Послідовність і зміст роботи командира роти після одержання бойового завдання на наступ
Підготовка наступу — це ряд заходів, що проводяться командиром роти по підготовці до бою. Підготовка наступу починається з отримання завдання від старшого командира і включає: організацію бою (прийнятті рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління); підготовку роти до виконання бойового завдання і підготовку вихідного району; організацію і проведення виховної роботи; практичну роботу командира роти у підлеглих підрозділах та інші заходи. На послідовність і зміст роботи командира роти щодо організації бою впливають конкретна обстановка, отримане бойове завдання і наявність часу. Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості. З заняттям вихідного положення (вихідного району) або з виходом танків на очікувальні позиції командир роти організовує спостереження і охорону, ставить завдання взводам та вогневим засобам на відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації і аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідного (очікувального) положення, звертаючи увагу на ретельне маскування інженерних споруд і виконання заходів для захисту від ЗМУ та високоточної зброї. Під час наступу з ходу командир роти приймає рішення та доводить завдання підрозділам, як правило, по карті або на макеті місцевості, надалі він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організує взаємодію безпосередньо на місцевості. Коли командир роти не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів, всю роботу по організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам він при їх висуванні на рубіж переходу в атаку та з початком атаки. З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження командир роти: визначає заходи які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання отриманої задачі; проводить розрахунок часу; орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про майбутні дії; дає вказівки по підготовці підрозділів до виконання намічених задач; по організації розвідки; про час і порядок роботи на місцевості; оцінює обстановку; особисто приймає рішення; доповідає його командиру батальйону; проводить рекогносцировку; віддає голосом бойовий наказ; організує взаємодію та дає вказівки що до організації всебічного забезпечення бою і управління. Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою і в встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до виконання бойової задачі. В тому випадку, якщо отримано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира роти по організації бою проводиться в тій же послідовності, як і в попередньому випадку, але з тою лише різницею, що після оцінки обстановки командир роти визначає задум бою, доповідає його командиру батальйону, ознайомлює з ним своїх заступників, віддає попередні бойові розпорядження командирам підрозділів та дає вказівки по організації взаємодії, всебічного забезпечення бою і управління. З отриманням бойового наказу командир роти завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організує взаємодію. З’ясовуючи отримане завдання командир роти повинен зрозуміти мету майбутнього наступу, задум старшого командира (начальника), особливо способи розгрому противника, завдання, місце в бойовому порядку та роль роти в бою, завдання сусідів та порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання. В результаті з’ясування завдання командир роти робить висновки, в яких визначає: напрямок зосередження основних зусиль; побудову бойового порядку; скільки часу мається на підготовку до наступу. Заходи які необхідно провести негайно: 1 група: Підготовка особового складу, техніки, поповнення запасів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням, особовим складом, евакуацію хворих і поранених, вживання негайних заходів по захисту від ЗМУ та інші. 2 група: Організація розвідки, підготовка даних для прийняття рішення, про час і порядок роботи на місцевості та інші. Розрахунок часу робиться для більш конкретного планування роботи командира роти. Розрахунок часу що до організації бою командир роти робить сам. Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є: час отримання завдання і готовність роти до його виконання; час доповіді рішення старшому командиру; строки участі командира в заходах, які проводяться старшим командиром що до організації бою на місцевості, час сходу та заходу сонця. Роблячи розрахунок часу, командир роти віддає вказівки командирам підлеглих та приданих підрозділів щодо інформування підрозділів про майбутні дії, а також організації розвідки, про час проведення рекогносцировки та порядок роботи на місцевості і про підготовку даних, необхідних для прийняття рішення. Оцінка обстановки робиться на основі основних даних про противника з урахуванням його організації і тактики дій та своїх військ, а також умов місцевості. Основними елементами оцінки обстановки є: противник; місцевість; радіаційна, хімічна та біологічна обстановка. Усі елементи тісно взаємозв’язані поміж собою та по різному впливають на виконання завдання. Тому командир роти повинен з кожного елементу визначити висновки, які привели б його до найбільш доцільного рішення. Оцінка противника: Командир роти оцінює противника на глибину бойового завдання роти. Оцінку противника необхідно проводити в такій послідовності: спочатку вивчити і з’ясувати загальний характер дій, положення, склад, стан і ступінь захисту противника у смузі наступу батальйону. Потім оцінити ту його частину, котру треба розгромити при виконанні поставленого завдання на фронті наступу роти, і нарешті, опираючись на знання тактики дій противника та знаючи ступінь захисту, систему укріплень, вогню і загороджень, а також визначивши сильні та слабкі сторони противника, командир розкриває імовірний характер (задум) його дій при виконанні ротою