країн виступає центральний банк.

Кредитна система - сукупність всіх кредитних відносин і інститутів, через які реалізуються ці відносини.

В широкому розумінні кредитна система – це сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ, а у вузькому - сукупність кредитно-фінансових установ країни.

У вузькому розумінні - сукупність банківських та небанківських кредитно-фінансових установ, діючих у країні відповідно до законодавства, через які реалізуються кредитні відносини.

У структурі сучасної кредитної системи виділяють такі ланки: банківську систему, систему небанківських спеціалізованих кредитно-фінансових установ і поштово-ощадну систему.

Спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні інститути не маючи статусу банків виконують окремі банківські функції або обслуговують окремі галузі. Вони доповнюють діяльність банків і, як правило, здійснюють кредитування низько прибуткових ризикованих областей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу, зовнішньої торгівлі тощо) і надають кредити на пільгових умовах.

Пенсійні фонди – вид небанківського кредитно-фінансового інституту, що створюється приватними та/або державними установами, підприємствами для виплати пенсій особам, які вносять пенсійні внески. Вільні кошти пенсійних фондів можуть бути інвестовані у фінансові активи, які приносять прибуток.

Страхові компанії – вид небанківських кредитно-фінансових інститутів, основна діяльність яких пов`язана з наданням страхових послуг клієнтам. Надходження від страхових премій, продажу страхових полісів перевищує суму страхових виплат, що дає змогу страховим компаніям здійснювати інвестиції. Порядок інвестицій страхових компаній встановлюється національним страховим законодавством. В основному, страхові компанії інвестують кошти у довгострокові цінні папери з фіксованими строками погашення, зокрема облігації промислових корпорацій, державні облігації, заставні на нерухомість

Інвестиційні компанії – вид небанківських кредитно-фінансових інститутів, який акумулює грошові кошти інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і вкладає їх у цінні папери інших емітентів та нерухомість, здійснюють інші операції з цінними паперами. Інвестиційні компанії здійснюють діяльність за власний рахунок та на власний ризик.

Інвестиційні фонди здійснюють діяльність щодо спільного інвестування коштів учасників фондів в інтересах учасників.

Лізингові компанії – вид небанківських кредитно-фінансових інститутів, який спеціалізується на придбанні основних засобів і наданні їх у тимчасове користування орендарю, котрий сплачує лізинговій компанії лізингові платежі.

Факторингові компанії спеціалізуються на купівлі дебіторської заборгованості клієнтів, пов'язаної з постачанням товарів або наданням послуг.

Фінансові компанії спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного тощо), здійсненні фінансових операцій.

Кредитні спілки – кооперативи, які організовані з метою акумуляції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування. Вони об’єднують осіб, які працюють на одному й тому самому підприємстві чи установі, є членами однієї профспілкової організації або просто проживають в одній місцевості. Їх грошові кошти складаються із вступних внесків та вкладів членів спілки, а також позичок комерційних банків. Кошти використовуються для кредитування членів спілки. Такі установи мають статус некомерційних організацій та відповідні пільги щодо оподаткування. Це дає можливість забезпечити членам спілки дещо вищий рівень дохідності на внески своїх членів та дешевші, ніж у комерційних банків, кредити.