Законодавства

При розробці плану слід врахувати, що у разі довготривалої фінансової кризи фактори, що визначають потенціал підприємства поступово вихолощуються, як наслідок позиції підприємства посилюються.

Ключовим моментом антикризового індикативного планування діяльності будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкрутства:

1. 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках – коефіцієнті поточної ліквідності К_п і показникові частки позикових коштів К_з:

(1)

Якщо результат виявляється від’ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства. Слід мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, інший податковий тиск. В силу цього 2-факторна модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємств, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності.

2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. Цей метод запропонований у 1968 р. відомим економістом Е. Альтманом. Індекс побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і дозволяє у першому наближенні розділити господарські суб’єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів. У загальному вигляді індекс має вигляд:

(2)

де К₁ – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів;

К₃ – відношення операційного прибутку до суми пасивів;

К₄ – відношення ринкової вартості акцій до заборгованості;

К₅ – відношення виручки до суми активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах [-14; 22], при цьому підприємства, для котрих Z ≥ 2, 99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z < 1, 81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1, 81 до 2, 99 складає зону невизначеності.

В українській практиці приймались численні спроби використання рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності та діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх факторах, що здійснюють вплив на функціонування підприємства, спотворюють імовірнісні оцінки. Досвід використання вказаної моделі в ряді країн (США, Канаді, Бразилії, Японії) показав, що спрогнозувати вірогідність банкрутства за допомогою 5-факторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90%, за 2 роки – до 70%, за 3 роки – до 50%.

3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Р. Ліс отримав наступну формулу для Великобританії:

(3)

де Х₁ – відношення обігового капіталу до суми активів;

Х₂ – відношення операційного прибутку до суми пасивів;

Х₃ – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів;

Х₄ – відношення власного капіталу до позикового.

Граничне значення тут складає 0, 037. Однак зовнішні фактори (ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства.

4. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства. Р.С. Сайфулін та Г.Г. Кадиков запропонували використовувати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

(4)

де К_о – коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

К_тл – коефіцієнт поточної ліквідності;

К_и – інтенсивність обігу авансованого капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на 1 у. о. коштів, вкладених у діяльність підприємства;

К_м – коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації;

К_пр – рентабельність власного капіталу (відношення балансового прибутку до власного капіталу.

Якщо рейтингове число R для підприємства є більшим за 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані, якщо менше за 1 – у незадовільному.

5. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд:

(5)

де К₁ – відношення обігового капіталу до активів;

К₂ – відношення чистого прибутку до власного капіталу;

К₃ – відношення виручки від реалізації до активів;

К₄ – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства.

Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином (табл. 2.).

Таблиця 2.