У Єгипетських царствах

Єгипет — це країна розташована переважно вздовж Нілу, від гирла ріки до першого порога (1200 км) Як державне утворення існує з 3100 р. до н е історія Стародавнього Єгипту охоплює епохи Старого Царства — XXVII — XXII ст до н е, Середнього Царства XXI — XVIII ст до н е і Нового Царства — XVI — XI ст до н е Далі був Пізній період (X ст — 31 р. до н е) — час панування різних завойовників лівійців, ефіопів, ассирійців, персів і Мусульманський Єгипет — з 641 ρ

Житницею, джерелом і основою життя єгиптян є повноводна річка Ніл, чудовий теплий клімат і надзвичайно родючі ґрунти в її долинах що що-

року збагачуються мулом під час розливу Ншу, розвинена зрошувальна система та внутрішня й зовнішня торгівля, оскільки Єгипет лежить на перехресті трьох материків, між якими велике Середземне море, що їх єднає Царі (фараони) Стародавнього Єгипту добре організували адміністративні органи централізованої влади над державою (перша столиця Мемфіс) та постійну армію, створили божественний культ фараона, який вважався безсмертним, проводили будівництво палаців, фортець, гробниць (пірамід) Все це створювало свої особливості в історії цивілізації Стародавнього Єгипту

Відмінною рисою давнього Єгипту були монополізація і централізація влади, й персоніфікація в особі деспота-царя (фараона) та сакралізація (підлягання релігійним нормам всього життя суспільства, жорстокого пригнічення мас) На культи, обрядовість, звичаєвість мали великий вплив природні умови величезний контраст між позбавленою життя пустелею і квітучим оазисом обабіч Нілу, природна відокремленість держави від іншого світу пустинею і Середземним морем Усе це разом зумовило етноцент-ризм ("людьми" вважалися тільки єгиптяни), фараон став живим божеством, предметом загального поклоніння Про нього із сумнівною щирістю говорили так "Це каратель, який дробить лоби, б'ється він невтомно, не милуючи нікого і винищуючи всіх до останку, загальний улюбленець, він сповнений чарівності Він викликає любов Місто любить його більше, ніж себе, віддане йому більше, ніж своїм богам"¹ Дивитись на фараона і вимовляти його ім'я суворо заборонялося — настільки звеличеною була ця істота

У цілому ситуація розвою єгипетської культури була дуже суперечливою Адже ще на кінець додинастичної епохи (а всіх династій фараонів було аж ЗО від заснування єгипетської держави — IV тис до н е) — давньоєгипетська культура мала ієрогліфічне письмо, власний художній стиль, від пізніших часів залишились папірус, монументальна архітектура, скульптурний портрет, ідея художнього канону, викладена в тексті "Розпорядження для стінного живопису" і канон пропорції, математичні та астрономічні знання, літературні пам'ятки, такі як "Тексти пірамід", "Тексти саркофагів", "Книга мертвих", "Пісня арфіста", "Бесіди зневіреного зі своєю душею" Тут же — запаморочливі релігійні уявлення, культ мертвих, неймовірна забобонність, культ різних тварин, жука-скарабея, непохитна віра в те, що долею людей розпоряджаються боги, фараон і жерці

Стародавні єгиптяни теж створили культ численних богів, які розпоряджалися долею своїх людей, котрі мали постати перед потойбічним Страшним судом, перед загробним царством, де боги зачитували записи добрих і поганих справ людини на землі їй надавалося право захищатися перед судом До нас дійшла одна із самовиправдувальних промов єгиптянина, в якій він запевняв богів, що не ображав удов і сиріт, не крав, не

Теорія та історія світової! вітчизняної культури Курслекцій — К, 1993 —С 83 54

лжесвідчив не зводив наклепів, не підрізав гирі на базарі, не робив перешкод на шляху потоку води зрошувальної системи не робив зла ближньому Він — чис і ий, чистий, чистий А куди дівалися гріхи, яких люди назбирали безліч за все своє життя' їх у вигляді різних предметів амулетів, прикрас чіпляли на козла і виганяли бідолаху в тсгелю, де цей "козе α відпущення гріхів" пропадав, а разом з ним пропадали і гріхи До нас дійшло лише прислів'я "Козел відпущення гріхів"

