Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія

За зовнішнім виглядом рамі нагадує кропиву. За розміром рослина значно вища кропиви - 1, 2-2, 3 м. Її стебла прямі, рівні, не пекучі. Рамі називають чагарником, через те що стебла її деревоподібні, міцні. Рамі росте тільки в теплому кліматі при достатній волозі. При дотриманні цих умов рослина невибаглива, особливого догляду не вимагає, дає від 2 до 6 урожаїв у рік. Стебло рамі на 20% складається з волокон. Волокна тонкі, білі, мають шовковистий блиск, на дотик грубші, ніж лляні. Довжина окремого волокна може досягати 50 см. Виробництво пряжі досить трудомістке, тому що волокна склеєні в пучки довжиною до 2 м, їх важко відокремити від деревного стебла й один від одного. У процесі переробки рослини втрачається до 50% волокон.

Перший збір рамі припадає на червень - липень, другий - на вересень - жовтень. Зрілість стебел визначається за побурінням нижніх їхніх частин. Перед збором урожаю оголюють стебла від листків, провівши рукою по стеблу зверху донизу; листки йдуть на компост. Збір рамі проводять у сухий день, стебла зрізують біля поверхні ґрунту гострими серпами або січками. Стебла зв'язують у пучки й ставлять в снопи для висушування (на 10 днів), таким чином вони втрачають до 80% води. Потім їх складають в сухі приміщення хрест навхрест для подальшого висушування.

Хімічний склад рослини різноманітний (табл.7.1). У 1000 кг сухої сировини найбільша частка припадає на кальцій, кремній, калій та азот.

Таблиця 7.1

Органічні речовини в різних частинах рамі(3-роки вирощування), кг/1000 кг
Хімічні речовини	Корінь	Стебла	Листи	Вся рослина
Азот	7, 26	10, 32	34, 02	13, 91
Калій	12, 59	20, 59	28, 18	18, 02
Натрій	4, 88	1, 36	3, 00	3, 19
Фосфорна кислота	3, 45	2, 73	5, 40	3, 69
Са(ОН)2	25, 71	17, 84	110, 12	42, 24
Кремнієва кислота	21, 64	15, 13	98, 14	36, 78
Магнезія	7, 48	5, 74	9, 42	7, 45
Сульфатна кислота	2, 78	2, 22	7, 58	3, 69
Окис заліза	1, 84	1, 38	4, 46	2, 29

 

Волокна рамі є одними з найдавніших сировинних матеріалів, що використовуються людством. Волокна цієї рослини були виявлені в текстилю зі скіфського поховання початку III століття до н.е. у Рижановському кургані під Києвом. Виготовлення з волокна рамі текстильних виробів поширені в Китаї і Японії.

У Європі були завезені ніжні тканини з рамі вперше за царювання Єлизавети І. До Франції Нідерландці завозили з острова Яви тканину «батист» із кропиви (Netel-Dock). У Голландії з індійської рамі в давнину виробляли полотна.

Головною перешкодою до широкого впровадження волокна рамі незнання з раціональними прийомами вирощування культури й відсутність механізмів для відділення волокна від стебла і спеціальних верстатів для пряжі полотна з рамі. У Китаї, Японії й Індії такі роботи проводилися вручну. Пізніше з'являються машини, що дозволили уникнути трудомісткої ручної роботи. Машина Фавье (Favier) дозволяла відокремлювати сухі волокна від стебел. Інша машина винахідника Фора (Faure) відокремлювала волокна в зеленому стані.

Волокно рамі має значну міцність (табл. 7.2) і майже не піддається гниттю, що дозволяє використовувати його для вироблення канатів.

Таблиця 7.2

Порівняльна характеристика міцностірослинних волокон
Опір:	Рамі	Пенька	Льон	Шовк	Бавовна
на розтягання, %
на розрив, %
на крутіння, %

 

Волокно рамі також широко використовується для парусної тканини. Блиск волокна рамі нагадує шовк, воно легко піддається фарбуванню без втрати шовковистості, тому може застосовуватися в дорогих матеріалах. У джинсах, м'яких, зручних, легко «дихаючих» використовують волокно рамі, що часом є основною складовою частиною джинсової тканини. Також волокна рамі застосовуються для виготовлення дорогих сортів паперу, що призначені для друкування грошових знаків.

Волокна рамі одержують у декілька етапів. Після збору стебел на першому етапі виробництва видаляють кору зі стебла. На другому етапі видаляють деревну паренхіму. Третій технологічний етап механізований, тут відбувається виділення волокна.

Стебла надходять у машину для відділення кори й деревини від луба (волокнистої частини) - les machines dé corticeuses. Потім отримане волокно піддається процесам виварювання клею, відбілювання, а потім пом'якшення. Останній процес є важливим внаслідок надання овальної форми волокна.

Волокна рані використовуються для виготовлення наступних виробів:

1) кращих сортів тканин у суміші із шовком, легких тканин " fantaisie" і мережива простого і гіпюрового;

2) плюша, однорідного і з малюнками для меблів, гобеленів, гардин, портьєрів, камчатних тканин, важких тканин, в’язаних виробів з волокна рамі в суміші з іншими волокнами;

3) тканин, які призначені для ковдри, скатертини, серветок, ниток, шнурків й мотузки;

4) груба тканини, яка використовується для виробництва парусини, мішковини тканини, канатів й мотузок.

