Сучасне уявлення про лікарсько-технічну сировину та особливості її будови
Природно-кліматичні умови та зручне географічне розташування України сприяють формуванню на її території різноманітної рослинності. Ліси в Україні займають 8, 2 млн.га площі; луки – 6, 8 млн. га. Ці площі є основною базою заготівлі лікарсько-технічної сировини. Найбагатшими за видовим складом і запасами лікарської рослинної сировини є лісова і лісостепова зони, а найбіднішою – степова зона України. Основна кількість лікарських рослин зосереджена на визначених природних зонах і окремих регіонах України, а деякі з них поширені на всій території. Таке розповсюдження дикорослих рослин дозволяє організувати заготівлю лікарсько-технічної сировини практично у всіх областях України. Дикоросла флора України налічує близько 4000 рослин. Кількість лікарських рослин становить понад 800 назв. Високий вміст біологічно-активних речовин, харчові якості, лікувально-профілактична цінність, біологічна спрямованість зумовлюють широке застосування лікарських рослин у різних галузях економіки. Понад 200 рослин є сировиною для фармацевтичної, харчової, парфумерно-косметичної, лако-фарбової, текстильної, поліграфічної, металургійної промисловості тощо. Їх застосовують у науковій і практичній медицині, ветеринарії, кулінарії, лікеро-горілчаному виробництві, сільському господарстві. Завдяки наявності фосфатидних сполук, органічних кислот, ефірних олій, фітонцидів, інших біологічно активних речовин більшість видів лікарсько-технічної сировини сприяє подовженню термінів зберігання продовольчих товарів. Багато рослин у своєму складі містить натуральні барвники, які використовують для фарбування пряжі різних тканин, а також для виробництва продуктів харчування. Лікарсько-технічна сировина є потенційним джерелом і резервом збільшення обсягів і розширення асортименту товарів, з підвищеною біологічною цінністю та високими фізіологічними властивостями. Рослинна лікарсько-технічна сировина здебільшого складається з кореня, стебла, листя, квітів і плодів. Корінь - вегетативний орган вищих рослин, що виконує функції прикріплення рослин до субстрату й поглинання з нього води і поживних речовин, синтезу органічних сполук і переміщення їх до інших органів, виділення деяких продуктів обміну, зв'язку рослини з організмами, що населяють грунт, нагромадження запасних поживних тощо (зокрема, лікарських) речовин, вегетативного розмноження. У деяких рослинах у бічних і придаткових коренях внаслідок відкладання поживних речовин розвиваються кореневі бульби (бульбокорені). Сукупність усіх коренів однієї рослини називають кореневою системою. Розрізняють кореневу систему стрижневу (добре розвинений головний корінь, від якого відходять менші бічні) і мичкувату (головний корінь відмирає або росте нарівні з іншими) (рис.5.1).
Рис. 5.1. Різновиди кореневої системи Кореневище - це підземний багаторічний пагін у кущів, напівкущів і багаторічних трав'янистих рослин, що виконує функції відкладання запасних поживних речовин, вегетативного відновлення і розмноження. Від кореня кореневище відрізняється анатомічною будовою, відсутністю кореневого чохлика, наявністю лускоподібних листків, бруньок і додаткових коренів (рис.5.2).
Рис.5.2. Різновиди кореневищ осоки й купини
Потовщений головний корінь, в якому відкладаються поживні речовини рослини називається коренеплодом. В утворенні коренеплоде беруть участь коренева шийка й стебло (рис.5.3).