З усього культу богів Єгипту найпоширенішими були Осіріс — бог, що вмирав і воскресав, символізуючи цикли Нілу, від якого залежали життя і добробут усіх єгиптян, ізіда, Гор, Амон (Ра), Атон культи лева, дикого бика, крокодила, кішки, жука-скарабея і був, звичайно, культ фараона, який наганяв страх на єгиптян своїм деспотизмом і тиранством, а відтак і був "любимцем", перед яким падали ниць і не сміли навіть глянути на нього, до того ж наст ільки звеличеним, що вже за життя перетворювався в напівбога, ν легенду, для продовження життя якого після смерті треба було в пустелі вимурувати величезну гору — піраміду на сотні метрів у ширину і у висоту.

У період найбільшої могутності Єї ипетської держави, яка розкинулась на території від IV порога Нілу і Євфрату'до північних окраїн Сири, за панування XVIII династії фараонів відбулася перша в історії спроба ввести монотеїстичну релігію Фараон-реформатор Аменхотеп IV (XIVcT до н е) замінив культ Амона-Ра і цілий пантеон богів культом єдиного бога сонця — Атона, змінив своє ім'я на Ехнатон, що означає "корисний для Атона", переніс столицю з Фів на північ у новозбудоване місто Ахетотон Під час розкопок цього міста (тепер Ель-Амарна) в одній зі скульптурних майстерень знайдено гіпсове погруддя цариці Нефертіті, головної дружини Ехнатона Цей невеличкий портреї вважається одним зі світових шедеврів скульптурного мистецтва, нині знаходиться в Берліні

У Єгипті, як і в Месопотамії, на підґрунті задоволення матеріальних потреб людини, міфологічних засад, культу богів небесних і напівбогів земних каторжною працею тисяч і тисяч рабів створювалась вся архітектура, яка є мистецтвом проектування, спорудження та художнього оздоблення споруд, частиною матеріальних засобів існування суспільства виробничі, житлові й громадські приміщення, зрошувальні системи, шляхи, мости, комунально-побугові вигоди, котрі всі разом характеризуються корисністю, зручністю та красою (чи не єдине, що у світі з найдавніших часів збереглося ν своїй основі)

Кожна епоха має свої соціальні й науково-технічні завдання, уподобання і смаки, які впливають на розвиток архітектури, зумовлюють нові функції, конструктивні системи, художні засоби, індустріальні методи будівництва Однак кінцевою метою архітектури є задоволення матеріальних і духовних потреб усього суспільства

Людство протягом свого існування витворило архітектурні споруди, які викликають здивування і навп ь благоговійне тремтіння серця, коли ба-

чиш або хоч уявляєш ці рукотворні дива, в яких втілились щонайменше 10 тисяч років людської історії від найрашших осілих поселень в Єрихоні до найновіших досягнень сучасного зодчества в Японії і Північній Америці та інших регіонах

ЦІ чудеса світу розкидані по всій земній кулі, по всіх континентах Перші зодчі, найменше ставлячи корисну і художню мету, всією силою своїх м'язів, розуму, майстерності й технічних можливостей намагаючись змінити звичне обличчя нашої планети, виконуючи волю земних вседержителів, прагнучи якомога вище піднятися до божественних начал, будували споруди більш могутні, монументальні, величні Радо йшли на гігантські витрати коштів, матеріалів, часу, навіть людські жертви багато про це могли б розповісти "Сім чудес світу"

Та людській природі це байдуже Вона сприймає дива далекої давнини як великий дарунок народного генія і захоплюється ними Адже, наприклад, ті ж єгиптяни поряд із папірусом лишили світу монументальну кам'яну архітектуру — піраміди Перша з них фараона Джосера Спорудив її геніальний архітектор, цілитель і мудрець імхотеп Найбільша з єгипет-ських пірамІд, збудована в ГІзІ у ХХУІ ст. до.н. е. як гробниця фараона Хеопса, вважається одним із Семи чудес світу її висота 146 м, довжина — 230, на спорудження цієї гори в пустелі пішло 2300 тис кам'яних блоків по 15т, точність припасування — не просунеш і леза ножа Раби 10 років возили брили з Аравійського хребта 20 років пішло на укладання їх у геометричну фігуру у вигляді піраміди правильної форми з лабіринтами для схову награбованого золота й усипальниці самого фараона

