Розвідка в наступі, ЗЗМУ, захист від ВТЗ, тактичне маскування, інженерне забезпечення, РХБЗ

Розвідка в наступі при розвідці оборони противника бойовий необхідно:

- знайти засоби ядерного нападу противника;

- виявити опорні пункти, розташування вогневих засобів, проміжки, ділянки, що слабко обороняються, і сховані підступи до них, а також відкриті фланги, стики і наявність засідок противника;

- визначити початок висування і рубежі розгортання противника для проведення контратак;

- установити початок і напрямок відходу противника, що обороняється.

При переслідуванні противника, що відходить, необхідно вести за ним безупинне спостереження з завданням:

- установити сили, склад і рубежі позицій ар'єргардних підрозділів противника, що прикривають його відхід;

- визначити напрямки і шляхи відходу головних сил противника і їхній склад;

- установити сили і склад найближчих резервів противника, що підходять із глибини;

- розвідати прохідність доріг, стан мостів і переправ, наявність перешкод і загороджень, заражених ділянок і руйнувань у напрямку переслідування противника, що відходить.

При діях на відкритому фланзі необхідно:

- не допустити дій наземної розвідки противника;

- вчасно знайти висування і розгортання противника для удару у фланг і тил батальйону (роти);

- при необхідності активними діями не допустити раптового удару противника по фланзі і тилу батальйону (роти).

Заходи щодо захисту від зброї масового ураження виконуються у повному обсязі командирами всіх ступенів під час підготовки і ведення бою як із застосуванням, так і без застосування зброї масового ураження і включають: фортифікаційне обладнання опорного пункту (вихідної, вогневих позицій, місця розташування) та використання захисних властивостей місцевості і техніки; попередження особового складу про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів; ліквідацію наслідків застосування противником зброї масового ураження; забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень.

Під час організації захисту від зброї масового ураження командир роти вказує: послідовність фортифікаційного обладнання опорного пункту (вихідної, вогневих позицій, місця розташування) і порядок використання захисних властивостей місцевості і техніки; порядок попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження, а також сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; терміни проведення медичних заходів; заходи безпеки під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень.

Одночасно з організацією захисту від зброї масового ураження командир роти організовує і захист від високоточної зброї, для чого передбачає: збільшення відстані між бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками під час дій на відкритій, не обладнаній в інженерному відношенні місцевості; попередження відділень (екіпажів танків) про безпосередню загрозу і початок застосування противником розвідувально-ударннх комплексів, з одержанням якого відділення (танки), продовжуючи виконувати поставлене завдання, вживають заходів щодо підвищення їх захисту від високоточної зброї, а також виконують заходи щодо маскування, інженерного забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Фортифікаційне обладнання опорного пункту вихідної позиції здійснюється відповідно до вказівок командира роти з інженерного забезпечення. Залежно від завдання, яке виконують, та захисних властивостей місцевості обладнуються окопи, траншея, хід сполучення, відкриті та перекриті щілини, бліндажі для особового складу, окопи і укриття для техніки. Фортифікаційне обладнання повинно починатися негайно з прибуттям взводу (відділення, танка) в призначений район.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки та фортифікаційні спорудження значно послаблюють вплив ударної хвилі, проникаючої радіації та радіоактивного опромінення, надійно захищають особовий склад від ураження світловим опроміненням та крапельно-рідкими отруйними речовинами, а обладнані засобами колективного захисту, крім того, від ураження радіоактивними речовинами, парами та аерозолями отруйних речовин та біологічними засобами.

При нанесенні противником ядерного удару особовий склад під час спалаху ядерного вибуху вживає заходів захисту: при знаходженні в бойових машинах зачиняє двері, бійниці, люки і включає систему захисту від зброї масового ураження; при знаходженні у відкритому бронетранспортері повинен пригнутися, а при розташуванні поза машиною швидко зайняти укриття, які є поблизу, або лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухові. Після проходження ударної хвилі особовий склад продовжує виконувати завдання.

Оповіщення підрозділів здійснюється негайно по всіх засобах зв'язку єдиними і постійно діючими сигналами: про радіоактивне зараження — «Радіаційна небезпека», про хімічне і біологічне зараження — «Хімічна тривога».

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, одягає засоби індивідуального захисту, а той, що знаходиться у закритих бронетранспортерах — тільки респіратори (протигази); в бойових машинах піхоти і танках — зачиняє люки, двері, бійниці і включає систему захисту від зброї масового ураження (у сховищах — систему колективного захисту). За сигналом «Радіаційна небезпека» особовий склад одягає респіратори (протигази), за сигналом «Хімічна тривога» — протигази. Сигнали оповіщення передаються за вказівкою командира роти, а при виявленні хімічного зараження сигнал оповіщення пости радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігачі за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою) подають самостійно.

