Організація радіозв’язку

Радіозасоби застосовуються у всіх підрозділах. Вони є основними, а в багатьох випадках єдиними засобами, здатними забезпечити безупинне управління військами в самій складній бойовій обстановці. Їхніми перевагами вважаються можливість встановлення і підтримки зв'язку з кореспондентами, місце розташування і віддаль яких невідомі, забезпечення одночасної передачі повідомлень необмеженій кількості кореспондентів, швидкість встановлення зв'язку, її забезпечення не тільки на стоянці, але й у русі, а також через непрохідні ділянки місцевості і територію, зайняту супротивником.

При організації і забезпеченні радіозв'язку необхідно враховувати можливість перехоплення переговорів і передач супротивником, створення навмисних перешкод, визначення місцезнаходження радіостанцій, що працюють на передачу, і їх приналежності до даного штабу за індивідуальними демаскуючими ознаками.

 

Мал. 1. Схема переприйому Мал. 2. Схема ретрансляції

 

Стійкість радіозв'язку залежить від умов поширення радіохвиль, а також від атмосферних і місцевих промислових перешкод. Крім того, працюючі на одному пункті управління радіостанції можуть створювати взаємні перешкоди. На роботу радіозв'язку впливають і висотні ядерні вибухи. Треба пам'ятати, що дальність дії радіостанції, що працюють у русі, зменшується.

Радіозв'язок між кореспондентами може бути двосторонній, коли інформація до них надходить один від одного, і однобічний у випадку надходження інформації тільки від одного кореспондента до іншого безпосередньо або через спеціальні пункти переприйому чи ретрансляції.

Пункт переприйому чи ретрансляції організується в тому випадку, якщо радіозв'язок безпосередньо між двома радіостанціями не встановлюється через недостатню дальність їхньої дії чи впливу поганих умов поширення радіохвиль.

При переприйомі використовується проміжна радіостанція, що встановлюється в пункті переприйому. Сигнал від одного кореспондента приймається радистом проміжної станції, а потім передається іншому кореспонденту (мал. 1).

При ретрансляції в пункті ретрансляції необхідно встановити дві радіостанції, за допомогою яких здійснюється ручна чи автоматична ретрансляція в обох напрямках (мал. 2).

За характером обміну радіозв'язок буває симплексний чи дуплексний.

При симплексному радіозв'язку, кореспонденти працюють на передачу і прийом по черзі. Перебій роботи радиста, що працює на передачу, неможливий.

При дуплексному радіозв'язкукореспонденти працюють на передачу і прийом одночасно і незалежно один від одного.

Існують два основних способи організації радіозв'язку — по радіонапрямку і по радіомережі. Вибір способу залежить від обстановки, призначення і важливості даного зв'язку, специфіки ведення бойових дій. Зв'язок радіозасобами в батальйоні (дивізіоні) організовується, як правило, по радіомережах, а з підрозділами, виконуючими відповідальні задачі, і за радіонапрямком.

Радіонапрямок — спосіб організації зв'язку між двома пунктами управління (командирами, штабами), при якому в кожному з них виділяється радіостанція, що працює на радіоданих, встановлених для цього радіонапрямку.

Радіомережа — спосіб організації зв'язку між декількома (трьома і більше) пунктами управління (командирами, штабами), при якому кожному з них виділяється радіостанція, що працює на радіоданих, установлених для цієї радіомережі.

У радіомережах і радіонапрямках радіостанція старшого командира (штабу) є головною. Її вказівки і розпорядження обов’язкові для підлеглих радіостанцій. Без виклику і дозволу головної радіостанції (крім особливих випадків) підлеглі радіостанції на передачу не працюють.

У радіомережах і радіонапрямках взаємодії головна радіостанція призначається штабом, що організує взаємодію.

