Тема 10-11. Економіко-правові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств

Під банкрутством, розуміється пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів чи боржника до господарського суду. Кредитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи в разі, коли остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

Після прийняття заяви господарський суд упродовж п’яти днів од дня її надходження виносить і надсилає боржникові, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій повідомляється про прийняття заяви і призначення справи до розгляду в попередньому засіданні, час і місце його проведення, а також витребує необхідні для розгляду справи документи, що свідчать про фінансовий і майновий стан боржника.

За результатами попереднього засідання господарський суд ухвалою, в разі необхідності, призначає розпорядника майна боржника, а також зобов’язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство. Господарський суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, на Фонд державного (комунального) майна, якщо боржник – державне підприємство чи організація, або на іншу особу, за пропозицією боржника чи кредиторів, повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника.

Кредитори у місячний строк од дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до господарського суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Господарський суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визначає їх чи відхиляє. Громадяни та юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (допомогти йому), у той же строк повинні подати до господарського суду заяви з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу. Право вибору умов проведення санації через реорганізацію чи приватизацію залишається за боржником у разі, якщо він сам звернувся до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. Господарський суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника.

Умови й порядок визнання юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами визначаються Законом України «Про банкрутство», що набрав чинності 1 липня 1992 р., а для сільськогосподарських підприємств – 31 січня 1993 р. Він складається з 3 розділів (22 статті);

Розділ 1. Загальні положення. – Визначається поняття «банкрутство», визнаються його суб’єкти і кредитори.

Розділ 2. Провадження у справах про банкрутство. – Закріплюються підстави для порушення справи, порядок розгляду справ в арбітражному суді та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Розділ 3. Оголошення про банкрутство, його наслідки і задоволення вимог кредиторів. – Закріплюються порядок оголошення про банкрутство, наслідки визнання боржника банкрутом, порядок призначення й дії ліквідаційної комісії та інші дії, а також порядок припинення справи про банкрутство.