Для виробництва тканин частіше використовується сполучення волокон рамі з бавовною або овоною. Одяг з такої тканини стає більш міцний, зносостійкий, добре зберігає форму й фарбується різноманітними барвниками, зберігає гарний шовковистий блиск.

 

Морська трава (Zostera), рід багаторічних прибережників родини взморникових. Рослини зі сплюсненим повзучим кореневищем, що вкорінюється у вузлах коренів і несучих вкорочених вегетативних пагонів з лінійними листками шириною 0, 3-15 мм і довжиною до 1, 5 м. Стебла прибережника сплюснені, гіллясті, із дворядно розташованими вузькими листками. Репродуктивні пагони прибережника є досить довгими й розгалуженими, з декількома, іноді численними початковидними суцвіттями, що називається віялом або опахалом.

Кожне віяло складається із сильно сплюсненої і стовщеної осі, на одній стороні якої в однодомного прибережника (Zostera) розташовуються, чергуючись, чоловічі й жіночі квіти, а у дводомного філоспадикса - тільки чоловічі або тільки жіночі квіти. У філоспадикса такі віяла виступають із піхв листків, які несуть із боків досить великі зелені листочки, що називаються ретинакулами. Квіти прибережника сильно спрощені: чоловічий складається з одного сидячого пильовика із гребеневидним зв'язковим, а жіночий представлений двоплодо-листковим гінецеєм, що має 1-гніздну зав'язь з 1 висячим ортотропним сімязачатком і коротким стовпчиком з 2 рильцями.

Плід у прибережника еліпсоїдальний або яйцеподібний, з перетинчастим околоплодником. Сімейство прибережників має 3 роди, які складаються з 23 видів. З них найбільш великий рід - морська трава з 15 видами ділиться на 2 дуже відособлених підроди: зостера, широко розповсюджений у нетропічній частині північної півкулі і зостерелла, розповсюджений по морських узбережжях обох півкуль, але поза Арктикою.

Близько 10 видів морської трави ростуть у субтропічних, помірних, субарктичних і субантарктичних морях. Живе морська трава здебільшого на мілководдях або на глибині 1-4 м (рідко 10 м і більше), переважно на м'якому піщаному або мулистому дні в спокійних водах бухт і заток. Підводні луги, нерідко утворені морською травою, служать " пасовищем" для морських тварин і риб, а також для перелітних водоплаваючих птахів.

У морської трави значно переважає перехресне запилення. Звичайне запилення відбувається під водою, але для видів, що ростуть на мілководдях, відзначається також запилення на поверхні води.

Плоди морської трави також розносяться морськими течіями, причому діаспорами можуть служити не тільки самі плоди, але й плодоносні суцвіття, що легко обламуються у своєї основі, зі збереженими на них плодами.

У рослині знайдені апноза, глюкоза, фруктоза, сахароза, поліфенольні речовини флавоноїдної природи, аскорбінова кислота, дубильні речовини, йод, багато зостерину. Препарати трави вживають в якості йодомісних засобів при захворюванні на щитовидну залозу й при атеросклерозі, для зупинки кровотеч.

Висушені листки прибережника (Zostera marina), використовуються (за назвою " морська трава") для набивання матраців і меблів, як пакувальний матеріал, для виготовлення будматеріалів, як цінне добриво для полів (у свіжому стані або після спалювання). Використовують плоди морської трави в їжу (як борошно).

Теплоизоляцізоляційні матраци із морської трави розміром 200х100х15 см, що прошиті капроновою ниткою з розміром комірок 7х7 см, є екологічно чистою продукцією з органічної сировини. Не уступаючи по своїх теплоізоляційних характеристиках традиційним ізоляторам (мінваті, скловаті, керамзиту тощо), ця продукція перевершує їх по екологічності, стійкості до механічних руйнувань, щільності й ціні (у середньому, на 30% дешевше порівняно з теплоізоляторами).

Морська трава, викинута на берег під час припливів, збирається і піддається попередній обробці - очищається від каменів, черепашок і інших домішок, а для видалення піску й мулу промивається морською водою. Після очищення її відмочують у прісній воді протягом 12 год і промивають від солі. Промиту траву ретельно просушують на повітрі, сплітають у коси й закручують у довгі туго скручені джгути, з яких потім плетуть меблі та на виготовлення іншої продукції.

 

§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)

Азбест або гірський льон – це єдине неорганічне волокно мінеральногопоходження. Назва «азбест» - відноситься до групи тонковолокнистих мінералів із класу силікатів. У природі мінерал представлений просторовою структурою у вигляді найтонших гнучких волокон. Азбестова промисловість розвинена у країнах Південної Америки, Канаді, Казахстані, Росії (на Уралі).

Відомо два основних типи азбестів - серпентин (хризотіл-азбест або білий азбест) і амфібол (амфібол-азбести). Серпентини утворюють складені, скручені або вигнуті волокна, як правило, вони становлять меншу небезпеку для здоров'я людини. Амфіболи мають прямі голкоподібні волокна. Через крихкість волокон вони утворюють частинки, вдихання яких спричиняє канцерогенну дію на організм людини.

За хімічним складом азбести являють собою водні силікати оксидів магнію, заліза, частково кальцію й натрію. До класу хризотіл-азбестів відносяться наступні сполуки:

· Mg₆[Si₄O₁₀](OH)₈

· 2Na₂O· 6(Fe, Mg)O· 2Fe₂O₃· 17SiO₂· 3Н₂ПРО