Студопедия — Тема 4. Санаційний аудит
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 4. Санаційний аудит






1.Сутність та основні завдання санаційного аудиту

Загалом аудит це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, мета якої — перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства.

Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів і цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансо-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

Необхідність проведення снаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційної концепції.

Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

· нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);

· андеррайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);

· позикодавець, наприклад банківський консорціум (якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту);

· саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації під час провадження справи про банкрутство);

· потенційний санатор (якщо вирішується питання про санацію підприємства реорганізацією);

· державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).

Зовнішнім замовникам аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має підтвердити, що:

1) дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними і повними;

2) план санації є реалістичним;

3) вибрано найраціональніший із можливих варіантів розвитку підприємства.

Вони доручають аудиторові провести економіко-правову експертизу наявної санаційної концепції та зробити висновки про доцільність вкладання коштів в об’єкт санації. Висновок спеціаліста потрібний і тому, що користувачі не мають доступу до відповідних джерел інформації та спеціальних знань для її оцінювання.

Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства.

Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній спів-
праці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним як від підприємства, котре він перевіряє, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

2. Етапи санаційного аудиту

Загалом санаційний аудит складається з таких етапів:

1) ідентифікація даних;

2) експертиза;

3) висновки;

4) вироблення рекомендацій.

Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище підприємства. Під експертизою розуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об’єктивних висновків про поточний і перспективний стан об’єкта аудиту. Дані експертизи, наявні докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновків про санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконалення санаційної концепції.

Розробка санаційної концепції не є безпосереднім завданням санаційного аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепцію або внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією т. ін., хоча іноді аудитори беруть активну участь у розробці плану санації.

Зауважимо, що санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи на те, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних.

3. Методи та програма санаційного аудиту

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

· опитування (анкетування) співробітників;

· факторний аналіз відхилень;

· аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);

· розробка сценаріїв;

· портфельний аналіз;

· метод ланцюгових підстановок;

· нуль-базис бюджетування;

· вартісний аналіз;

· трендовий аналіз.

Готуючи зазначену програму, аудитор може передбачати залучення для виконання певних завдань інших аудиторів, консультантів та експертів з окремих питань.

Наведемо перелік питань, які доцільно включити до такої програми.

1. Вивчення наявної санаційної концепції (плану санації) та збір необхідної інформації.

2. Оцінювання відбитих у плані санації вихідних даних про підприємство:

а) аналіз виробничо-господарської діяльності;

б) аудит фінансового стану підприємства;

в) дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

3. Перевірка правильності визначення причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

4. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

5. Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції.

6. Оцінка ефективності санації.

7. Оцінка ризиків.

8. Оформлення висновку про результати аудиту.

Програма аудиту має переглядатися, якщо у процесі її виконання виявляються додаткові істотні обставини та факти.

4. Порядок проведення санаційного аудиту

Перший етап санаційного аудиту — загальне ознайомлення з наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення. Окрім цього збирається та система-
тизується інформація, використовувана у процесі санаційного
аудиту.

Аудитор для виконання своїх завдань з оцінювання санаційної спроможності суб’єкта господарювання дістає доступ до всієї комерційної інформації про нього.

Перш ніж починати санаційний аудит, аудитор має взяти в керівника підприємства пояснювальну записку до плану санації, що підлягає експертизі. Записка підтверджує повноту й достовірність плану, а також фактичного матеріалу, на якому він базується, і водночас визначає повноваження аудитора.

Дані про підприємство мають характеризувати його оперативний і стратегічний стан. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформацією для оцінювання санаційної спроможності підприємства слід також використо­вувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, що стосуються діяльності тієї чи іншої галузі та народного господарства в цілому, описовий матеріал із засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи.

Зауважимо, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного стану підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.

Відбиті в санаційній концепції вихідні дані про оперативний (фактичний) та стратегічний стан підприємства оцінюються у процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. При цьому послідовно вирішуються такі завдання:

1) аналізується виробничо-господарська діяльність;

2) аналізується фінансовий стан підприємства;

3) досліджується ситуація, в якій перебуває підприємство на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

5. Аналіз виробничо-господарської діяльності

Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства щодо відповідності фактичного стану тим даним, які відбиті в плані санації. У процесі аналізу виявляються також сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою виробити рекомендації щодо їх мобілізації чи усунення.

Аналізуючи виробничо-господарську діяльність, аудитор виконує таку роботу.

1. Вивчає загальну виробничу структуру підприємства.

2. Оцінює рівень існуючої технології виробництва.

3. Аналізує витрати на виробництво.

4. Аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань.

5. Оцінює показники праці.

Для розробки певних стратегічних рішень відносно підприємств, які є об’єктами фінансових вкладень, доцільним є використання матриці Бостонської консалтингової групи (BCG Matrix). Дана матриця, являє собою один з найбільш відомих інструментів стратегічного аналізу номенклатури фірми – так званого портфоліо-аналізу. На нашу думку, портфельний аналіз підприємства, є важливим складовим елементом процесу прогнозування результатів його діяльності. В класичному вигляді матриця БКГ використовується для оцінки і порівняння товарних груп та містить 4 квадранти в координатах „швидкість зростання” – „відносна частка ринку”:

– „Собаки” – найменш привабливий сектор.

