Культура доби розпаду первісного суспільства

Продовжуючи вивчення змісту й рівня розвитку культури первісного суспільства, охарактеризуємо п в добу розпаду первісного ладу Насампе ред підкреслимо, що активні економічні й соціальні процеси епохи розпаду первісного ладу сприяли подальшому розвиткові культури, розширенню знань

Розвиток землеробства потребував точного визначення початку польових робіт, а це, у свою чергу, зумовило упорядкування календаря та вдосконалення системи астрономічних знань

Перші календарі були сидеричними (від лат sideris, sidus — небесне тіло, зоря), тобто ґрунтувалися на зміні фаз Місяця Саме з того часу в багатьох сучасних мовах (наприклад, в українській, англійській) збереглося поняття "місяць" як позначення небесного тіла і назва календарної одиниці англійською moon — небесне тіло і month — календарна одиниця

Поряд із сидеричним календарем виникли сонячні Сонячний календар на 11 діб довший від сидеричного, бо останній складався приблизно з

29,5 доби Потреба узгодження цих календарів стимулювала розвиток математичних знань Розвиток скотарства потребував обліку поголів'я худоби, обміну — обчислення міри вартості Потреба оперування великими числами і розвиток абстрактних уявлень привели до встановлення числових розрядів і системи числення, в основу яких було покладено принцип лічби на пальцях Зародження приватного землеволодіння зумовило диференціацію математичних знань, а саме появу основ геометрії Створення укріплень і таких транспортних засобів, як віз, вітрильний корабель, сприяло розвиткові не лише математики, а й механіки

З початком виплавки рудних металів зародилися основи хімії і металознавства. Сухопутні й морські походи, пов'язані з грабіжницькими війнами, сприяли розвиткові астрономи, географії і картографи

Полінезійці під час своїх тривалих морських походів користувалися картами з паличок і камінців, які зображали острови, морські шляхи, напрямки течій і вітрів Певною мірою війна відігравала свою роль у розвитку хірурги, якій під силу були операції, не лише пов'язані з ампутацією кінцівок або трепанацією черепа, а й складніші — пластичні, які були відомі давнім індіанцям і народам майя Цікаво зазначити, що первісна медицина емпірично прийшла до практики примітивних запобіжних щеплень ослабленої форми інфекційних хвороб, які спалахували внаслідок збільшення кількості населення і розвитку скотарства

Суспільствознавчі знання розвивалися значно повільніше Тут, як і раніше, панували тісно пов'язані з релігією міфологічні уявлення про природу всіх основних явищ господарського, громадського й ідеологічного життя Пояснюється це тим, що населення доби розпаду первісного суспільства значною мірою зберегло духовні традиції попередньої епохи Свідченням цьому є пам'ятники і зображення Кам'яної Могили, зокрема коні, людські ступні, стилізовані гарби (волокуші) із запряженими до них биками

На цей час припадає зародження правових знань, які також: були невід'ємні від релігійних у явлень Про це яскраво свідчить первісний суд, в якому вирішальну роль відігравали не обставини справи, а "знамення згори" Щоб з'явилося знамення, звинуваченим пропонували поєдинок або "божий суд", ордалії (від лат ordalm — суд) — випробування клятвою, освяченою їжею, отрутою, зануренням у воду із зав'язаними руками тощо Вважали, що винний загине, а невинний залишиться живий і здоровий Слід зауважити, що поряд з поєдинком та ордаліями почали практикувати, наприклад, у ряді племен Західної Африки, раціональні методи дізнання — огляд місця злочину, пошук і ознайомлення зі свідками і речовими доказами

В умовах первісного ладу розвинулися нові форми мистецтва, в яких відображено зміну акцентів у світогляді людини з обожнення природного циклу, душі, культу мертвих тощо на соціальні фактори зростання ролі

чоловіка, зміцнення сімейної власності, посилення майнової нерівності Така зміна була зумовлена дальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин внаслідок чого відбувався поступовий перехід від первіснообщинного ладу до станово-класового Відповідно до цих змін виникає монументальна кам'яна антропоморфна архітектлра, еволюціонує й ускладнюється гама релігійних вірувань, зароджується основа майбутнього письма — піктографія

Будівництво оборонних споруд і розрахованих на віки, нерідко складних за своєю конструкцією, поховальних споруд поклало початок монументальній кам'яній архітектурі Найдавнішими катакомбами (оригінальними підземними поховальними камерами) можна вважати галафські катакомби в Північній Месопотамії Варіантом катакомби, на думку дослідників, були підземні частини багатьох єгипетських мастаб і пірамід, у тому числі й найдавнішої — Джосерової, а також гробниці зі спускними шахтами в усатівських курганах Цікаво, що мастаби стали кам'яною стилізацією земляного могильного насипу, подібного до насипу кургану, а піраміди — багатократним повтором мастаби Причому всі ці поховальні споруди споріднені між собою Найдавніші мастаби й кургани з'явились одночасно — у мідному віці, яким у Єгипті був час Раннього царства, а перші піраміди — у Давньому царстві в епоху бронзи

Відокремлення ремесла від землеробства супроводжувалося розквітом ужиткового мистецтва Для потреб військово-племінної знаті створювали ювелірні вироби, коштовну зброю, посуд, одяг У зв'язку з цим поширилась торевтика, тобто художнє карбування, вибивання, тиснення металевих виробів, а також застосування емалі, інкрустація коштовним камінням, перламутром тощо Розквіт художньої обробки металу знайшов своє відображення у відомих скіфських й сарматських виробах, прикрашених реалістичними або умовними зображеннями людей, тварин, рослин