Для встановлення і забезпечення радіозв'язку на кожну радіостанцію видаються радіодані, що включають: частоти, позивні, час зміни частот і позивних, вид зв'язку, азимути на кореспондентів, ключі до радіо-документів, а при необхідності і радіопаролі.

Режим роботи радіостанцій визначає штаб, що організує зв'язок, виходячи з обстановки і вказівок старшого штабу.

Дальність дії КВ- і УКВ-радіостанцій залежить від потужності передавача, умов поширення радіохвиль, від робочих частот, типів антен, рівня перешкод у місці прийому, чутливості і вибірковості приймача, місця розміщення радіостанції. Дальність зв'язку можна збільшити за рахунок переходу радіостанції з телефонного режиму в телеграфний.

Велике значення для забезпечення надійного радіозв'язку на граничні відстані має правильнийвибіртипуантен. Звичайно використовуються штиреподібні антени, антени «хвилі, що біжить» і Х-подібна антени.

Штирьова антена є антеною поверхневого променя, що випромінює електромагнітну енергію рівномірно в усі боки вздовж земної поверхні, але не випромінює в напрямку зеніту. Кращою зі штирьових антен є 4-метрова, що порівняно зі штирьовою антеною висотою 2, 7 м ефективніша в 1, 5 рази.

Антена «хвилі, що біжить» підвішується на типовій підвісці на висоті 1 м над поверхнею землі. Напрямок найбільшого випромінювання антени відповідає напрямку розгорнутого від радіостанції проводу. Отже, провід антени повинний завжди бути спрямований на кореспондента.

Х-подібна антена є різновидом антени «хвилі, що біжить». Її ближній до радіостанції кінець піднімається на дерев’яну опору, місцеві предмети (окремо стояче дерево, стовп, високий забір і навіть металеву щоглу).

Ефективність антени, а отже, і дальність зв'язку в значній мірі будуть залежати від траси, рельєфу місцевості на радіотрасі і від стану ґрунту в безпосередній близькості від антени.

Установлено, що на вологих ґрунтах більш ефективною є штирьова антена, на сухих — антена «хвилі, що біжить», Х-подібна антена ефективніша за штирьову й антену «хвилі, що біжить» у всіх випадках. Штирьову антену треба застосовувати в горах, тому що вона більш зручна і не є спрямованою. Одночасно варто враховувати, що спрямовані антени при умілому використанні створюють кращі умови для забезпечення таємності управління військами і боротьби з радіоперешкодами супротивника.

Місце для розміщення радіостанції потрібно вибирати з урахуванням рельєфу місцевості, особливостей поширення радіохвиль, наявності поблизу джерел перешкод, великих споруджень і будинків, ліній електропередач і зв'язку. Потрібно обов'язково враховувати можливість захисту особового складу й апаратури від зброї масового знищення і вогню супротивника.

Радіозв'язок не можна вважати правильно організованим, якщо не передбачені заходи щодо її захисту його від радіоперешкод супротивника.

Радіоперешкодам з боку супротивника передує робота його радіорозвідки з метою одержання даних для створення перешкод. Супротивника цікавлять частоти, на яких працюють наші радіостанції, а також позивні, склад радіомереж та інші дані.

Тому при організації і забезпеченні радіозв'язку варто проводити заходи, що ускладнюють ведення радіорозвідки супротивником. До них можна віднести: дотримання правил ведення зв'язку і встановленого режиму роботи радіозасобів, обмеження чи повна заборона роботи радіозасобів на передачу до початку бойових дій, скорочення годин роботи на передачу, роботу без позивних і застосування антен спрямованої дії.

Для захисту радіозв'язку від радіоперешкод супротивника необхідно передбачити і здійснювати наступні організаційні і технічні заходи: перехід на запасні частоти, використання обхідних напрямків, періодичну зміну розташування радіостанцій, а іноді і пункту управління, виявлення і знищення передавачів перешкод разової дії, застосування антен спрямованої дії і зміна їхньої висоти, зміну потужності випромінювання передавачів.