Засоби індивідуального захисту знімаються тільки за дозволом командира.

Зони з високим рівнем радіації, хімічного та біологічного зараження, райони зруйнувань, пожеж і затоплень, як правило, обходяться. При неможливості обходу зони з високими рівнями радіації долаються з максимальною швидкістю по напрямках, які забезпечують найменше ураження та зараження особового складу і техніки. Для визначення шляхів обходу і напрямків подолання зон з високим рівнем радіації можуть висилатися спеціально підготовлені дозорні відділення (танки).

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується з метою створення роті необхідних умов для виконання поставленого перед ним завдання в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, а також з метою маскування своїх дій аерозолями (димами).

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти включає: радіаційну і хімічну розвідку; своєчасне і уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту; радіаційний контроль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозолів (димів).

З метою захисту від високоточної зброї рота під час маскування бронетанкової техніки застосовує аерозолі (дими) і використовує аерозольні (димові) завіси, поставлені засобами старших командирів.

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується командиром роти на основі одержаного завдання та вказівок командира батальйону.

Під час організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир роти указує: завдання з радіаційної і хімічної розвідки; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту; розподіл індивідуальних вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів); порядок проведення спеціальної обробки; порядок використання термодимової апаратури машин та аерозольних (димових) засобів; місце і час технічної перевірки протигазів.

Особливостями захисту від зброї масового ураження в наступі є: розосередження підрозділів у вихідних районах і під час висування до рубежу переходу в атаку; фортифікаційне обладнання вихідних і очікувальних районів і позицій; підтримання підрозділів у постійній готовності, до дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень, а також до ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження в короткі терміни.

Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в наступі є: розосередження підрозділів, особливо під час розташування (висування) на відкритій місцевості; інженерне обладнання місцевості і маршрутів руху; проведення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки і засобам наведення керованих боєприпасів противника; активне проведення заходів щодо маскування, особливо щодо потаємності підрозділів і обладнання фальшивих районів їхнього розташування, пунктів управління, переправ, імітації руху озброєння і техніки.

Отже основними заходами забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в наступі є: радіаційна, хімічна розвідка у вихідному районі, на маршруті висування і напрямку наступу підрозділів; спеціальна обробка підрозділів в ході бою, а також маскування їх аерозолями (димами) і завдання втрат противнику запалювальною зброєю.

Тактичне маскування організовується командиром роти (відділення, танка) відповідно до одержаного бойового завдання, вказівок щодо маскування роти (взводу) та обстановки, що склалася, з метою досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, своїми силами.

Тактичне маскування повинно бути безперервним, переконливим, різноманітним та активним. Заходи щодо тактичного маскування виконуються підрозділами роти, як правило, своїми силами і засобами.

Під час організації тактичного маскування командир роти, як правило, вказує: основні заходи щодо тактичного маскування, обсяг, терміни та порядок їх виконання; сили і засоби, які виділяються для здійснення маскувальних заходів; порядок додержання підрозділами маскувальної дисципліни.

Організовуючи тактичне маскування, командир роти вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок додержання заходів маскування; порядок здійснення і підтримання маскування в ході бою.

Тактичне маскування під час підготовки і в ході наступу здійснюється з метою забезпечення потаємності дійсного розташування взводу, напрямку зосередження основних зусиль, а також ділянок форсування і переправ під час подолання водних перешкод головним чином шляхом використання маскувальних комплектів, захисних і маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів та аерозолів (димів).

Командир роти, організовуючи інженерне забезпеченняу наступі вказує: способи подолання інженерних загород­жень і перешкод, місце і номер проходу, його позначен­ня, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень; способи пророблення проходів з загород­женнях противника; під час форсування водної перешко­ди — маршрут виходу до ріки для кожної бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує місце вантаження на пором і номер порома.

Пророблення проходів у своїх мінних полях прово­диться інженерно-саперними підрозділами до початку наступу, а пророблення проходів в інженерних загоро­дженнях противника перед його переднім краєм, — як правило, в ході вогневої підготовки атаки. Пророблення проходів у мінних полях, установлених засобами дистан­ційного мінування противника, крім того, здійснюється групами розгородження батальйонів і групами розміну­вання рот, а іноді і механізованими відділеннями (екі­пажами танків) з використанням возимого комплекту розмінування або іншими засобами.

У тому випадку, коли механізовані підрозділи атаку­ють на бойових машинах піхоти і всі танки та бойові ма­шини піхоти оснащені мінними тралами, проходи в мінних полях противника пророблюються з розрахунку один-два на атакуючу роту для пропускання по них озброєння і техніки, які не мають тралів. У решті ви­падків проходи пророблюються з розрахунку один на атакуючий взвод.