Зони банкрутства

Значення R	Вірогідність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0–0, 18	Висока (60-80)
0, 18–0, 32	Середня (35-50)
0, 32–0, 42	Низька (15-20)
Більше 0, 42	Мінімальна (до 10)

 

6. Прогнозна модель Таффлера. Британський учений Таффлер у 1977 році запропонував 4-факторну прогнозну модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах:

(6)

де Х₁ – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов’язань;

Х₂ – відношення обігових активів до суми зобов’язань підприємства;

Х₃ – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;

Х₄ – відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо величина інтегрального показника більша за 0, 3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0, 2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0, 2 до 0, 3 становить так звану „зону невизначеності”.

7. Модель Фулмера. Модель прогнозує банкрутство у 98% випадків на рік вперед і у 81% випадків на два роки вперед. Має такий загальний вигляд:

(7)

де V₁ – відношення нерозподілених прибутків минулих років до сукупних активів;

V₂ – відношення об’єму реалізації до сукупних активів;

V₃ – відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів;

V₄ – відношення грошових потоків до повної заборгованості;

V₅ – відношення суми боргу до сукупних активів;

V₆ – відношення поточних пасивів до сукупних активів;

V₇ – натуральним логарифм (ln) від суми матеріальних активів;

V₈ – відношення обігового капіталу до повної заборгованості;

V₉ – натуральний логарифм (ln) від величини відношення прибутку до сплати відсотків і податків до суми сплачених відсотків.

За результатами моделі можна одержати наступним прогноз: настання неплатоспроможності неминуче при Н < 0; при Н ≥ 0 компанія функціонує нормально.

8. Модель Спрінгейта. Дана модель має наступний вигляд:

(8)

де А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів;

С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості;

D – відношення об’єму продаж до загальної вартості активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю складає 92%, однак з часом цей показник зменшується. Якщо Z< 0, 862, то підприємство вважається потенційним банкрутом, при показнику Спрінгейта більше за 0, 862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.

9. Модель Ж. Депаляна. Згідно цієї моделі ймовірність банкрутства визначається за формулою:

(9)

де R₁ – коефіцієнт обороту запасів;

R₂ – коефіцієнт поточної ліквідності;

R₃ – коефіцієнт левериджу;

R₄ – рентабельність активів;

R₅ – ефективність виробництва.

Підприємство вважається фінансово стабільним при показнику N, що перевищує 100. В іншому випадку високою є ймовірність банкрутства.

10. Модель Чессера. Оціночні показники цієї моделі наступні:

(10)

де Х₁ – частка готівки та короткострокових фінансових вкладень у сукупних активах;

Х₂ – відношення нетто-продажів до найбільш ліквідних активів;

Х₃ – відношення брутто-доходів до сукупних активів;

Х₄ – відношення сукупної заборгованості до сукупних активів;

Х₅ – відношення основного капіталу до чистих активів;

Х₆ – відношення оборотного капіталу до нетто-продажів.

Змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується для оцінки ймовірності банкрутства у наступній формулі:

(11)

де е = 2, 71828