Рис.5.3. Анатомічна будова коренеплоду У коренеплоду розрізняють 3 основи частини: власне корінь, шийку і головку (стеблова частина, що міститься над поверхнею землі й несе на собі розет ку листків). Назва «коренеплід» не наукова, оскільки нічого спільного з плодомкоренеплід не має. Стебло – це вегетативний орган, який з'єднює між собою корінь і листя, містить бруньки, листя, спороносні органи, квіти, забезпечує переміщення мінеральних і органічних речовин. У більшості однорічних рослин лікарсько-технічної сировини стебло зелене і соковите, у багаторічних - дерев'янисте. Стебла бувають різними залежно від форми характеру росту та положення в просторі. За типами стебла поділяються на прямостоячі, висхідні, виткі, чіпляючі, стелені, повзучі. За формою розрізняють стеблаокруглі, кулеподібні, сплюснуті, тригранні, чотиригранні, багатогранні, заокругленоромбічні, крилаті, ребристі, борозенчасті, соломкові. Крім надземних стебел, деякі рослини мають видозмінені підземні стебла. До них належать кореневища, цибулини та бульби. Стебло- осьова частина пагона, що складається з вузлів і міжвузлів- Несе на собі листки, брунькиі органи спороношення, у покритонасінних - квітки. Виконує опорну (механічну) і провідну функції, забезпечуючи сприятливе для фотосинтезу розміщення листків і двобічний рух речовин: органічних - від листків до коренів, мінеральних, розчинених у воді, від коренів до інших органів. Стебло може служити для прикріплення до опори (за допомогою вусиків), видозмінюватися у вигляді кореневища, бульби, цибулини, кладодію. Воновиконує функцію нагромадження запасних поживних речовин, вегетативного розмноження, захисту (колючки).
Рис. 5.4. Типи стебла лікарсько-технічної рослинної сировини Примітки: 1 - прямостояче; 2 - чіпке; 3 - витке; 4 - повзуче.
Рис.5.5. Форма стебла рослини в поперечному розрізі Примітки: 1 - сплюснуте; 2 - тригранне; 3 - чотиригранне; 4 - багатогранне; 5 - ребристе; 6 - борозенчасте; 7 - крилате.
У деяких вищих рослинах стебла видозмінюються у формі кладодію, колючки, цибулини тощо. Кладодій — це видозмінене стеблорослин, що має плескату листкоподібну форму й виконує функції листка. Справжні листки на кладодії здебільшого редуковані або видозмінені в колючки, лусочки чи волоски. На кладодії перетворюється частина гілок, лише в деяких рослин (наприклад, у кактуса опунції) — усе стебло. Кладодії властиві рослинам посушливих районів і є одним з їхніх пристосувань до зменшення транспірації (холодок лікарський). Листок - важливий вегетативний орган рослини, за яким можна встановити її клас і назву. Листок складається з листкової пластинки, черешка і прилистків. Листок- один з головних вегетативних органів вищих рослин. Типовий листок складається з листкової пластинки, черешка і прилистків (рис.5.6.). Розрізняють листки черешкові (мають черешок) і сидячі (без черешка).
Рис.5.6. Будова листка лікарсько-технічної сировини За положенням на пагоні та за функціями розрізняють листки низинні, серединні й верхові. Низинні листки - це лусковидні утвори бруньок, цибулин, кореневищ, а також перші листки пагона, що відіграють захисну роль; серединні - типові листки рослини, що виконують функції фотосинтезу, газообміну, транспірації тощо; верхівкові листки - приквітки й покривні листочки суцвіть (обгортка), вони виконують функцію захисту квіток або суцвіть. Листки бувають різної форми (рис.5.7).
Рис.5.7. Різна форма листків рослини Примітки: 1 - ланцетний; 2 - довгастий; 3 - еліптичний; 4 - овальний; 5 - серцевидний; 6 - нирковидний; 7 - стріло-видний; 8 - перистолопатевий; 9 - пальчастолопатевий; 10 - пальчасто-розсічений; 11 - трійчастоскладний; 12 - пальчастоскладний; 13 - парноперистоскладний; 14 - непарноперистоскладний.
Листкова пластинка - основна частина листкабільшості вищих рослин. Вона являє собою переважно плоский, рідше - трубчастий (цибуля) або голчастий (сосна) утвір, що прикріплюється до стеблаосновою або за допомогою черешків. Листкові пластинки різняться загальними обрисами, формою краю, жилкуванням і по членованістю (рис.5.8). Листкові пластинки відрізняються за: 1. загальною формою (округла, овальна, довгаста, яйцеподібна, широкояйцеподібна, ланцетна, лінійна, мечоподібна тощо); 2. формою верхівки (гостра, загострена, гострокінцева, тупа, виїмчаста); 3. формою основи (округла, серцеподібна, клиноподібна, стрілоподібна, списоподібна, ниркоподібна); 4. формою країв основи листкових пластинок (цілокраї, голчасті, звивисті, зубчасті, виїмчасті, пилчасті, двозубчасті); 5. за типом жилкування листків (паралельне, дугове, пилчасте тощо). За розчленуваиням листкової пластинки листя бувають: пальчасторозсічене, пальчастороздільне, пальчастолопатеве. За способом листорозміщення - чергове, супротивне, кільчасте, розетка. Важливою ознакою для ідентифікації рослин лікарсько-технічної сировини є розміщення листків на стеблі. За формою листкових пластинок називають і листки (округлі, ланцетні, серцевидні тощо).