Досить специфічною формою мистецтва у цю добу був героїчний епос, розквіту якого сприяли грабіжницькі й оборонні війни Тут доречно згадати давньовавилонське сказання про легендарного Гшьгамеша та епічний розділ П'ятикнижжя "Іліада" й "Одіссея", "Едда", ірландські саги, "Рамаяна", "Калевала", бедуїнські перекази про Антафу й нартські сказання — ці та багато інших класичних зразків епосу, що виникли в добу розпаду первісного ладу, донесли до нас згадки про тривалі війни, героїчні подвиги, багату здобич та π поділ В усну народну творчість почали проникати класові тенденції заохочувані військово-племінною знаттю співці та оповідачі прославляли їх благородне походження, воєнні подвиги, заслуги, багатство

Розпад первісного суспільства зумовив появу нових форм релігії, які відповідали новим умовам життя 3 переходом до патріархату утвердився культ чоловічих предків — покровителів А з поширенням землеробства

й скотарства утвердилися сільськогосподарські культи родючості з їхніми еротичними обрядами і людськими жертвами, що символізували передавання землі статевої потенції людини, і широко відомими образами духів, які вмирають і воскресають Звідси значною мірою ведуть свій початок древньоєгипетський Осіріс, вавилонський Думузу, грецький Діоніс, фінікійський Адоніс І, нарешті, ісус Христос

Посилення племінної організації й утворення союзів племен утвердили культ племінних покровителів, вождів, героїв, в образах яких перепліталися риси духів, що уособлювали явища природи Особливі форми релігії становили культи страхітливих духів таємних спілок, культ племінних вождів

Цей культ у багатьох народів Океани, Африки, Південної Ази виливався в пряму сакралізацію (від лат. sacralis — священний) влади й особи вождя В особі вождя вбачали носія добробуту племені здатного впливати на явища природи, забезпечувати добрий урожай, військовий успіх Вожді залишалися об'єктом культу і після смерті — вважалося, що вони стають впливовими духами, які допомагають своїм нащадкам і наступникам Проте бувало й так, що вождя, який не виправдав сподівань племені, розвінчували й скидали, а в деяких народів Африки навіть існував звичай ритуального умертвіння старого вождя, який нібито втрачав свою священну силу Усі ці види релігії з'єднувалися і перепліталися між собою, зумовлюючи політеїстичне шанування одночасно сімейно-родових і племінних покровителів, аграрних і космічних духів, страхітливих духів таємних спілок і оточених ореолом святості вождів Виникла ієрархія об'єктів культу — від звичайних духів до кількох особливо могутніх божеств

З розвитком релігії виділялася особлива група служителів культу Якщо раніше вважали, що здатність впливати на сили природи мали всі або значна кількість членів роду, а старійшини виконували релігійні функції лише як представники роду, то в умовах розпаду первісного ладу цією здатністю почали наділяти певних осіб, вважаючи, що вони мають сильних предків-покровителів і володіють таємничими знаннями тощо Такі особи ставали професійними служителями культу — жерцями Звичайно вони монополізували не лише релігійні функції, а й деякі позитивні знання судочинство, тлумачення звичаїв племені Переважно їхню ієрархію очолював вождь, який був головним жерцем, в інших жерці створювали власну еліту, що змагалася зі світською владою Проте в усіх випадках жерці використовували своє становище для особистого збагачення, змикалися із суспільною верхівкою і перетворювали релігію в засіб залякування родових общинників

Значним здобутком духовної культури в добу розпаду первісного ладу був початок виділення професійної розумової праці. Причому цей процес поділу розумової і фізичної праці охопив усю культурну сферу. Формується верства професіоналів з осіб, зайнятих організаційно-управлінською діяльністю, вождів, жерців, воєначальників, а згодом — співаків, оповідачів, постановників театралізованих міфологічних вистав, знахарів, знавців звичаїв, майстрів ужиткового мистецтва тощо. Утримувались професіонали общиною і правлячою верхівкою. Остання почала використовувати різні види духовної творчості для зміцнення своєї влади над общинниками. Слід зазначити, що виділення професійної розумової праці й утворення найдавнішої інтелігенції, як й інші види спеціалізації, значно сприяли розвиткові і збагаченню духовної культури первісного ладу.

Одним із найрельєфніших досягнень духовної культури первісного суспільства, що суттєво відокремлювало його від класових цивілізацій, було створення упорядкованої писемності. Це було досягнуто поступово, у міру перетворення піктографії — "передписемності", що передавала лише загальний зміст повідомлення, на ідеографічне або логографічне письмо, в якому точно зафіксовані знаки означали окремі слова або, як у сучасних ребусах, повнозначні їх склади. Таким було найдавніше письмо шумерів, єгиптян, еламітів, критян, китайців, майя та інших народів, назване ієрогліфічним. Пізніше з ідеографічного письма виникли розвинені складові й буквено-звукові "алфавітні" системи писемності, які конвергентне поширились по всьому світу, в тому числі й в Україні. ідеографія збереглася лише на Сході (Китай, Японія).

1. Культура в добу розпаду первісного ладу розвивалась адекватно тим економічним і соціальним процесам, які відбувалися у світі, в тому числі й на території України, готуючи фундамент для подальших етапів розвитку людства, й особливо в епоху ранньокласових суспільств.

2. Матеріальна та духовна культура людства, у тому числі українська, зароджувались і розвивались зі своїх першооснов, які сформувалися в первісному суспільстві й були планетарними.

3. Українська культура з початку свого зародження стала невід'ємною складовою світової культури. Розвиваючись як своєрідна і неповторна, зазнаючи впливу інших культур (наприклад, культури Стародавнього Сходу і античної культури) і відповідно впливаючи на них, українська культура підійшла до нових часів свого розвитку з великими здобутками.