Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості

Азбест практично інертний і не розчиняється в рідких середовищах організму. Однак деякі види азбесту при попаданні в легені, здатні викликати розлади здоров'я і захворювання.

З кінця ХХ ст. у текстильній промисловості була почата кампанія по заміні азбесту на більш безпечні матеріали. Пил азбесту є концерогенною речовиною (при попаданні в дихальні шляхи). Нерідко вважається, що будь-який азбест однаково небезпечний. Однак фіброгенність і канцерогенність волокон різних видів азбесту дуже різна. У великій мірі небезпечні види азбесту добувають традиційно і використовують в Європі. Однак довговолокнистий хризотил-азбест, вироблений у Росії, має більш низькі показники токсичності (в десятки разів). У зв'язку із цим, витиснення азбесту з вітчизняного виробництва не завжди має під собою раціональні підстави, тому що «альтернативні» матеріали при виробництві також викликають забруднення екологічного стану навколишнього середовища.

Азбест - це збірна назва мінералів класу силікатів, які зустрічаються в природі у вигляді жил і прожилок. У жилах і прожилках волокна щільно прилягають одні до одних і утворюють міцний компактний шар, який після розщеплення перетворюється на волокна. Волокна мають винятково високу міцність при розтяганні. Довжина технічних волокон у середньому 10 мм, але може доходити до декількох сантиметрів, а діаметр, в основному, не перевищує 1мм. За довжиною пучків і діаметром оцінюються технічні показники якості азбесту. Однак при переробці пучків волокна розривають на дрібні частини, деякі з них мають розміри менше мікрона. Через унікальні властивості азбестові копалини класифікують за товарним принципом. Наприклад, різновид азбесту, що відомий в торгівлі як крокидоліт, у літературі по мінералогії зустрічається за назвою рибекит. Різновид азбесту - амозит - у мінералогії називається грюнерит. Всі інші види азбесту зберігають свої мінералогічні назви.Вченими доведено, що стійкість азбесту у навколишньому середовищі і біологічні зміни регулюються такими властивостями, як довжина і діаметр волокон, площа поверхні, хімічний склад, поверхневі властивості й стійкість мінералу всередині біологічного субстрату. За хімічним складом азбестові мінерали поділяються на водні силікати оксиду магнію, заліза, кальцію й натрію. Азбестові мінерали поділяються в товарознавстві на дві основні групи: серпентини й амфіболи. Шість азбестових мінералів заслуговують на особливий інтерес в товарознавстві (хризотил, крокидоліт-, амозит-, антофіліт-, тремоліт- і актиноліт – азбест).До групи серпентинової належить тільки один вид азбесту - хризотил. Хризотил - це силікат, що складається з лежачих в одній площині з'єднаних кремнеземних тетраедрів, покритих шаром бруситу. Кремнеземно-бруситові пластини злегка вигнуті через структурну розбіжність, що виражається в скручуванні пластин і утворення довгої пустої трубочки. З таких трубочок утворюються пучки волокон хризотилу. Хімічний склад хризотилу однорідний на відміну від різновидів амфібол-азбесту. Наявність оксидів металів є результатом забруднення при утворенні мінералу в скелястій породі. Деякі із цих елементів можуть входити у структуру хризотилу. Вони присутні в якості головних елементів у малих концентраціях окремих різновидів мінералу, що входять у склад волокон. Довгі, еластичні, вигнуті волокна хризотилу сплетені в пучки з пухнастими кінцями. Такі пучки з'єднані водневими зв'язками або твердою речовиною, що не входить до складу волокна. Довжина хризотилових волокон коливається від 1 до 20 мм, а деяких з них досягає до 100 мм. Хризотил дуже чутливий до дії кислоти, проте менше піддається впливу гідроокису натрію (їдкого натру), ніж амфібольні волокна.

Фізико-хімічні показники якості хризотилу визначаються наступними параметрами:

· Щільність на розрив - більше 3000 Мпа.

• Щільність -2, 4-2, 6 г/см³.
• Температура плавлення -1450-1500°С.
• Коефіцієнт тертя -0, 8 од.
• лугостійкість - 9, 1-10, 3 рН.

· Питома поверхня - 20 м²/г.