завдання. На основі глибокого і всебічного аналізу противника та імовірного характеру його дій командир роти робить висновки: який противник знаходиться перед ротою та імовірний характер його дій: де знаходиться основне угрупування противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості, сильні та слабкі сторони противника. Ці висновки дають можливість командиру роти визначити: напрямок зосередження основних зусиль, якого противника, яким способом, у якій послідовності розгромити; порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів; бойовий порядок роти; бойові завдання підрозділам основні питання взаємодії і порядок всебічного забезпечення бою; організацію управління; що і до якого часу до розвідати. Результати оцінки противника командир роти оформляє на своїй робочій карті. Оцінка своїх підрозділів: під своїми підрозділами розуміються штатні, придані і підтримуючі. Про свої підрозділи командир роти звичайно буде мати усі дані. Свої підрозділи командир роти звичайно оцінює в такій послідовності: спочатку уточнює положення штатних і приданих підрозділів, потім вивчає їх склад і визначає їх бойові можливості для рішення наступних завдань. Під час оцінки забезпеченості своїх підрозділів командир встановлює: забезпеченість роти матеріальними засобами і термін створення їх запасів в підрозділах; норми витрати матеріальних засобів і потреби в них для виконання бойового завдання; організацію підвезення і евакуації; технічне і медичне забезпечення. Всебічна оцінка своїх військ дозволяє командиру роти зробити висновки про те, який загальний стан захищеність та боєздатність підлеглих підрозділів; як відповідає їх положення характеру отриманого бойового завдання; де зосередити основні зусилля роти; які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх можливостей; які намітити основні питання що до організації взаємодії, всебічного забезпечення бою; як організувати управління. Оцінка сусідів: під сусідами прийнято розуміти підрозділи, які діють на флангах (праворуч, ліворуч), попереду або знаходяться в тилу, але в ході наступу будуть діяти на напрямку наступу роти. При оцінці сусідів командир роти вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними. В результаті оцінки сусідів командир роти може зробити такі висновки для рішення: як впливають дії сусідів на виконання завдання роти; напрямок зосередження основних зусиль з урахуванням дій сусідів; з ким з сусідів та при знищенні яких цілей (об’єктів) і на якому етапі бою потрібно мати більш тісну взаємодію; які дані від сусідів необхідно додатково отримати і які питання узгодити в інтересах підтримки взаємодії і зв’язку з ними в ході бою; який маневр силами і засобами передбачити з метою використання можливого успіху сусідів; як забезпечити ввід в бій другого ешелону і узгодити дії з ним; який порядок пропускання підрозділів роти через бойові порядки попереду діючих підрозділів. Оцінка місцевості: командир роти вивчає місцевість з метою визначення її впливу на бойове застосування своїх військ і противника. В результаті її вивчення він встановлює, в якій ступені місцевість сприяє противнику в організації та ведені бою і нашому наступу. Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ. Місцевість оцінюється звичайно у такій послідовності: загальний характер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування; умови проходимості та захисні якості; зміни які можуть відбуватися в результаті застосування ядерної зброї у ході ведення бою. На основі оцінки місцевості командир роти в висновках визначає: де найбільш доцільно зосередити основні зусилля; як побудувати бойовий порядок; якими об’єктами оборони противника і рубежами місцевості насамперед необхідно оволодіти, які бойові завдання поставити підрозділам; напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання батальйону у ротні та взводні колони, рубежі атаки та спішування; які заходи необхідно здійснити інженерного та інших видів бойового забезпечення при висуванні на рубіж переходу в атаку та у ході наступу. Оцінка радіаційної, хімічної і біологічної обстановки: проводиться з метою визначення заходів захисту особового складу від вражаючих факторів ядерної і хімічної зброї при діях в умовах його застосування. Командир роти вивчає фактичні дані про застосування противником зброї масового ураження та його вплив на виконання бойового завдання, місце і час нанесення ядерного удару, напрямок поширення радіоактивної хмари, ділянки заражені отруйними речовинами; сумарні дози опромінювання особового складу на момент оцінки обстановки; які дози опромінювання одержить особовий склад при подоланні зон зараження радіоактивними речовинами та їхній вплив на боєздатність підрозділів. Якщо на момент прийняття рішення зброя масового ураження противником не застосовувалася, то командир роти тільки оцінює імовірність його застосування і можливі масштаби ураження. У висновках командир роти визначає: завдання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки, щодо забезпечення підрозділів засобами захисту, а також що до ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ; порядок і способи дій роти на зараженій місцевості. Крім того, під час оцінки обстановки командир роти враховує стан погоди, час року і доби. В результаті з’ясування завдання та оцінки обстановки командир роти приймає рішення, у якому він визначає: задум бою; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління. Крім того у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення і виховної роботи. Основу рішення складає задум бою, у якому визначається: - напрямок зосередження основних зусиль; - способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити з визначенням порядку його ураження вогнем танків, БМП, та інших штатних і приданих засобів, заходів для його обману, а також порядку дій підрозділів.); - бойовий порядок роти. Крім того, в залежності від умов переходу у наступ командир роти визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні і очікувальні позиції (райони), вихідний рубіж, рубежі розгортання та безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і маршрути висування. По мірі прийняття рішення командир роти відображає його графічно на робочій карті. Крім того на робочій карті оформляється пояснювальна записка в якій можуть вказуватися: засоби посилення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільності та інші питання. Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти остаточно складений в його уяві та графічно відображений на карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, повідомити про нього підлеглим командирам, провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ) і організувати взаємодію. Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На неї залучаються командири взводів, окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Перед виїздом на рекогносцировку потрібно ознайомити усіх командирів з планом її проведення, визначити форму одягу, вказати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питання які на них будуть відпрацьовуватися, засоби і порядок руху, а також заходи щодо охорони і досягнення таємності роботи. Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділених підрозділів (груп) або підрозділу, який обороняється на цьому напрямку. Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує скритність роботи і добре спостереження за противником. На рекогносцировці командир роти вивчає місцевість, призначає орієнтири, (вказує) і уточнює: - передній край оборони противника, підходи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі імовірних ударів його бойових вертольотів та установок мінних полів і проміжки, сильні і слабкі місця в обороні противника та можливі його дії; - фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання взводам і приданим підрозділам; - цілі (об’єкти) противника, які підлягають вогневому ураженню; - вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і термін їх інженерного обладнання; - місця проходів в загородженнях та переходів через перешкоди, час їх пророблення (обладнання), місця оснащення танків катковими мінними тралами; - маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку і безпечного віддалення; - напрямок пересування командно-спостережного пункту роти і місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу. Командир механізованої роти під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції взводів для наступу, місця для пропуску танків та їх позначку, а під час наступу з ходу — рубіж спішування для взводів; для підрозділів на автомобілях, крім того — місця посадки десантом на танки та їх збору після спішування особового складу. Після проведення рекогносцировки командир роти віддає бойовий наказ. В бойовому наказі командир роти вказує: В першому пункті — короткі висновки з оцінки противника; В другому пункті — об’єкти і цілі що уражаються засобами старшого командира на напрямку плануючих дій, а також задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними; В третьому пункті — бойову задачу роти і задум бою; В четвертому пункті — після слова “наказую” ставляться бойові задачі: - механізованим взводам — засоби посилення, об’єкти атаки і напрямки продовження наступу, вихідну позицію; - приданому артилерійському підрозділу — вогневі завдання, час і порядок їх виконання, райони вогневих позицій і порядок пересування; - кулеметному (протитанково-кулеметному) взводу та приданим вогневим засобам — цілі для ураження, під час атаки переднього краю оборони противника, рубіж переходу в атаку, місце у бойовому порядку і порядок пересування; - в п’ятому пункті — витрата ракет та боєприпасів на виконання бойової задачі; - в шостому пункті — час готовності до виконання задачі; - в сьомому пункті — місце командно — спостережного пункту і заступника. При наступі з ходу командир роти, крім того у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування роти, пункти рубежі розгортання в ротні і взводні колони, місця посадки десантом на танки. Рубіж безпечного віддалення, рубіж спішування та рубіж переходу в атаку. Під час постановки завдань підрозділам у цьому випадку замість вихідних (очікувальних) позицій і часу їх зайняття він вказує час проходження пунктів (рубежів). Інколи командир роти бойові завдання до підрозділів може доводити у формі бойового розпорядження або попереднього розпорядження. В бойовому розпорядженні командир роти вказує: короткі висновки з оцінки противника; об’єкти що уражаються в інтересах взводу засобами старшого командира; бойову задачу взводу і час готовності до дій. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть вказуватися задачі сусідів та інші дані. В попередньому бойовому розпорядженні командир роти за звичаєм вказує: дані про противника; об’єкти що уражаються в інтересах взводу засобами старшого командира; бойову задачу взводу з ступінню деталізації, відповідно до прийнятого рішення, на час віддачі попереднього бойового розпорядження; час готовності і основні заходи по підготовці до бою; час і способи доведення задач та інші дані. Другий ешелон (резерв) батальйону, як правило, просувається в передбойовому порядку за підрозділами першого ешелону на видаленні 1, 5–2 км і вводиться в бій звичайно в проміжки між ротами або через фланг однієї з рот. Командир роти, що діє в другому ешелоні (резерві) батальйону, одержавши бойову задачу на введення в бій, на ходу по радіо уточнює (ставить) бойові задачі взводам (танкам, відділенням). При цьому з підходом до рубежу введення він указує на місцевості положення противника і його вогневих засобів, рубіж введення в бій, об'єкт атаки і напрямок подальшого наступу й організує взаємодію.
|