Рис.5.8. Форма верхівки листкової пластинки рослини Примітки: 1 - тупа; 2 - гостра; 3 - загострена; 4 - гострокінцева; 5 - виїмчаста.
Рис.5.9. Форма основи листкової пластинки рослини Примітки: 1 - округла; 2 - клиновидна; 3 - серцевидна; 4 - нирковидна;
Рис.5.10. Форми листка лікарсько-технічної сировини Примітки: 1 — округлий; 2 — овальний; 3 — довгастий; 4 -— широкояйцевидний; 5 — яйцевидний; 6 — ланцетний; 7 — оберненоширокояйцевидний; 8 — оберненояйцевидний; 9 — оберненоланцетний; 10 — лінійний.
Рис.5.11. Форма краю листка рослини Примітки: 1 - цільнокраїй; 2 - зубчастий; 3 - виїмчастий;
Рис.5.12. Розчленування листкової пластинки Примітки: 1 - перисторозсічений; 2 - перистороздільний; 3 - перистолопатевий; 4 - пальчасторозсічений; 5 - пальчастороздільний; 6 - пальчастолопатевий
Рис.5.13. Жилкування листків рослини Примітки: 1 - паралельне; 2 - дугове; 3 - перисте, 4 - пилчасте; 5 - дихотомічне. Листкорозміщення - розміщення листків на стеблах. У товарознавстві розрізняють 4 типи листкорозміщення в рослинній сировині (рис.5.14.): 1) спіральне або чергове листкорозміщення - від стеблового вузла відходить один листок (у більшості рослин); 2) супротивне листкорозміщення — кожний вузол має два листки, які сидять один проти одного, при цьому листки двох сусідніх вузлів розміщуються взаємно перпендикулярно (у губоцвітих, бузку); 3) кільчасте листкорозміщення — від стеблового вузла відходять три і більше листків (наприклад, у воронячого ока, елодеї, підмаренника); 4) листкорозміщення типу розетки - від одного стеблового вузла відходять вісім і більше листків (для багатьох рослин).
Рис.5.14. Листорозміщення в лікарсько-технічній рослинній сировині Примітки: 1 - чергове; 2 - супротивне; 3 - кільчасте; 4 - розетка. Пелюстки - видозмінені верхівкові листки, що утворюють віночокквітки. Бувають вільними або зрослими між собою чи з чашечкою, часто яскраво забарвлені. Роль пелюсток, як і всього віночка, - захист внутрішніх основних частин квітки. Чашечка - це зовнішнє коло зелених або яскраво забарвлених листочків (чашолистків) подвійної оцвітини квітки. Основна функція чашечки - захист інших частин квітки. Чашолистки - зовнішні зелені листочки подвійної оцвітини, що складають чашечку.
Рис.5.15. Структура верхівкових листків
Квітка - це видозмінений вкорочений нерозгалужений пагін, присто-сований для статевого розмноження з наступним утворенням насіння і плоду. Вона складається з квітконіжки, квітколожа, суцвіття, тичинок і маточки. Форма віночка квітки може бути: кулястою, воронкоподібною, дзво-ноподібною, трубчастою, язичковою, бочкоподібною тощо. Квітки можуть бути одиничними або зібраними у суцвіття. Квітки поділяються на двостатеві (мають тичинки і одну, декілька чи багато маточок) і одностатеві - чоловічі (мають тільки тичинки) і жіночі (мають тільки маточку). Квітки можуть бути верхівковими (розміщені на верхівці стебла або пагонів) й пазушним (розвиваються в пазухах квітки). Будова квітки лікарсько-технічної сировини представлена на рис.5.16.