Не лише великі царі Месопотамії володарювали у великих палацах, оздоблених мармуром, слоновою кісткою, сріблом і цінними породами дерева, про що свідчать руїни основ величних палаців Аналогічні витвори знаходимо і в Стародавньому Єгипті Тут, як і в Месопотамії, була розвинена монументальна та рельєфна кругла скульптура, що встановлювалася безпосередньо в житлах або в культових приміщеннях Божества єги-петського пантеону також мали антропоморфний вигляд Для їх земних втілень зводилися храми і палаци Донині зберігся поряд з пірамідами витесаний зі скельного моноліту 20-метровий Великий сфінкс, голова якого має портретну схожість із царем Хефнером IV династії Про рівень архітектури та образотворчого мистецтва (скульптура, живопис) у Єгипті свідчить, зокрема, храм Аменемхета III в Ель-Фаюмі, статуї Сенсурета й Аменемхета III, розписи гробниць царів у Бені-Хасані з зображенням природи та картин повсякденного життя

У скульптурних творах відбувається переосмислення ролі й образу самої царської особи, яку поступово знімають з божественних ідеалізованих висот і наближають до конкретної людини, нехай історичної Скульптурні зображення для прославляння їх серед народів виносять за стіни храмів, щоб люди знали героїв — завойовників Нубії, приборкувачів кочівників Синаю та варварів-азіатів Розвиток архітектури, скульптури та жи-

вопису, які створювалися водночас у тому чи іншому храмі, впливав на інші види мистецтв і підхоплювався сусідніми країнами

Проте скульптори живописці зображували людину майже завжди у фас, а п голову і ноі и — у профіль Ця особливість була породжена перехідною формою від піктої рафії до ієрогліфічного письма, тобто художнє зображення мало відповідати змістовним знакам письма, ієрогліфа-іменіта його масштабу коли фараон виділяється з оточення його наближених, а ті у свою чергу — з простих смертних, рабів Таким чином зображення набу -ває ієрархічного порядку, його головні персонажі розташовуються ві орі та в центрі композиції Треба мати на увазі, що тільки портрет фараона чи його уславлених полководців повинен був мати схожість з оригіналом, решти персонажів це не стосувалося — всі вони були на одне обличчя Ще до обряду поховання з фараонів знімали гіпсові маски, які потім відливали з благородного металл, а для деяких царюючих осіб робили це ще за життя у вигляді сфінксів, але обов язково, представляючи тої о чи іншого бога.

Живопис Стародавнього Єгипту за часів правління п'ятої династії фараонів мав декоративний харак гер, в одній з картин знаті іого єгиптянина про полювання в очеретяних хащах навколо чиновника виписані болота з рибою, крокодилами, гіпопотамами, численними маленькими пташками і різними звірятками, кот pi ворушаться поміж високих стебел папірусу з розкішними квітками і бутонами До речі, єгипетські архітектори, скульптори стилізували під місцеву буйну рослинність капітелі колон, орнамент навколо входів, вікон

Барельєфи та рельєфи широко використовувались у знаменитому Карнацькому храмі площею 5 тис м², який прославляв Амона і могутність Єгипту Від часів XIX династії храм вважався державною святинею Він вже тоді мав соборний вигляд з великими і меншими залами для госгей, багато прикрашеними проходами-нефами

Багату історію має народна творчість Єгипту у вигляді пісень, любовних та придворних віршів, казок, повістей, повчань та гімнів, присвячених фараонам, полководцям, мудрецям, оточеним ореочом святості Частково вони дійшли до нас у вигляді ієрогліфічних текстів У них червоною ниткою проходить тема оспівування ратної слави, проте пафос змінює гься заспокійливими текстами і імнів богам ("Книга мертвих") Любовна лірика пориває з культом і в так званих піснях насолоди серця постає як світська, позахрамова У цьому жанрі характерною бу ла пісня про страждання красуні, яка хотіла пот рапити до і арему фараона "Мехі" (певно, Хоремхеба) Гімни бої ам глибиною образів і щирістю почуттів, вкладених у них послужили прикладом для біблейських псалмів, дидактичні текс ги, як стверджують деякі дослідники, зокрема ' Повчання Аменемопа" (XXII — XXVI династії), паралельно відображені у ' Притчах Соломонових" Це засвідчено в "Діяннях святих апостолів" "І Мойсей був навчений всієї премудрості єіипетської "

