Послідовність і зміст роботи командира роти після одержання бойового завдання на оборону

Підготовка оборони в роті починається з отримання бойової задачі від старшого командира (начальника). Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових задач штатним і приданим підрозділам, організацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечення бою і управління); заняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; розробку схеми опорного пункту роти; підготовку підрозділів до бою; контроль готовності оборони і підрозділів до виконання бойової задачі й інші заходи.

Організація оборонного бою. Порядок роботи командира роти по організації оборони залежить від умов переходу до оборони і наявності часу. В усіх випадках він повинний забезпечувати швидке заняття оборони й організацію системи вогню за встановлений термін.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником обстановка може бути найрізноманітніша. В одному випадку вона потребує зупинитися негайно на досягнутому рубежі, а в іншому — продовжувати наступ з метою поліпшення становища і захоплення більш вигідного або вказаного старшим командиром рубежу.

Одержавши задачу на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир роти організує захоплення і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубежу він приймає рішення, ставить задачі підлеглим і приданим підрозділам, організує взаємодію і систему вогню, управління, захист від запалювальної зброї, дає вказівки по основних питаннях всебічного забезпечення бою, організує інженерне обладнання опорного пункту. В подальшому, як тільки дозволить обстановка, командир роти проводить рекогносцировку, у ході якої при необхідності уточнює своє рішення, задачі підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, і інші питання.

Якщо рота переходить до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир приймає рішення, доводить його до свого заступника і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організує взаємодію і систему вогню, усебічне забезпечення бою, управління і захист від запалювальної зброї. Потім він виводить роту в опорний пункт і організує йогоінженерне обладнання.

Нижче приводиться приблизний зміст роботи командира роти по організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником.

Отримавши задачу на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир роти організує захоплення і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу.

У ході закріплення рубежу командир роти оцінює обстановку і приймає рішення.

Командир роти, оцінюючи обстановку, основну увагу приділяє виводам з оцінки її елементів: противник, свої підрозділи, сусіди, місцевість, радіаційна, хімічна і бактеріологічна (біологічна) обстановка.

У висновках з оцінки противника визначає: склад його угруповання, ймовірний напрямок наступу і час переходу в атаку; де доцільно зосередити основні зусилля в обороні; як побудувати бойовий порядок і розташувати підрозділи з метою зменшення втрат від зброї масового ураження, створення вогневих мішків і досягнення максимальної поразки противника; порядок поразки противника вогнем штатних і приданих засобів.

У висновках з оцінки своїх, приданих і підтримуючих підрозділів командир роти намічає: які підрозділи доцільно використовувати на напрямку зосередження основних зусиль, склад першого, другого ешелонів (резерву); розподіл сил і засобів підсилення; заходи щодо поповнення підрозділів матеріальними засобами і відновленню техніки.

У висновках з оцінки сусідів необхідно визначити: який вплив вони зроблять на напрямок зосередження основних зусиль; які заходи провести по забезпеченню флангів і проміжків; порядок і підтримка взаємодії і зв'язку із сусідами.

У висновках з оцінки місцевості доцільно визначити: напрямок головного удару противника, можливі рубежі розгортання його танків, піхоти, вогневі позиції артилерії і місця пунктів управління противника; опорні пункти механізованих і танкових взводів, ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; напрямок найбільш доцільного проведення маневру вогнем і підрозділами; місця командно-спостережного пункту і тилових підрозділів.

У висновках з оцінки радіаційної, хімічної і бактеріологічний (біологічної) обстановки варто визначити: ступінь впливу РХБ обстановки на виконання бойової задачі роти; заходу щодо захисту особового складу; сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної, неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки і їхні задачі; порядок забезпечення підрозділів засобами захисту.

У рішенні на оборону командир роти визначає: задум бою; бойові задачі підрозділів; основні питання взаємодії і порядок всебічного забезпечення бою; організацію управління. Одночасно він визначає основні задачі виховної роботи і її особливості.

Задум бою складає основу рішення. У ньому командир роти визначає: напрямок зосередження основних зусиль і ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; бойовий порядок і побудова опорного пункту; порядок поразки противника вогнем штатних і приданих засобів при підході його до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, порядок знищення противника, що вклинився в оборону противника і порядок інженерного обладнання опорного пункту.

Прийнявши рішення, командир роти ставить задачі підлеглим і приданим підрозділам.

При постановці задач командир роти у бойовому наказі вказує:

- взводам першого ешелону — засоби підсилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; задачі по відбиттю наступу і знищення противника, що вклинився в оборону; окреслення переднього краю; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них;

- взводу другого ешелону — засоби підсилення; опорний пункт, задачу і напрямок зосередження основних зусиль; напрямки і рубежі розгортання для контратак; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; резерву — район зосередження (опорний пункт), напрямки і рубежі розгортання для контратак;

- підрозділам (вогневим засобам), що залишаються в безпосереднім підпорядкуванні командира роти, основні і запасні вогневі позиції (місця в бойовому порядку), смуги вогню (сектори обстрілу), порядок відкриття і ведення вогню і задачі, до виконання яких бути готовим;

- підрозділу, призначеному в бойову охорону, — позицію, задачу, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їх вогню і порядок відходу. У сьомому пункті бойового наказу командир роти крім часу готовності до виконання задачі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, послідовність і терміни інженерного обладнання опорного пункту. В тому випадку, коли обстановка не дозволяє зібрати підлеглих командирів для віддання бойового наказу, бойові задачі доводяться бойовими розпорядженнями.