Рис.5.16. Будова квітки рослини
Квітки бувають правильними (актиноморфними) і неправильними (зигоморфними). Правильна (актиноморфна) квітка – це квітка, через центр якої можна провести не менше як дві площини симетрії, наприклад, квітки рослин родини хрестоцвітих, розових, первоцвітих, гвоздикових тощо.
Рис.5.17. Приклад актиноморфної квітки
Неправильна (зигоморфна) квітка – це неправильна квітка, через яку можна умовнопровести лише одну площину симетрії. Здебільшого площина симетрії проходить через зигоморфну квітку вертикально (рис.5.18.).
Рис.5.18. Приклад зигоморфної квітки
Квітколоже абовісь квітки – це розширена верхня частина квітконіжки. Являє собою вкорочену вісь, до якої прикріплюються всі частини квітки. Буває плоске (півонія, клен гостролистий), опукле (жовтець, малина), витягнуте (гравілат) та угнуте (слива, черемха) (рис.). Для деяких рослин квітколоже бере участь в утворенні плоду(яблуня) або стає соковитим та утворює несправжній плід (суниці).
Рис.5.19. Різновиди квітколоже квітки
Квітконіжка - це частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла. Деякі рослини мають квітки без розвинених квітконіжок, їх називають сидячими. Квітконіжка - стеблового походження, іноді вона є продовженням стебла. Віночок квітки - це внутрішнє коло листочків (пелюсток)подвійної оцвітиниквітки. Віночки квіток різняться забарвленням, кількістю і формою пелюсток, будовою і розмірами. За будовою є віночки вільнопелюсткові (пелюстки не зростаються) і зрослопелюсткові (пелюстки зростаються); за формою - правильні, або актиноморфні (через віночок можна провести кілька площин симетрії) та неправильні, зигоморфні (можна провести одну площину симетрії) і асиметричні (не можна провести жодної площини симетрії). Основні функції віночків - захист внутрішньої частини квітки від приваблювання комах.
Рис.5.20. Різновиди віночків квіток лікарсько-технічної сировини Основними частинами квітів лікарсько-технічної сировини є маточка, тичинки, оцвітина, пиляк, зав'язь тощо. Маточка - це частина квітки покритонасінних рослин, які містяться в центрі квітки. Складається з одного або кількох зрослих між собою плодолистиків. У більшості маточок розрізняють зав'язь, у якій міститься від одного до багатьох насінних зачатків, тонкий стовпчик та приймочку, якою закінчується стовпчик; у разі його редукції приймочка прилягає до зав'язі (називається сидячою). Маточка - це орган, у якому відбувається запліднення й який бере участь у формуванні плода.
Рис.5.21. Будова маточки рослини Тичинка - одна з головних частин квітки. Здебільшого в тичинці розрізняють тичинкову нитку та прикріплений до неї пиляк, у якому розвиваються пилкові зерна. Кількість тичинок у квітках різних рослин різна - від однієї (у канни) до кількох десятків і навіть сотень (у півонії).
Рис.5.22. Вид тичинки у різних рослин
Оцвітина - це сукупність видозмінених листочків, що оточують тичинкиі маточки в квітках. Буває проста (віночковидна або чашовидна) і подвійна (складається з чашечки квітки і віночка квітки). Пилок - сукупність пилкових (чоловічих гаметофітів) насінних рослин. Пилок містить понад 50 біологічно активних речовин і має важливе лікувально-профілактичне значення. Верхня частина тичинки, в якій утворюється пилок називається пиляк. Він складаєтьсяз поздовжніх симетричних половинок, у кожній з яких є по одному або двоє пилкових гнізд. При достиганні пиляк розкривається щілиною. В пилкових гніздах утворюються мікроспори, з яких формуються пилкові зерна.
Рис.5.23. Будова пилка насінних рослин
Нижня потовщена порожниста частина маточки покритонасінних рослин складається з одного або кількох зрослих плодолистиків, які називаються зав'язю (рис.5.24.).
Рис.5.24. Верхня, середня і нижня зав’язь рослин У порожнині зав’язі містяться насінні зачатки (від одного до кількох). Після запліднення знасіннихзачатків утворюється насіння, а зав'язь перетворюється на плід. Квітки лікарсько-технічної рослинної сировини можуть утворювати прості суцвіття (китиці) або складні (волоть). Китиця - просте суцвіття, у якого на видовженій головній осі сидять окремі квітки на квітконіжкахприблизно однакової довжини. Китиця характерна для черемхи, суріпки, люпину тощо. У деяких рослин квітки розміщені з одного боку осі, тобто утворюється одна китиця (конвалія звичайна). Звислі китиці називаються сережками (дуб, береза).
