Тарифна система. Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики
Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу по розрядах тарифної сітки робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації і відповідальності. Вона є основою формування і диференціації розмірів заробітної платні. Формування тарифної сітки здійснюється на основі тарифної ставки робочого першого розряду, встановлюваної в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної платні, і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) по розрядах тарифної сітки (посадам, групам посад схеми посадових окладів). Тарифні сітки є сукупністю діючих на підприємстві (у даній галузі виробництва) тарифних (кваліфікаційних) розрядів і відповідних кожному розряду тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд, призначений робітнику, або розряд, до якого віднесена робота, певною мірою є показником кваліфікації робочого або кваліфікаційного рівня даної роботи. Тарифний коефіцієнт, відповідний певному розряду, є показником того, в скільки разів рівень оплати робіт (зарплати робітника), віднесених до даного розряду, перевищує рівень оплати простих робіт (зарплати робітника), віднесених до першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди рівний одиниці. Відносне зростання кожного подальшого тарифного коефіцієнта в порівнянні з попереднім показує, на скільки відсотків рівень оплати робіт (зарплата робітників) даного розряду перевищує рівень оплати робіт (зарплату робітників) попереднього розряду. Ступінь зростання тарифних коефіцієнтів повинна відповідати ступеню підвищення кваліфікаційного рівня робітників, віднесених до вищестоящого розряду. Співвідношення між тарифними коефіцієнтами, відповідними крайнім розрядам тарифної сітки, звичайно називається діапазоном тарифної сітки. Він визначається наявністю робіт різної складності і варіює від 1: 1, 6 до 1: 2, 5. Залежно від діапазону тарифної сітки може встановлюватися різна кількість розрядів. Як правило, їх число коливається від 5 до 10, що, як свідчить практика, цілком достатньо для обґрунтованої диференціації ставок заробітної платні. При визначенні величини між-розрядних тарифних коефіцієнтів слід дотримуватися певних вимог: · між-розрядна різниця повинна складати не менше 10 %; · тарифна сітка може бути рівномірною або прогресивною, якщо тарифний коефіцієнт кожного подальшого розряду підвищується більш ніж на 10 відсотків; · тарифна сітка може бути прогресивно-регресивною (при її діапазоні більше 1: 2, 0), коли до 4-5 розрядів йде прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів, а далі їх зростання зменшується. Варіанти тарифних сіток для оплати праці робітників, сконструйовані з урахуванням цих вимог, приведені в табл. 19.1, 19.2 та 19.3. Ці варіанти тарифних сіток розроблені з урахуванням наступних положень. У першому випадку (варіант І) початкові кваліфікаційні вимоги до робітників різняться трохи, оскільки незначною є різниця в складності виконуваних ними робіт і обслуговуванні устаткування. Просування робітників по розрядах тарифної сітки здійснюється, в основному, з урахуванням підвищення результатів їх праці унаслідок зростання професіонально-кваліфікаційного досвіду. Така тарифна сітка стимулює зростання ефективності праці за рахунок особистих здібностей робітника. У другому випадку (варіант ІІ) передбачається, що початкові кваліфікаційні вимоги враховують складність виконуваних робіт і обслуговуваного устаткування. Просування робітників по розрядах тарифної сітки, починаючи з 3-4 розрядів, вимагає вже не тільки виробничого досвіду, але і певного підвищення теоретичних знань, тобто рівня спеціальної кваліфікації. У третьому випадку тарифна сітка (в певній її частині – VI-VIIІ розряди) вимагає вже спеціальної освіти для обслуговування високотехнологічних процесів і особливо складного устаткування, виконання особливо складних і особливо точних робіт. Таким чином, в другому і третьому випадках стимулюється не тільки придбання виробничого досвіду, але і підвищення кваліфікації робітників. Тому і тарифні коефіцієнти по розрядах підвищуються. Якщо, наприклад, узяти V розряд, то тарифні коефіцієнти по кожному варіанту зростають і складають відповідно: I варіант – 1, 60; II варіант – 1, 68; III варіант – 1, 72. Таблиця 19.1. Приклад тарифної сітки для підприємств, де відсутні складні і високотехнологічні роботи і застосовується просте устаткування і пристосування (варіант I)
На основі тарифної сітки, знаючи тарифну ставку I розряду, можна визначити тарифну ставку будь-якого розряду сітки по формулі:
де Таблиця 19.2. Приклад тарифної сітки для підприємств, де відсутні особливо складні, високотехнологічні і високоточні роботи і устаткування (варіант ІІ)
Таблиця 19.3. Приклад тарифної сітки для підприємств з особливо складними, високотехнологічними і високоточними роботами і особливо складним устаткуванням (варіант ІІІ)