На основі джерел усноі народної творчості, найдавнішого письма як знакової форми фіксації усної мови виникла література До речі, письмо мало чотири типи креслюнкових (І рафічних) позначок ідеографічне словесно-складове (Ідеографічно-ребусне), силабічне (складове) і буквено-складове (алфавітне), а також стенографічне У Єгипті з початку III тис до н е попередником письма, як раніше і в Месопотамії, теж були засоби які служили запам'ятовуванню і фіксації усних повідомлень (вампуми, кіпу, піктографія) У Єгипті найдавніша писемність виникла самобутньо, з найпростіших малюнків і візерунків Ця малюнкова ієрогліфічна система була дуже незручною для читання В епоху Стародавнього царства було винайдено алфавіт для запису 24 основних звуків Нова система письма-скоропису у вигляді сучасної стеної рафії виникла у VIII ст до н е ієрогліфічне письмо стало привілеєм жерців та писців і вони довго його тримали в таємниці як дар бога мудрості Тота тільки для себе

Єгипет — одне з найстародавшших вогнищ цивілізації — залишив світу малюнкові знаки письма, застосовували також у багатьох неалфа-вітних писемностях (китайське і японське, корейське і в'єтнамське письмо), яке в певні періоди налічувало близько 50 тис знаків тут також зародилися художній стиль, релігійні уявлення та культ мертвих і досі приваблюють літературні пам'ятки на папірусах — "Тексти пірамід", "Тексти саркофагів", "Книга мертвих", "Пісня арфіста", "Бесіди зневіреного зі своєю душею", різні художні канони, математичні та астрономічні знання тощо

Почесне місце в літературі СІародавньою Сходу займає єіипетська література, особливо релігійно-філософська поезія епохи Старого царства, а в ній чудова пам'ятка — текст, відомий під назвою "Мемфіський богословський трактат" Як і поема "Енума еліш", трактат прагне довести пріоритет молодого бога перед с гаршим, схиляючи симпатії до бога Птаха (а отже, і міста Мемфіса), показує його спадкоємцем гелюпольського бога-творця Атума Мова трактату насичена філософськими термінами, якими міг володіти тільки непересічний єгиптянин того часу Творення пов'язується з думкою, котра відвідала серце бога, з мовленням повеління, яка втілює цю думку в реальність Правитель творить подумки через "серце" і "язик" — мовлення для висловлення наказу Відштовхуючись від вчення про Логос, "Мемфіський богословський трактат" щільно підступає до єднання думки і мови, тобто Слова, яке пізніше, за Євангелієм, було у Бої а, і Слово було Бог

Таким чином, у Стародавньому Єгипті була створена багата художня література (міфи, казки, повісті гімни повчання), вони мали ритмічну форму і були художньо досконалі Хоча під впливом консервативної релігійної ідеологи протягом тисячоліть зберігалися традиційні сюжети на релігійні теми, з'явилися літературні твори і на світські теми, повісті та оповідання про пригоди мандрівників, про мудрість простих ремісників ("Повчання Хеті, сина Дуауфа, своєму сину Пепі", "Бесіда зневіреного зі

своєю душею", де зневірений доходить висновку, що світ, у якому живе людина, ворожий їй, і тільки загробне життя може принести полегшення)

Та не лише цим уславився Стародавній Єгипет Його ремесла, винаходи (ткацтво, гончарство, металообробка, суднобудування, виготовлення скла, папірусу, монументальне будівництво, обробка каменю та його доставка, іригаційне землеробство), перші наукові знання (астрономія, математика, медицина), що формувалися тут, стали основою подальшого розвитку світової культури

Як не парадоксально, але навіть своєрідний тип східної деспоти склався як результат пошуків раціональної і ефективної форми державного будівництва Він враховувався якоюсь мірою в практиці інших народів і країн А щодо монументальної архітектури, оригінальної скульптури, витонченого живопису, міфолог ічних образів, релігії, проповідництва, філософської та світської поезії, прози, ораторського красномовсі ва як довершеного прояву людського духу, то всі ці галузі не тільки дали поштовх до роз-вою високої й оригінальної культури інших епох, цивілізацій, а й самі по собі є неперевершеним скарбом планети Земля