Методичні рекомендації

Доведіть, що Есхіл – «батько трагедії», поет доби становлення афінської рабовласницької демократії. Він поділяв погляди тієї просвіченої аристократії, яка відстоювала права людини нового часу, заперечувала варварство і дикість архаїчного минулого, усвідомлювала перевагу полісної системи над застарілою, родовою.

Уважають, що Есхілом було написано близько 70 трагедій і 20 сатирівських драм. Повністю з них дійшло до нас лише 7 трагедій і кілька десятків фрагментів.

Проблематика трагедії Есхіла: людина і світ, моральний обов’язок людини перед державою, провина і відповідальність, демократичне правління державою. Провідна ідея трилогії «Орестея» – утвердження демократичного шляху вирішення проблеми родової помсти. Своєрідність побудови античної трагедії в її двоскладовності (склад хору і склад акторів). Велика роль хору: він згадує про принесення в жертву Іфігенії, провіщає про убитих під Іліоном воїнів, заперечує насильство, війни, що несуть лихо. Хор створює атмосферу чекання страшного. Хор обурений поведінкою Клітемнестри («Агамемнон»). Дослідіть самостійно роль хору в «Хоефорах» і «Евменідах».

Образи персонажів монументальні, суперечливі. Знаряддям демона родового прокляття стає Клітемнестра, жорстока, владна, підступна і цинічна. Провісниця Кассандра стає рабинею завойовника Агамемнона, у страшних галюцинаціях вона бачить власну смерть, підкорюється долі. Знаряддям помсти богів називають Ореста, він вагається, глибоко переживає, і тільки після погроз Аполлона виконує наказ і мститься за смерть батька.

Агамемнон пережив важкі роки під стінами Іліону, повернувся додому переможцем. Надмірна пиха, слава приносить йому лихо. За удаваною радістю, улесливістю Клітемнестри він не відчуває своєї загибелі. Коли він іде по червоному килиму, глядячи з жахом чекають близького кровопролиття.

Великий внесок Есхіла в розвиток трагедійного дійства. Він увів формулу трагічного мовчання, що створювала напруження, утворив на сцені атмосферу жаху, що викликала тривогу, чекання чогось страшного. Увів другого актора. Декорації. Значну перевагу надавав хору. Своєрідність монументально-патетичного стилю «Орестеї» Есхіла в переході від несамовитого жаху (Ерінії, Кассандра) до захопленої радості (Евмініди, Афіна Паллада).

Завдяки творчості Есхіла трагедія набула першорядного суспільного звучання і стала головним драматичним жанром, могутнім засобом виховання громадян Афін.

Родословне древо Пелопідів – від Тантала до внуків Ореста

Практичне заняття № 4