Зонтик – це суцвіттярослий, у якому квітконіжкивсіх квітокприблизно однакової довжини й виходять ніби з верхівки вкороченої головної осі. Таку будову мають прості зонтики (вишні, цибулі, первоцвіту).
Рис.5.25. Форма простого і складного зонтика в суцвітті рослин Найчастіше бувають складні зонтики, в яких на довгих осях, що виходять із верхівки головної осі, розташовуються не квітки, а прості зонтички.
Колос — це тип суцвіття, при чому розрізняють простий колос, у якого на головній осі розміщені сидячі квітки (наприклад, у подорожника, вербени), і складний колос, у якого на головній осі — прості колоски (суцвіття пшениці, жита, ячменю).
Рис.5.26. Форма простого й складного колоса в суцвітті рослин Плід – це видозмінена після запліднення зав'язь квітки. За консистенцією плоди бувають сухі і соковиті. Плід - це орган покритонасінних рослин, який утворюється, як правило, після запліднення з маточки або інших частин квітів (квітколожа, оцвітинитощо) внаслідок їхнього розростання і видозміненні служить для захисту і поширення насіння. Складається із зовнішньої частини - оплодняі насінини, що розвиваються всередині плода. Плоди лікарсько-технічної сировини бувають різних типів – коробочки, бобу, сім'янки, листянки, кістянки, зернівки тощо. Коробочка - це тип плоду, що складається з кількох зрослих між собою плодолистків. Здебільшого коробочка - сухий одно - або багатогніздий плід. При достиганні розкривається різними способами: спадає кришечка (у блекоти, подорожника), відвертаються зубчики на верхівці (у рясту), утворюються поздовжні щілини (в дурману) чи дірочки (в маку).
Рис.5.27. Будова плоду рослини типу коробочки
Насінин у бобі може бути одна, кілька або багато. Вони всі прикріплені вздовж черевного шва до стулок плода. Часто біб неправильно називають стручком. Сім'янка - це сухий нерозкривний однонасінний плід лікарсько-технічної сировини, шкірястий оплодень якого не зростається з насіниною (рис.5.32).У багатьох рослин сім'янки мають спеціальні пристосування (вирости, гачечки, чубки), що сприяють їхньому поширенню.
Рис.5.28 Спеціальні пристосування сім'янки рослини Листянка - це сухий одногніздий утворений одним плодолисткомбагатонасінний пліду рослині. Розкривається по черевному шву, до якого прикріплені насінини (рис.5.29). Властива багатьом рослинам родини жовтецевих і розових (наприклад, сокиркам, таволзі тощо).
Рис.5.29. Форма листянки плодів рослин чемерник і сокирки Кістянка - один з типів плодів рослини. Вона складається з твердого дерев'янистого середоплодня (кісточка), соковитого (слива, вишня) або більш-менш сухого (мигдаль) чи волокнистого (кокосова пальма) міжоплодня і дуже тонкої шкірки - позаоплодня. Переважають однонасінні кістянки, рідше - трапляються кістянки з двома і більшою кількістю насінин. У побуті невеликі кістянки називають ягодами.
Рис.5.30. Будова плоду рослини типу кістянки Зернівка – це нерозкривний однонасінний плідрослин. У зернівці насінина щільно зростається з тонким шкірястим оплоднем. Розвиваєтьсяз верхньої зав'язі, утворена одним плодолистком. Зернівки бувають голими (пшениця, жито) і плівчастими - зрослими з квітковими лусками (овес, просо), рис.5.31.
Рис.5.31. Різновиди зернівки рослини
Бульба – це потовщена м’ясиста частина пагона чи кореня, в якій відкладаються запасні поживні речовини (крохмаль, інші вуглеводи, олія).
Рис.5.32. Рослини з двома різновидами бульб
Розрізняють рослини з двома різновидами бульб: - надземні бульби – це місцеві потовщення головного стебла (кольрабі) або бічних пагонів (деякі тропічні орхідеї), - підземні бульби – це потовщення підсім`ядольного коліна (редька), підземних пагонів (картопля) або бічних чи додаткових коренів (жоржина, батат, чуфа).