– „Знаки питання” (в літературі також зустрічаються терміни „важкі діти”, „дикі кішки”) – швидке зростання робить їх привабливими для ринку. Але їх відносна частка низька і породжує питання, чи вдасться реалізувати потенційно високі прибутки.

– „Зірки” – зазвичай, найкраща позиція для бізнесу. Вони також можуть генерувати власні внутрішні потоки інвестицій.

– „Грошові мішки” („дійні корови”) – бізнес в цьому секторі з відносно великою контрольованою часткою ринку і за лідируючих позицій у галузі забезпечує достатньо високий прибуток.

Як інструмент аналізу матриця Бостонської консалтингової групи використовується й у фінансовому плануванні – для оцінки портфелю активів, формуючи наступні принципи фінансової політики компанії: здійснювати інвестиції у „зірки”; одержувати доходи від „корів” („грошових мішків”); вилучати ресурси з „собак”; уважно відстежувати ресурси, вкладені у „знаки питання”.

До недоліків матриць БКГ відноситься їх надмірна спрощеність. Варто відмітити, що матриця типу 2× 2 дає лише загальні рекомендації, а при ближчому огляді породжує питання: чи дійсно не варто здійснювати значні інвестиції в „грошові мішки” (БКГ рекомендує це, але, з іншого боку, найбільша віддача від інвестицій – саме в цьому секторі); чи дійсно безперспективними є „собаки” (матриця рекомендує вилучати інвестиції з цих секторів, або, принаймні, більше в них не вкладати, але існують приклади, коли такого роду компанії приносили високі прибутки) тощо.

У ролі узагальнюючого показника ефективності фінансово-фінансової діяльності концесійного підприємства виступає рентабельність інвестицій (return on investments, ROI), який розраховано за формулою:

(4.1)

де ЧП – чистий прибуток підприємства;

– сума інвестицій в той або інший фінансовий проект.

 

Під діагностикою слід розуміти процес оцінки стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління, що дає змогу виявити в них слабкі ланки і „вузькі місця”.

Система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу. Умови будь-якої господарської діяльності змінюються чи не щодня, і в такій динамічній ситуації фінансові або ділові показники орієнтують керівництво стосовно тих найбільш важливих питань, що вимагають першочергової уваги. За визначенням, показники (коефіцієнти) показують зв’язки та залежності між різними сторонами бізнесу. Вони висвітлюють значущі взаємовідносини та необхідність гармонійної співпраці між окремими підрозділами економічної системи.

Однією з першочергових задач при плануванні фінансових потоків компанії, що діє на основі контрактних форм управління, є оцінка стабільності потенційного підприємства-партнера. Дане положення зумовлене тим, що будь-який господарюючий суб’єкт має за мету досягнення максимально можливого позитивного ефекту у вигляді фінансових та нефінансових результатів. Під нефінансовими результатами слід розуміти досягнення певного соціального ефекту, підвищення ділової репутації, покращення якості товарів та послуг, досягнення високої екологічності виробництва тощо. Головним мірилом фінансових результатів діяльності підприємства є передусім його прибутковість.

Для загальної оцінки потенційного партнера доцільним буде використати пакет методів та інструментів, які зазвичай знаходяться у розпорядженні кредитора, а саме:

а) аналіз ліквідності (платоспроможності, кредитоспроможності) користувача, тобто його здатності сплатити перший внесок (паушальний платіж) та роялті. У фінансовому аналізі розрізняють термінову, поточну, коротко- та довгострокову ліквідність; ліквідність із урахуванням різних типів оборотних активів;

б) аналіз фінансової стійкості (стабільності) підприємства – розрахунок комплексу абсолютних та відносних показників, які характеризують здатність підприємства долати операційні труднощі, а також відображають ступінь фінансової незалежності (автономії), надійності, мобільності підприємства. Коефіцієнти фінансової стабільності розраховуються на основі того самого джерела інформації, що й коефіцієнти платоспроможності (баланс підприємства, тобто форма №1 фінансової звітності), і мають з ними досить тісний взаємозв’язок. Так, одні й ті самі показники під різними назвами зараховуються різними авторами як до групи коефіцієнтів ліквідності, так і до групи коефіцієнтів фінансової стійкості. Деякі вчені визначають фінансову стійкість як довгострокову ліквідність фірми.

в) діагностика потенціалу підприємства (від лат. Potentio – „прихована сила”).

Якщо фінансова стійкість – це тривала здатність забезпечувати платоспроможність фірми, то потенціал буде характеризувати тенденції до збереження/втрати/набуття фінансової стійкості у ще більш довгостроковій перспективі), яка включає в себе:

– оцінку використання наявного потенціалу (вимірником може виступати рентабельність або корисність використання ресурсів у різних функціональних підсистемах: технічній, технологічній, виробничій, кадровій, фінансовій, інформаційній тощо). Вітчизняними аналітиками свого часу було напрацьовано арсенал методів і прийомів оцінки використання потенціалу саме в такому аспекті;

– аналіз змін потенціалу (результативний підхід); оцінка гнучкості виробничої системи підприємства, узагальнюючий показник якої виглядає як:

(4.2)

де Г – рівень гнучкості виробничої системи за певний період;

Ір, Ів – індекси зміни, відповідно, різноманітності й витрат.