У бойовому розпорядженні командир роти вказує бойову задачу, порядок вогневої поразки противника на напрямку дій взводу засобами старшого командира і час готовності до виконання бойової задачі. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть указуватися короткі зведення про противника, задачі сусідів і інші дані.

Після постановки бойових задач командир роти організує взаємодію і систему вогню, управління, захист від запалювальної зброї.

28.3.2. Організація взаємодії. Підготовка роти до виконання бойового
завдання. Заняття оборони

Взаємодію командир роти організує за участю командирів взводів і приданих підрозділів методом вказівок і доповідей про порядок дій своїх підрозділів при виконанні поставлених задач. В умовах вкрай обмеженого часу, особливо при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткненні із противником, командир роти організує взаємодію як правило методом вказівок.

Порядок роботи командира по організації взаємодії залежить від конкретних умов обстановки. Якщо час і характер дій противника дозволяють командиру роти зібрати підлеглих для віддачі бойового наказу, то вказівки по взаємодії даються відразу після бойового наказу. В обстановці, коли бойові задачі доводяться до підлеглих у виді бойових розпоряджень, вказівки по взаємодії кожному виконавцю даються окремо відразу ж при передачі йому бойового розпорядження на оборону. В подальшому, як тільки дозволить обстановка, командир роти, при проведенні рекогносцировки, може уточнити завдання підрозділам і порядок взаємодії на місцевості.

Під час організації взаємодії, командир роти повинен погодити дії взводів між собою, з діями, вогневих засобів і сусідами по знищенню противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку, при відбитті атаки танків і піхоти перед переднім краєм і при вклиненні їх в опорний, пункт.

При цьому він повинен:

- уточнити вогневі задачі підрозділам по знищенню (придушенню) противника на підступах до оборони, перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони роти;

- визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, установок ПТРК, гранатометів і інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню взводів на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

- погодити дії взводів, підрозділів, що обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), і артилерії по утриманню передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, що обороняють її;

- погодити дії взводів першого, другого ешелонів, підрозділів артилерії, гранатометів, протитанкових засобів і засобів підсилення по відбиттю атак противника перед переднім краєм і при вклиненні його в оборону і при проведенні контратаки;

- погодити дії підрозділів першого ешелону з вогнем артилерії й інших вогневих засобів роти, а також з діями приданого інженерно-саперного підрозділу по прикриттю флангів, проміжків і стиків із сусідами;

- погодити дії підрозділів роти між собою, з діями артилерії й армійської авіації по знищенню повітряних десантів;

- вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника зенітними і механізованими (танковими) підрозділами, способи, сигнали упізнання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення;

- визначити, кому, які і де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

- визначити порядок дій підрозділів у випадку застосування противником ядерної і хімічної зброї, сигнали і порядок переходу до дій з її застосуванням;

- вказати заходи по забезпеченню безпеки підрозділів від світлового випромінювання ядерного вибуху і заходи щодо маскування, а також порядок позначення — шляхів для маневру, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди;

- повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Систему вогню командир роти організує в ході рекогносцировки, а також при постановці задач підрозділам і організації взаємодії.

Після організації системи вогню, командир роти визначає задачі артилерійським, танковим і механізованим підрозділам по знищенні противника на підступах до оборони, при розгортанні і переході в атаку, при бою за позицію бойової охорони, за утримання району опорного пункту і при нанесенні контратак.

Основні питання організації управління командир роти визначає у рішенні. При організації управління, він вказує: порядок підтримки зв'язку з підлеглими і приданими підрозділами до початку й у ході оборонного бою; способи і терміни представлення повідомлень; ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

При організації захисту від запалювальної зброї командир роти вказує: сигнали оповіщення про застосування противником запалювальної зброї, порядок використання підручних і табельних засобів для гасіння вогнищ пожежі на позиціях, на бойовій і іншій техніці, а також гасіння вогню на обмундируванні особового складу і надання медичної допомоги при опіках.

Надалі командир роти дає вказівки стосовно основних питань усебічного забезпечення бою й організує інженерне обладнання опорного пункту.

Підготовка роти до виконання бойового завдання включає:

- доукомплектування підрозділів особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів;

- безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойової задачі, а озброєння, бойовий і інший техніки до застосування в бою;

- проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних навчань (занять) з підрозділами стосовно характеру майбутнього бою.

Контроль готовності підрозділів до виконання бойового завдання включає перевірку:

- своєчасності одержання підрозділами бойового завдання, правильності заняття ними зазначених опорних пунктів і позицій і готовності до ведення бою;

- знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримки взаємодії в ході бою;

- становища і ступеня готовності інженерних загороджень фортифікаційного устаткування опорних пунктів і позицій підрозділів;

- готовності системи вогню;

- підготовки зброї до ведення вогню вночі й в інших умовах обмеженої видимості;

- готовності другого ешелону (резерву) до маневру на указані напрямки (рубежі);

- виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і керування;

- заняття позиції бойовою охороною і готовності його до виконання бойового завдання.

Заняття оборони. Під заняттям оборони ротою розуміється розміщення її взводів і вогневих засобів у зазначених опорних пунктах і на позиціях відповідно до прийнятого командиром рішення.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником побудова бойового порядку і системи вогню здійснюється після закріплення на досягнутих чи захоплених підрозділами в ході наступу рубежах. При переході до оборони поза зіткненням із противником підрозділи висуваються в зазначені їм опорні пункти, займають їх і тим самим створюють бойовий порядок і підготовлюють систему вогню.

Питання організації бою, особливо бойові задачі підрозділам, порядок взаємодії можуть уточнюватися при проведенні рекогносцировки.