У бульбоцибулини листкові луски сухі, а запасні поживні речовини відкладаються в неї у м’ясистій стебловій частині – денці. Бульбоцибулина властива шафранові, косарикам, ііншій рослинній сировині. Рис.5.33. Бульбоцибулина Пагін - це один з основних органів вищих рослин, що складається з осьової стеблової частини, листків і бруньок.
Рис.5.34. Будова пагона вищих рослин лікарсько-технічної сировини Пагони рослин включає вузли (ділянка стебла, що несе листки) і меживузля. У багатьох рослин утворюються надземні і підземні видозміни пагона (колючки, вусики, кладодії, бульби, цибулини, кореневища). Брунька – це зачаток пагона, що перебуває в стані відносного спокою. Вона складається з зачаткового стебельця, що закінчується точкою росту, й зачаткових листків, зачаткових квіток чи суцвіть, або тих й інших (рис.5.35).
Рис.5.35. Будова бруньки лікарсько-технічної рослинної сировини Бруньки поділяються на: - верхівкові - розміщені на верхівці стебла або його гілок, - пазушні або бічні - сидять у пазухах листків, якщо їх декілька, то розміщуються в пазухах листків над пазушною брунькою або збоку від неї, - додаткові – виникають на будь-якій частині рослини.
Цибулина рослини - це видозмінений підземний (рідше надземний) пагін, що має дуже вкорочене стебло (денце) з м'ясистими, Кора рослин - це зовнішня частина стебла і кореня рослин, відділена від центральної частини твірною тканиною (камбієм). По корі від листків до коренів і плодів пересуваються пластичні речовини. Кора захищає рослину від шкідливих впливів зовнішнього середовища, в ній відкладаються різні поживні речовини. Кору багатьох рослин використовують як лікарську сировину.
|
Волоть - це складне суцвіття. У волоті головна вісь тривалий час росте в довжину, утворює на різній висоті бічні гілки, що в свою чергу розгалужуються і несуть квіткиабо невеликі прості суцвіття — колоски, кошики тощо.Волоть з гілками, які прилягають до головно; осі, називають стиснутою (у тимофіївки, лисохвосту), відлеглими гілками - розлогою (у вівса, бузку). Стиснуту волоть, що має короткі гілки подібна на складний колос злаків, називають султаном.
Сережка - це суцвіття в рослин, здебільшого поникле, що складається з дрібних, переважно одностатевих, квіток. Вони, як правило, опадають після цвітіння (чоловічі сережки) або достигання плодів (жіночі сережки). Розрізняють просту й складну сережку. У простої квітки здебільшого одиночні, сидячі або на коротких квітконіжках, у пазухах лусковидних покривних листків. У складної сережки замість одиночних квіток розвиваються невеликі суцвіття, а також квітки протилежної статі або двостатеві. Типові сережки мають тополя, осика, береза, ліщина, дуб, каштан, волоський горіх.
Кошик - це суцвіттяз розширеним спільним квітколожем, на якому розміщені численні сидячі квітки, які бувають чотирьох типів — язичкові, несправжні язичкові, лійковидні, трубчасті, По краю квітколожа є обгортка з покривних листків зовнішніх квіток або, крім того, і з верхівкових видозмінених листків, що надає кошику виду великої квітки.
Біб – це сухий одногніздий плід рослин, утворений одним плодолистиком. Він розкривається від верхівки до основи по черевному і спинному швах. У деяких видів лікарсько-технічної сировини (в’язіль, люцерна) розпадається на однонасінні частини.
Бульбоцибулина – це видозмінений підземний пагін, за зовнішнім виглядом подібний до цибулини, а за будовою – до бульби.
Колючки у рослин — це тверді, загострені на кінцях утвори, які є наслідком перетворення окремих органів або їхніх частин. На колючки можуть перетворюватись пагони(у дикої груші, крушини, гледичії), цілі листки (у барбариса), прилистки (у робінії звичайної), середні жилки листків (у карагани) та інші частини рослин.
лускоподібними, щільно розміщеними листками. Служить для вегетативного відновлення і розмноження.