Амфібольні азбестові мінерали являють собою подвійні ланцюги кремнеземних тетраедрів, які поперечно зв'язані катіоновими містками. Хімічний склад і фізичні властивості різних амфібольних азбестів різноманітний. Для ідентифікації різних волокон азбест в товарознавстві для зручності роботи користуються теоретичними допусками.До групи амфібольних азбестових мінералів належать найбільш цінні волокна крокидоліт, амозит, антофіліт-, тремоліт- і актиноліт-азбест. Крокидоліт (рибекит-азбест) має типові пучки волокон, які легко розпадаються на більш короткі і тонкі. Однак, утворені в такий спосіб волокна не настільки малі в діаметрі, ніж волокна хризотилу. Порівняно з іншими амфіболами або хризотилом крокидоліт має низьку жаростійкість. Проте його волокна широко застосовуються там, де потрібна висока кислотостійкість. Крокидолітові волокна володіють від помірної до високої гнучкості, низькою пружністю і добре змінюють від м'якої до твердої текстуру. На відміну від хризотилу крокидоліт буває забруднениv органічними домішками, у тому числі невеликою кількістю поліциклічних ароматичних вуглеводнів, таких як бензпирен. Амозит (грюнерит-азбест) має довші волокна, ніж крокидоліт. Більшість амозитових волокон володіють прямими краями й характерними прямокутними закінченнями осей. Антофіліт -азбест являє собою відносно рідкий волокнистий призматичний магнієво-прожилковий амфібол. Іноді він зустрічається у вигляді домішок у родовищах тальку. Волокна антофіліту більші за розмірами, ніж в інших розповсюджених формах азбесту. Тремоліт-азбест і актиноліт-азбест. Тремоліт-азбест - це моноциклічний кальцієво-магнієвий амфібол. Актиноліт-азбест - це його залізозаміщений деривит. Обидва види волокон зустрічаються рідко в самостійних родовищах. Найчастіше вони проявляються як забруднюючі домішки в інших родовищах азбесту. Тремоліт-азбест як домішка в родовищах хризотилу і тальку, актиноліт-азбест - в амозитових родовищах. Тремоліт - азбестові волокна відрізняються за розмірами. Вони можуть наближатися до величини волокон крокидоліту й амозиту.

Вміст води в азбесті групи серпентину становить 13-14, 5 %, а в групі амфіболів (залежно від виду) 1, 5 - 3%. Волокниста будова найбільш яскраво виражена в азбесту серпентинової групи. Тому хризотил-азбест (єдиний вид групи серпентину) найбільше застосовується в промисловості. Світові запаси хризотил-азбесту значно перевищують запаси амфіболових азбестів. Причому таких потужних скупчень амфібол-азбесту, як у великих родовищах хризотилу не зустрічається. На хризотил-азбест припадає 96% світового промислового видобутку азбесту. Хризотил має високу міцність на розрив по осі волокнистості. Причому, найбільшу міцність мають волокна азбесту, як відділені від кускового азбесту.

Залежно від еластичності розрізняють три різновиди волокон хризотил-азбесту: нормальне, напівламке й ламке. Такий поділ волокон є умовним тому, що на практиці не спостерігається різких переходів від одного різновиду до іншого. Товарний хризотил-азбест складається із суміші волокон різної довжини і їхніх агрегатів. Агрегати азбесту з недеформованими волокнами розміром у поперечному діаметрі більше 2 мм називають " кусковим азбестом", а менш 2мм - " голками". " Розпушеним" називають азбест, у якому волокна тонкі, деформовані й переплутані. Частинки супутньої породи й азбестове волокно, що пройшло через сито з розмірами отворів 0, 25 мм називають " пилом".

Азбест хризотиловий залежно від довжини волокон поділяється на вісім товарних сортів (від 0 до 7). Перші три сорти азбесту вважаються довговолокнистими й відносяться до текстильних сортів, а останні сорти (з 3 по 7) - коротковолокнистими, тому їх називають будівельними.

