Методичні рекомендації. Гомер – перший поет класичної древності

Гомер – перший поет класичної древності. Підготувати відомості про біографію Гомера, наукові теорії щодо виникнення гомерівського епосу. Із гіпотезами «аналітиків» («вольфіанців») і «унітаріїв» можна ознайомитися в підручнику І.М. Тронського. Значення розкопок Генріха Шлімана. Сучасний стан проблеми «гомерівського питання»: героїчний епос, який існував у вигляді окремих усних сказів, поки (VІІІ ст. до н.е.) видатна поетична індивідуальність силою свого художнього таланту об’єднала матеріал «Іліади» і «Одіссеї» у цілісні поеми.

Тема «Іліади» розкривається вже в перших рядках твору (тема гніву), з розвитком подій вона розширюється, переростає в тему війни та миру. Змальовуючи криваві картини війни, Гомер засуджує прояви жорстокості, утверджує гуманізм. Поет відбиває все нове, що пов’язане з розкладом общинно-родового устрою, відображає політичні пристрасті, нові соціальні відносини. Початок кризи олімпійської релігії приводить до змін у ставленні Гомера до традиційних уявлень, він критично підходить до політики родової аристократії, скептично-іронічно ставиться до богів і оракулів.

У центрі уваги письменника – герої, напівбоги. Характери їхні не повторюються, кожен має свої індивідуальні риси, з-поміж яких виділяється домінантна, це досягається показом вчинків героїв, використанням постійних епітетів (прудконогий Ахілл, шоломосяйний Гектор, хитрий, велемудрий Одіссей). Поет ще не може розкрити складність людської душі, психологічні спонуки вчинків героїв, умотивувати їхню поведінку, тому вдається до прийому втручання богів. Навколо головних героїв існує ореол трагічності, вони завжди стоять перед моральним вибором.

Епічному, монументально-патетичному стилю притаманний композиційний прийом – ретардація. Поет повільно розповідає про події, докладно описує речі (келих, меч, щит), явища природи, знайомить читачів із красномовними, багатослівними промовами, використовує повтори, порівняння, що бувають прості і складні (розгорнуті). У порівняннях показані явища природи, тваринний світ, мирне життя людей на землі. Порівняння Гомера – це незвичайні невеличкі поеми.

Кращий переклад «Іліади» Гомера належить Борисові Тену.

Зверніть увагу на мотиви й образи Гомерових поем, що знайшли друге життя у творчості таких несхожих митців, як фламандський художник-реаліст XVII ст. Я. Йордане («Каліпсо доставляє припаси на корабель Одіссея») й англійський пейзажист Дж. Тернер («Одіссей та Поліфем», 1829, Лондон, Національна галерея). Герої Гомера з'являються у П. Рубенса («Суд Паріса», 1638, «Пейзаж з Одіссеєм та Навсікаєю», 1635, Флоренція, галерея Пітті) та у Валентина Сєрова («Одіссей та Навсікая», 1910, Москва, Третьяковська галерея), у художників Палеха (П.Л. Парилов, розпис скриньки на тему «Одіссеї», 1936), Ж.Л. Давіда («Андромаха, яка оплакує смерть Гектора», 1752, «Кохання Паріса та Єлени», 1788) та у сучасній графіці Марка Шагала (ілюстрації до «Одіссеї»).

 

 

Практичне заняття № 2

Особливості розвитку класичної лірики (VII–VI до н.е.)

План

1. Походження і умовність терміну «антична лірика». Історичні етапи розвитку (підручник А. Тахо-Годі).

2. Антична класифікація лірики. Порівняти точки зору Тронського І.М. і Тахо-Годі А.А. (племенна і теріторіальна, декламаційна і пісенна лірика).

3. Своєрідність декламаційної іонійської лірики (політична, громадянська елегія Тіртея; любовна елегія Мімнерма, епіграма, епітафія, ямб Архілоха).

4. Античне поняття про мелос:

4.1. cвоєрідність дорійського мелосу (Алкман, Аріон);

4.2. еолійський мелос (Алкей, Сапфо);

4.3. особливості творчості мандрівних поетів (Анакреонт, Івік).

5. Жанри античної лірики: присвячення богам – номи, пеани, гіпорхеми, парфенії, дифірамби, гімни, героям – енкомії, епінікії, смертним – сколії, епіталамії. Визначення терміну «анакреонтика».

6. Відмінні риси хорової лірики (зв'язок з культом, «гімничний» характер хорових пісень, міф як складова частина, пропагування аристократичної ідеології, дидактизм, особиста думка хору). Специфіка творчості Піндара, Симоніда Кеоського.

7. Соціально-історичне значення класичної лірики.