Складальний кресленик та специфікаціяСкладальним називається кресленик, яке містить зображення виробу та інші дані, потрібні для його складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення дає уявлення про взаємний зв'язок і способи поєднання деталей між собою. Ці кресленики призначено для серійного або масового виробництва. В одиничному або малосерійному виробництві рекомендується користуватися креслениками загальних виглядів. За цими креслениками можна уявити не лише зв'язок і способи поєднання деталей, а й конструкцію кожної деталі зокрема. Креслення загальних виглядів використовують для підготування виробництва, розроблення технологічної документації, оснащення виробництва, для контролю і прийому виробів. За ГОСТ 2.109-73 складальний кресленик повинен мати таке: 1. Зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення та взаємний зв’язок окремих його частин. Дозволяється поміщати на складальному кресленику схему поєднання або схему розміщення складових частин виробу. 2. Розміри з граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які виконують і контролюють у процесі складання виробу. А також: габаритні розміри (висота, довжина і ширина виробу або його найбільший діаметр); монтажні розміри, які потрібні для правильного поєднання між собою деталей, розміщених у виробі у безпосередньому зв’язку (відстань між осями, розміри монтажних зазорів, розмір від осі отвору до привалкової площини тощо); установлювальні розміри, що визначають величину елементів, за якими виріб установлюють на місце його монтажу або приєднують до іншого виробу (відстань між осями отворів у фланцях, між осями під фундаментні болти, розміри центрових кіл і діаметри отворів під болти тощо; експлуатаційні розміри, або виробничі (діаметри отворів для рідини і газу в насосах і вентилях, розміри «під ключ», число зубів, їх модуль, позначення різьби для приєднання межових деталей тощо). 3. Вказівки про характер спряження деталей і методи його виконання, якщо точність цього спряження забезпечується в процесі складання виробу підбиранням, підганянням тощо, вказівки про спосіб з’єднання не рознімних частин виробу (зварних, паяних з’єднань тощо). 4. Номери позицій складових виробу. На складальному кресленику всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, нанесених у специфікації виробу, тобто за правилами ГОСТ 2.108-68 спочатку заповнюють специфікацію (текстовий конструкторський документ), а потім переносять на креслення відповідні номери позицій. Номери позицій слід проставляти на тому зображенні, на якому певна деталь проекціюється як видима, віддаючи при цьому перевагу основним видам або розрізам, розміщеним на їх місці. Проставляють номери позицій на поличках ліній-виносок, які заходять на зображення деталі і закінчуються потовщенням у вигляді точки. Розміщують номери паралельно основному напису кресленика поза контуром зображення, групуючи їх у рядок або в колонку по можливості на одній прямій (рис.7.26). Номер позиції проставляють на кресленику, як правило, тільки один раз. В разі потреби дозволяється повторювати номери позицій для однакових складових частин виробу. Цифри для номерів позицій мають бути на один-два розміри більшими за розмір шрифту, вибраного на тому самому кресленику для розмірних чисел. Лінії-виноски і полички виконують тонкими суцільними лініями, причому лінії-виноски повинні не перетинатися і по можливості не бути паралельними лініям штриховки розрізів і перерізів. Дозволяється проводити спільну лінію-виноску з вертикальним розміщенням номерів позицій для групи кріпильних деталей (рис.7.27).
Рисунок 7.26 – Лінії-виноски Рисунок 7.27 – Лінія-виноска для групи деталей
5. Основні характеристики виробу.
На кожний виріб складають специфікацію (ГОСТ 2.108-68) – текстовий документ, який визначає склад виробу (складальної одиниці, комплексу або комплекту), потрібний для виготовлення конструкторських документів і запускання виробу у виробництво. У загальному вигляді специфікація складається з таких розділів: а) документація; б) комплекси; в) складальні одиниці; г) деталі; д) стандартні вироби; е) інші вироби; є) матеріали; ж) комплекти. Назву кожного розділу записують у специфікації у вигляді заголовка в графі «Назва» і підкреслюють. У розділ «Документація» заносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, крім самої специфікації. Документи записують у послідовності, наведеній у ГОСТ 2.102-68, наприклад: складальний кресленик, кресленик загального вигляду, монтажний кресленик, пояснювальна записка тощо. У розділ «Складальні одиниці» записують складальні одиниці, що безпосередньо входять до специфікованого виробу. На кожну з них виконують самостійний складальний кресленик із своєю специфікацією. У розділ «Деталі» записують нестандартні деталі, що безпосередньо входять до виробу. Деталі записують за абетковою послідовністю сполучення початкових знаків (літер) індексів організацій-розроблювачів, а також у послідовності зростання цифр, які входять у позначення. У розділ «Стандартні вироби» записують вироби, виготовлені за міждержавними, державними стандартами, галузевими стандартами, стандартами окремих виробництв і т.д. У межах кожної категорії стандартів вироби записують за однорідними групами, об’єднаними їх функціональним призначенням, наприклад: підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т.п. У межах кожної групи – в алфавітній послідовності їх назв, у межах назви – за зростанням стандартів і, нарешті, у межах кожного номеру стандарту – в порядку зростання основних параметрів виробу. Наприклад, групу кріпильних деталей слід записувати в специфікацію за абеткою, а саме: болти, гайки, гвинти, шайби, шпильки тощо. У межах назви болти, наприклад, записують у послідовності зростання номерів стандартів; якщо номер той самий, - у послідовності зростання параметрів болтів, тобто зростання їх діаметрів і довжин. У розділ «Матеріали» записують лише ті матеріали, які безпосередньо входять до складального виробу. Записувати їх слід у такій послідовності: а) чорні метали; б) кольорові метали; в) пластмаси; г) паперові та текстильні матеріали; д) деревні матеріали; е) гумові і шкіряні матеріали; є) лаки і фарби та ін. У специфікацію не записують такі матеріали, як, наприклад, лаки, фарби, електроди, припій, клей та ін., якщо кількість матеріалів цих матеріалів визначає не конструктор, а технолог. Вказівку про ці матеріали роблять у технічних вимогах до кресленика. Приклад заповнення специфікації для зварного вузла показано на рис.7.28.
Рисунок 7.26 – Зразок специфікації
|