Залежно від текстури (ступеня схоронності агрегатів волокон) азбест поділяється на твердий (Ж), у якому переважають голки; напівтвердий (П) - з рівною кількістю голок і розпушеного волокна; м'який (М) - з переважаючою кількістю розпушеного волокна. Застосування. Існують тисячі способів застосування азбесту. Застосовується у будівельній, автомобільній промисловості і ракетобудуванні. Найбільш широке застосування азбест знаходить у виробництві композиційних матеріалів. Головним компонентом цієї групи є різновид цементу, тобто азбоцемент. До інших виробів, що мають високу цінність, відносяться фрекційні матеріали, ізоляційний картон і папір, посилені пластмаси, полівінілові плитки й аркуші. З азбесту можна виготовляти пряжу й ткати тканини. Азбест входить до складу тканин більш ніж у трьох тисяч виробів. З волокон азбесту виготовляють фільтри, брезенти, захисні костюми (для пожежників), папір, картон, азбоцементні будівельні матеріали тощо. Зроблені текстильні вироби з азбесту можуть проходити подальший процес переробки у фрикційні матеріали, упакування й пластмаси або можуть знайти пряме застосування в ізоляційних тканинах і захисному одязі, вогнестійких і ізоляційних матеріалах. У промисловій теплоізоляції застосовують азбопухшнур, азбесто-вапняні вироби, вулканіт, нювель, совеліт, сухі суміші на основі розпушеного азбесту, що розчиняються водою на місці проходження робіт і наносяться на ізолюючі поверхні у вигляді мастик.Піноазбест виходить шляхом первісного тонкого механічного розпушування перших трьох сортів хризотил-азбесту м'якої текстури з подальшою додатковою дисперсією волокна хімічними реагентами. У результаті одержують один із найлекших теплоізоляційних матеріалів із середньою щільністю 25-60 кг/м³ і теплопровідністю 0, 028-0, 45 Вт/мК. Гранична температура застосування матеріалу - 400°С.

З азбестових волокон можна виткати таке ж тонке полотно, як й із лляних. Цей мінерал має унікальну властивість розпушуватися у волокнисту масу, подібну до лляної або бавовняної. Колір волокон білий або зеленувато-жовтий з характерним блиском.

Упакування, маркування, транспортування й зберігання. Азбест упаковують у паперові мішки марки НМ або імпортні синтетичні мішки, що забезпечують добру збереженість азбесту протягом гарантійного терміну зберігання. Заповнені азбестом мішки зашивають машинним способом або заклеюють. Залежно від марки азбесту маса нетто одного мішка може становити 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50 кг. За домовленістю з постачальником допускається упакування азбесту 6 і 7 сорту в м'які спеціалізовані контейнери разового використання, чи для 3-6 товарного сорту - у вигляді великогабаритних брикетів. При маркуванні азбесту застосовується три літерно-цифровий код або цифри, розділених дефісами. Перша літера А, що позначає найменування матеріалу, друга - показує товарний сорт, третя - гарантійний мінімальний залишок на основному ситі для азбесту товарного сорту 0-6, і насипна щільність для хризотил-азбесту 7 товарного сорту. Транспортують азбест всіма видами транспорту у відповідність із правилами перевезення й технічних умов навантаження й кріплення вантажів, що діють на даний вид транспорту. Допускається транспортування азбесту товарних сортів 6÷ 7 товарних сортів навалом без упакування в чистих критих транспортних засобах. Упакований азбест зберігають у закритих приміщеннях, під навісом або на відкритих площадках у синтетичній, вологонепроникній тарі. Виробництво азбесту. Розробка родовищ азбесту проводиться здебільшого відкритим способом і рідше підземним. Руду зривають і відправляють на збагачувальні фабрики. Тут з неї виділяють шматки азбесту і пусту породу. На ділянках, де є шматковий азбест, руду відбивають вручну і вручну її збагачують (відділяють пусту породу від азбесту). Міцність зв’язку породи з азбестом є меншою ніж міцність породи. Тому азбест відділяють дробленням (4-5 разів). Після кожного дроблення руду відправляють на коливальну установку, де волокна розміщуються на поверхні. Звідси їх відсмоктують і осаджують у камеру для волокон. Далі їх очищають від пороху. Потім сортують за довжиною на ситах. Чим менші отвори у ситі, тим більш короткий азбест випадає через нього. У результаті цього одержують текстильні волокна різної довжини.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке волокна? Класифікація волокон.

2. Які загальні властивості мають волокна.

3. Які особливості будови вовняного волокна?

4. Яка будова коконної нитки?

5. Який хімічний склад натуральних волокон?

6. Застосування натуральних і хімічних волокон.?

7. Призначення та класифікація швейних ниток?

8. Які Вимоги до сировини, машин, підготовчих процесів, виготовлення, волокнистого складу, будови та властивостей тканин, трикотажних полотен, нетканих та комплексних текстильних матеріалів.?

9. Сучасні вимоги до пакування, транспортування і товарної інформації про текстильні матеріали технічного призначення.