Бойові можливості механізованої роти в наступі

Фронт наступу роти (батальйону) залежить від її ролі в рішенні задачі і місця в бойовому порядку батальйону (полку), стану підрозділу, сили противника, що обороняється, застосовуваних засобів поразки й умов місцевості. Рота і батальйон, які діють на ділянці прориву полку, атакують на фронті, що забезпечує досягнення переваги над противником у танках, БМП, ПТРК і стрілецькій зброї.

Для успішного наступу на підготовану оборону противника за досвідом бойових дій необхідно створити на ділянці прориву співвідношення танків і самохідно-артилерійських установок (САУ) до його танків 4–6: 1, а по стрілецьких ротах 3–4: 1. Отже, при наступі з застосуванням звичайної зброї і співвідношенні 4: 1 з урахуванням втрат, нанесених противнику за відповідні періоди вогневого удару, механізований (танковий) батальйон, посилений танковою ротою, здатний розгромити до роти противника на глибину його батальйонної тактичної групи (на глибині першої позицій).

Розглянемо, на якій ділянці фронту здатний прорвати оборону противника механізований (танковий) батальйон. У першому ешелоні батальйонної тактичної групи противника варто очікувати до 70% ПТЗ і танків, тобто 4–5 од. на 1 км фронту, атакувати їх, забезпечуючи перевагу 4–6: 1, необхідно двома механізованими (танковими) ротами у взаємодії з танковою (механізованою) ротою (10 БМП + 10 БМП + 10 танків = 30) з урахуванням припустимих утрат 20%, у першому ешелоні може наступати 25 БМП і танків (30 × 0, 8 = 25). Батальйон у цьому випадку може наступати на фронті до 1 км, маючи інтервали між БМП (танками) не менш 50 м.

Цілком очевидно, що в розглянутих умовах механізована рота у взаємодії з танками в ході атаки здатна спочатку своїм вогнем знищити живу силу і вогневі засоби противника у взводному опорному пункті першого ешелону роти, а потім і в глибині роти, діючи на фронті до 500 м (перекривається фронт оборони мотопіхотного (танкового) взводу противника).

При наступі з застосуванням ядерної зброї або на іншому (не головному) напрямку з застосуванням звичайної зброї буде потрібно менша щільність танків і БМП на 1 км фронту. У даних умовах батальйон, атакуючи двома-трьома ротами, здатний успішно наступати на фронті до 2 км, а рота — до 1 км. Інтервали між танками можуть досягати 100 м.

Фронт наступу механізованої роти (батальйону) можна визначити на основі створення оптимальної переваги над противником, що обороняється, по щільності вогню стрілецької зброї, що забезпечує успішне виконання поставленої задачі.

Розрахунковим шляхом установлене, що ця перевага повинна бути не менш, як чотириразовою, яку механізована рота може створити, наступаючи на фронті до 500 м. Підтвердимо це розрахунками.

Сумарна бойова скорострільність стрілецької зброї мотопіхотного взводу може складати близько 6000 куль у хвилину (30 гвинтівок × 150 + 4 кулеметах × 250), що забезпечує щільність вогню перед фронтом опорного пункту взводу (до 700 м) близько 9 куль на 1 м фронту. З обліком 50% утрат вона може скласти 4–5 куль.

Для того щоб мати чотириразову перевагу над противником, механізованій роті в цьому випадку необхідно створити щільність не менш 16 куль на 1 м/хв.

Сумарна бойова скорострільність роти дорівнює приблизно 9200 куль у хвилину (36 АКМ × 100 + 9 РПК × 150 + 18 ПК (ПКТ) × 250). З обліком можливих 20% утрат вона складе близько 7400 куль у хвилину. Таким чином, для того щоб створити необхідну щільність, рота повинна наступати на фронті близько 460 м (7400 ÷ 16), тобто до 500 м.

При наступі роти по фронті до 1000 м основну задачу по поразці противника буде вирішувати артилерія. Отже, і в цьому випадку необхідна перевага над противником буде забезпечено.