На деяких підприємствах України застосовуються єдині тарифні сітки для всіх груп, категорій і професій робітників. Застосовуються також єдині тарифні сітки (ETC) для організації оплати праці всіх працюючих на підприємстві. Вони побудовані за принципом розробки тарифних сіток для диференціації тарифних ставок робітників і є порозрядною системою оплати праці, як робітників, так і всіх категорій службовців, тобто керівників, фахівців, технічних виконавців і інших службовців. Перевага ETC полягає у тому, що вона забезпечує єдиний підхід до оцінки відмінностей праці при встановленні співвідношень тарифних ставок і окладів по всіх професіонально-кваліфікаційних групах працівників. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і призначення кваліфікаційних розрядів здійснюється працедавцем згідно тарифно-кваліфікаційному довіднику за узгодженням з профспілковим або іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом. Тарифні ставки (оклади) є вираженим в грошовій формі абсолютним розміром оплати праці різних груп, категорій і професій робітників в одиницю робочого часу. Залежно від вибраних одиниць робочого часу, тарифні ставки бувають годинні, денні, місячні (оклади). На основі тарифної сітки і тарифної ставки першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного подальшого тарифного розряду сітки. Тарифна ставка першого розряду визначається колективним договором підприємства і залежить, з одного боку, від його фінансових можливостей, а з іншого – від умов оплати праці, визначених в галузевій угоді. Тарифна ставка є основною початковою величиною, що визначає рівень оплати праці робітників. При визначенні заробітку (у робітників – при визначенні розміру оплати за відпрацьований час, а у робітників-відрядників – при визначенні відрядних розцінок) виходять, перш за все, з величини тарифної ставки. За допомогою тарифних ставок здійснюється внутрігалузеве і міжгалузеве регулювання заробітної платні робітників. Зростання середньої заробітної платні робітників при незмінному рівні тарифних ставок може відбуватися тільки за рахунок перевиконання норм вироблення і всякого роду премій, доплат і надбавок. Це приводить до зниження частки тарифних ставок в загальному заробітку робітників, а, отже, і до зниження регулюючої ролі тарифних ставок. Тому тарифні ставки повинні періодично, у міру підвищення продуктивності і кваліфікації робітників, переглядатися у напряму їх підвищення. Схеми посадових окладів – основа оплати праці керівників, фахівців і службовців. Вони є угрупуваннями посадових кваліфікацій працівників за розмірами оплати їх праці з урахуванням основних чинників, що визначають диференціацію заробітної платні. В першу чергу беруться до уваги складність і обсяг виконуваних робіт, умови, в яких вони здійснюються, а також рівень відповідальності. У кожній схемі посадових окладів керівники, фахівці і службовці залежно від виду діяльності підрозділяються в основному таким чином: I. Керівники, що забезпечують загальне і функціональне керівництво підприємствами і об'єднаннями (директор, головний інженер, головні фахівці, начальники відділів, секторів і т.п.). II. Керівники, що здійснюють безпосереднє керівництво виробничими підрозділами підприємств і об'єднань (начальники цехів, ділянок, змін, старші майстри, майстри). III. Фахівці, зайняті інженерно-технічними і економічними роботами (старші інженери, інженери, конструктори, технологи, старші економісти, старші нормувальники, нормувальники і ін.). IV. Службовці, які виконують облікові і контрольні функції, а також роботи, пов'язані з оформленням документації. Для обліку рівня кваліфікації в межах однієї і тієї ж посади в схемі посадових окладів передбачаються його мінімальна і максимальна величини – «вилка» окладів. Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД) – це нормативні документи, призначені для тарифікації робіт і призначення розрядів робітникам. ТКД є збірниками тарифно-кваліфікаційних характеристик робіт і професій робітників, згрупованих по виробництвах і видах робіт, або посадові характеристики службовців. За допомогою ТКД розв'язується найважча задача порівняння різноманітних видів роботи по ступеню їх складності, а, отже, по рівню кваліфікації працівників, які повинні виконувати роботу тієї або іншої складності. Крім загальної частини і алфавітного переліку, в ТКД є три розділи: характеристика робіт (що робітник повинен уміти); кваліфікаційні вимоги (що робітник повинен знати); типові приклади робіт, які робітник даного розряду повинен виконувати. При організації оплати праці здійснюється не тільки тарифікація робіт, тобто віднесення робіт до певного тарифного розряду, але і тарифікація робітників, тобто призначення робітникам тарифних розрядів, відповідних їх кваліфікаційній підготовці. Основним критерієм для призначення тому або іншому робітнику певного тарифного розряду служить наявність у нього професійних знань і трудових навиків, необхідних для виконання робіт, віднесених до даного тарифного розряду.
|
,
– тарифна ставка i -го розряду; 
- тарифна ставка I розряду; 
– тарифний коефіцієнт i -го розряду.
