Лабораторний практикум № 4

з теми «Адміністрування податку на прибуток підприємств»

У процесі виконання практикуму студенти повинні вміти:

– самостійно користуватися законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування податку на прибуток підприємств;

– визначати базу оподаткування податку на прибуток підприємств;

– правильно розраховувати суми податку, що підлягають сплаті до бюджету;

– застосовувати податкові пільги з податку на прибуток підприємств відповідно до норм податкового законодавства;

Студенти повинні знати:

– законодавчо-нормативну базу з питань оподаткування податку на прибуток підприємств;

– порядок обчислення податку на прибуток підприємств;

– правила заповнення та порядок подання до органів доходів і зборів податкової звітності;

– відповідальність платників за порушення чинного податкового законодавства України.

Логічно-тезовий виклад теоретичних питань, які є основою для виконання практичних завдань.

Адміністрування податку на прибуток включає наступні процедури (заходи):

- облік платників податку на прибуток в органах доходів і зборів;

- оперативний облік податкових зобов’язань (нарахованих та фактично сплачених сум податку), погашення та списання податкового боргу, відстрочених та розстрочених податкових зобов’язань (боргу), переплат та надміру сплачених платежів по кожному платнику податку на прибуток;

- прогнозно-аналітична робота;

- контрольно-перевірочна робота щодо правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств:

а) прийом, обробка та проведення камеральних перевірок податкової звітності (декларацій) платників податку на прибуток підприємств;

б) проведення документальних перевірок юридичних осіб-платників податку на прибуток з питань дотримання чинного законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств;

в) застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені та заходів адміністративної відповідальності до порушників законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств;

- робота з платниками щодо погашення податкової заборгованості з податку на прибуток, застосування заходів примусового стягнення податкового боргу (недоїмки);

- масово-роз’яснювальна робота серед платників податку на прибуток як метод попереднього податкового контролю та обслуговування платників податку;

- методологічне та інструктивне забезпечення процесу адміністрування податку на прибуток підприємств.

Узяття на облік як платників податку на прибуток - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами доходів і зборів після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Облік податку на прибуток підприємств ведеться підрозділами обліку та звітності органів доходів і зборів на особових рахунках в розрізі платників податку.

Форми особових рахунків та порядок їх ведення визначаються центральним контролюючиморганом, як правило, на кожний календарний рік, з урахуванням особливостей адміністрування податку на прибуток підприємств.

Підставою для відкриття особових рахунків платників податку на прибуток є списки таких платників, одержані від структурних підрозділів органів доходів і зборів з обліку платників податків. При цьому особові рахунки платників податку на прибуток повинні бути відкриті не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання списків платників податку на прибуток. Кожний особовий рахунок платника податку на прибуток має свій номер, який повинен відповідати ідентифікаційним кодам підприємств. Крім того, при відкритті особових рахунків платників податку на прибуток кожному присвоюється порядковий номер, що діє протягом поточного року.

Основні елементи прибуткового оподаткування підприємств, які застосовуються в процесі адміністрування податку:

Платниками податку з числа резидентів є:

v суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

v управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

v підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

v неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

v відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

v юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

v постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об’єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

Податок нараховується платником самостійно за нижче зазначеним алгоритмом:

 

Рис. 12.1. Порядок обчислення податку на прибуток підприємств

 

При цьому податковою базою є:

Рис. 12.2. Податкова база податку на прибуток підприємств

Рис. 12.3. Ставки податку на прибуток підприємств

Рис. 12.4. Податкові періоди з податку на прибуток підприємств

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

Так як податкова звітність з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, то податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Контрольно-перевірочна робота органів доходів і зборів, спрямована на забезпечення повної та своєчасної сплати до бюджету податку на прибуток підприємств займає центральне місце в системі адміністрування даного податку. Вона передбачає проведення як попереднього контролю (кабінетний аудит податкової звітності платників податку на прибуток підприємств) та і подальшого (документальні виїзні перевірки юридичних осіб з питань дотримання законодавства про оподаткування прибутку підприємств).

Слід відзначити, що обов’язок платника податку на прибуток щодо подання податкової звітності не може вважатися виконаним за умов неможливості ідентифікувати подані документи, а саме:

- при відсутності у документах будь-якого з обов’язкових реквізитів, передбачених нормативно-правовими актами;

- при нечіткому заповненні окремих реквізитів документа, що робить неможливим їхнє однозначне прочитання;

- при заповненні документів олівцем;

- при наявності виправлень, які не підтверджені підписом платника податку, тощо.

До платників податку на прибуток та їх посадових осіб – порушників податкового законодавства застосовуються заходи відповідальності (адміністративної, фінансової, кримінальної) у випадках та розмірах, визначених чинним законодавством України, зокрема, Кодексом України ”Про адміністративні правопорушення”, Кримінальним кодексом України та Податковим кодексом України.