Розтяжнiсть визначають на прикладi дуктилометр.
Дуктилометр.
Розтяжність характеризується довжиною нитки бiтуму в момент її розриву при температурi 25°С та швидкостi витягування 5 см/хв i виражається в сантиметрах. Дуктилометр являє собою пластмасовий або дерев'яний ящик, вкритий в серединi оцинкованою сталлю. По довжинi ящика проходить черв’ячний гвинт з насадженими на ньому двома салазками, якi пересуваються по гвинту вручну, ящик має шкалу, по якiй беруть вiдлiк. На скляну пластинку, змазану глiцерином, помiщають форми, внутрiшнi поверхнi яких змазують сумiшшю талька з глiцерином. Потiм в цi форми наливають бiтум. Його залишають охолоджуватись на повiтрi на протязi 30-40 хв при температурi 20 ± 2°С Пiсля цього залишок бiтуму в формi зрiзають гарячим ножем вiд середини так, щоб бiтум заповнив форми врiвень з їх краями. Зразок занурюють в воду при 25°С на 1 год, слiдкуючи за тим, щоб температура була постiйною. Якщо щiльнiсть бiтуму бiльше 1, то щiльнiсть води збiльшують, домiшуючи сiль, щоб бiтум не тонув. Швидкiсть руху салазок повинна бути 5 см/хв. Бiтумну нитку розтягують до тих пiр, поки вона не обiрветься. В момент розриву роблять пiдрахунок по лiнiйцi (в см) i цю довжину приймають за показник розтяжностi. дослiд проводять З рази.