Діагностування різноманітності виробництва потребує певних знань щодо конструктивно-технологічних особливостей конкретних різновидів продукції. Найпростішим методом вважається визначення ступеню різноманітності через коефіцієнт асоціації, що показує частку збіжних елементів виробництва в їх загальній кількості. Чим більшим є коефіцієнт асоціації, тим меншим є ступінь різноманітності і навпаки.

Цікавим підходом до комплексної оцінки потенціалу підприємства як бази його економічного розвитку є так званий кінематичний підхід. Згідно з ним підприємство, яке протягом тривалого часу розвивається високими і стійкими темпами, набуває своєрідної інерції зростання. Вона сама по собі може бути джерелом подальшого руху, якщо при цьому не витрачається потенціал. Зіставленням темпів зростання кінцевих показників підприємства, і, відповідно, показників ефективності (рентабельності) можна визначити різновид економічної динаміки. Якщо вказане співвідношення не перевищує одиниці, значить, підприємство витрачає („проїдає”) свій потенціал, і дана тенденція має бути оцінена відповідно.

Ключові фінансові показники зазвичай відносять до 3 груп: ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності та ділової активності. На основі певного набору коефіцієнтів різних груп формують інтегральні фінансові показники, які дозволяють оцінити стан підприємства у комплексі. В більшості своїй вони орієнтовані на ранню діагностику та попередження ознак неплатоспроможності або банкрутства.

Цій же меті слугує й коефіцієнт Бівера:

(4.3)

де ЧП – чистий прибуток;

А – амортизація;

ПЗ – поточні зобов’язання;

ДП – довгострокові позики;

ЧВГП – чистий вхідний грошовий потік.

Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування можливості фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Ключовим моментом антикризового індикативного планування діяльності будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкрутства. До основних методик такого аналізу відносяться:

  • 2-факторна модель
  • Модель Альтмана
  • Модель Р. Ліса
  • Модель Сайфуліна
  • Модель Фулмера
  • Модель Спрінгейта
  • R-модель Іркутської державної економічної академії
  • Модель Таффлера
  • Модель Ж. Депаляна
  • Модель Чессера тощо.

Система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу. Умови будь-якої господарської діяльності змінюються чи не щодня, і в такій динамічній ситуації фінансові або ділові показники орієнтують керівництво стосовно тих найбільш важливих питань, що вимагають першочергової уваги. За визначенням, показники (коефіцієнти) показують зв’язки та залежності між різними сторонами бізнесу. Вони висвітлюють значущі взаємовідносини та необхідність гармонійної співпраці між окремими підрозділами економічної системи.

6. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів

Аудитор має обговорити з керівництвом суб’єкта господарювання плани майбутніх дій, завдяки яким підприємство сподівається вийти з фінансової кризи, діставши обґрунтовану гарантію того, що план санації є здійсненним і його реалізація поліпшить ситуацію.

У ході аудиту перевіряється повнота та правильність розрахунку цільових показників. Важливо з’ясувати, чи правильно розрахована потреба в капіталі, необхідному для проведення санації, і чи заплановані заходи щодо мобілізації фінансових ресурсів достатні для її задоволення. Оцінюється реальність мобілізації окремих джерел фінансових ресурсів, запланованих підпри­ємством, наприклад можливість отримання санаційних кредитів, державних гарантій, або реальність розміщення емісії цінних паперів.

Слід уточнити, чи враховується можлива збитковість підприємства на початкових етапах санації, та визначити джерела покриття збитків. Планом санації має бути передбачена якомога повніша інтеграція та координація окремих структурних сфер, таких як маркетинг, науково-дослідна робота, постачання, збут, персонал, фінансування, бухгалтерія.

Якщо в санаційній концепції передбачено інвестування, продаж окремих об’єктів основних фондів чи використання державної фінансової підтримки, то слід перевірити, чи узгоджені строки їх проведення з іншими санаційними заходами.

Перевіряється також, чи враховані всі податкові аспекти санації. Зокрема, якщо планується мобілізувати приховані резерви, то треба враховувати можливість виникнення об’єктів оподаткування, з яких слід сплачувати податок на додану вартість та податок на прибуток.

Необхідно перевірити, чи відповідають наявні у підприємства фінансові та матеріально-технічні можливості запланованим показ­никам щодо зростання обсягів реалізації продукції. Як правило, істотне поліпшення ситуації зі збутом та прибутковістю підприємства планується на другий та третій рік санації.

Дається також правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції. У процесі аудиту необхідно оцінити ефективність майбутньої санації.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2554. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Краткая психологическая характеристика возрастных периодов.Первый критический период развития ребенка — период новорожденности Психоаналитики говорят, что это первая травма, которую переживает ребенок, и она настолько сильна, что вся последую­щая жизнь проходит под знаком этой травмы...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия