Характеристика завдань та методів дослідження

 

Метою дослідження було встановлення ефективність впливу підібраного комплексу методів фізичної реабілітації на стан хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.

Для досягнення поставленоїмети були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела з теми дослідження.

2. Оцінити морфо-функціональні показники стану здоровя хворих дослідних груп до проведення реабілітації.

3. Підібрати комплекс методів фізичної реабілітації та застосувати його в основній та дослідній групі.

4. Оцінити ефективність впливу методів підібраного комплексу фізичної реабілітації, який був застосований в основній групі у порівнянні з комплексом контрольної дослідної групи.

Для вирішення поставлених завдань в дослідженні були використані наступні методи:

а) метод аналізу і узагальнення літературних джерел;

б) медико-біологічні методи оцінювання морфо-функціональних показників стану організму:

- антропометрія (вимірювання зросту, ваги тіла);

- вимірювання життєвої ємкості легень (спірометрія);

- спірографія;

в) метод педагогічного експерименту;

г) методи математичної статистики.

 

 

2.1.1. Медико-біологічні методи дослідження

 

Медико-біологічні методи дослідження (антропометрія, зовнішній огляд) дозволили скласти правильне уявлення про початок хвороби, клінічні прояви її течії, про ефективність вибраного нами лікування.

Клінічне обстеження хворих включало опитування, огляд, виявлення фіскальних змін.

Оцінка поточного стану хворих проведена за наступними клінічними критеріями:

- кількість нападів ядухи за добу (НЯД);

- кількість нападів ядухи за останній тиждень(НЯТ);

- вираженість задишки (ЗадВ) поза нападом ядухи за5-бальною шкалою MRC (medical research councildyspnea scale);

- тест-контролю астми (Asthma Control Test – АСТ).

Вираженість задишки трактували в балах наступним чином:

0 (ні) – задишка не турбує, за винятком дужеінтенсивного навантаження;

1 (легка) – задишка при швидкій ходьбі або припідйомі на невелике підвищення;

2 (середня) – задишка примушує хворого йти більшповолі в порівнянні з іншими людьми того ж віку, абоз’являється необхідність робити зупинки при ходьбі всвоєму темпі по рівній поверхні;

3 (важка) – задишка примушує хворого робитизупинки при ходьбі на відстань близько 100 м абочерез декілька хвилин ходьби по рівній поверхні;

4 (дуже важка) – задишка робить неможливимдля хворого вихід за межі свого будинку або задишказ’являється при одяганні і роздяганні.

Фізична активність в денний час оцінювалася в балах і трактувалася як

0 – за відсутності обмежень,

1 – при зниженні активності на фоні середньогофізичного навантаження,

2 – при зниженні активностіпри повсякденних побутових навантаженнях.

Тест контролю астми (АСТ) визначався за допомогою спеціального опитувальника. Пацієнт відповідав на наступні п’ять питань, щохарактеризували ступінь контролю захворюванняпротягом останніх 4 тижнів (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Тест контролю астми

Питання	Відповіді й оцінка в балах
1. Скільки часу Ваша астма заважала Вам на роботі, під час навчання або вдома заостанні 4 тижні?	Весь час - 1	Велику частину часу -2	Певний час - 3	Зовсім небагато часу - 4	Зовсім не заважала - 5
2. Як часто у Вас була задишка за останні 4 тижні?	Частіше чим 1раз на день - 1	Один раз в день - 2	Від 3 до 6 разів в тиждень - 3	Один або двічі в тиждень - 4	Зовсім не турбувала – 5
3. Як часто симптоми астми (хрипи, кашель, задишка, утруднення в грудях або біль) примушували Вас прокидатися вночі або рано вранці за останні 4 тижні?	Чотири або більше разів в тиждень - 1	Два або три рази в тиждень -2	Один раз в тиждень -3	Один або двічі за цей період -4	Нічних симптомів не було взагалі - 5
4. Як часто Ви викори-стовували аболіки (такі як, наприклад, сальбу-тамол, беротек) для термінового полегшен-ня симптомів за останні 4 тижні?	Три рази на день або частіше - 1	Один або двічі в день - 2	Два або три рази в тиждень -3	Один раз в тиждень або рідше -4	Зовсім не використали -5

 

Продовження табл. 2.1

5. Як Ви оцінюєте контроль Вашої астми за останні 4 тижні?

Зовсім не контролюється-1

Контроль поганий -2

Частково контролюється -3

Контроль хороший -4

Контроль повний - 5

 

Значення тесту контролю астми – це сума балів.

Трактування тесту: 25 – повний контроль астми, 20-24– добрий контроль астми, менше 20 – астма не контролюється.

Анамнез життя та хвороби.

Опитуванням збиралися данні про особливості життя хворого, особливості розвитку захворювання та алергічні реакції.

З лабораторних методик використовували загальний аналіз крові та цитологічне дослідження мокроти.

Функціональні методи дослідженнядихальної системи хворих дали змогу визначити ступінь порушення дихальної функції, з'ясувати механізми її розвитку, оцінити ступінь компенсаторної напруги, дати об'єктивну оцінку про функціональний стан хворого.

При виникненні захворювань легень, у тому числі і бронхіальної астми насамперед порушується функція зовнішнього дихання.

Функціональні методи дослідження зовнішнього дихання включали визначення частоти, глибини дихання, вимірювання дихальних об’ємів.

Частота дихання – важливий показник зміни дихальної функції легень, яка залежить від віку, рівня фізичної підготовленості хворого, а під час виконання фізичного навантаження – від її інтенсивності.

Частоту дихання підраховували протягом 1 хв. Для цієї мети кожному пацієнту накладали долоню на ділянку проекції діафрагми таким чином, щоб долоня одночасно захоплювала нижню частину грудної клітки і верхню частину живота. Рахували кількість дихальних рухів, які виконував обстежуваний протягом фіксованої хвилини.

Прискорення дихання може мати місце при довільній гіпервентиляції, дихальному неврозі. Рідкісне дихання більш притаманне обструктивним порушенням в роботі легенів.

Частота дихання залежить від інтенсивності виконаної роботи, кліматогеографічних умов (наприклад, зони жаркого та вологого клімату і особливо виконання фізичних навантажень у цих умовах ЧД значно підвищується).

При задишці, яка є одним з провідних симптомів при бронхіальній астмі, дихання може бути переривчастим, свистячим, із ускладненим вдихом або видихом [3].

Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) характеризує функціональні можливості дихального апарату. ЖЄЛ – максимальна кількість повітря, яку можна видихнути після максимального глибокого вдиху. Життєва ємкість легень знижується під впливом багатьох чинників, як не легеневих (м'язова слабкість, високе стояння діафрагми, деформація грудної клітки, недостатня рухливість ребер), так і легеневих (обструкція дихальних шляхів, обмеження розтяжності легенів і інші). Майже всі захворювання легень призводять до зниження ЖЄЛ.

Вимірюють ЖЄЛ за допомогою спірографії. Вимірювання та графічна реєстрація дихальних об’ємів проводиться за допомогою спірографу. Спірографія – це дослідження функції зовнішнього дихання, що безпечно проводити як у дітей (починаючи з 3 років), так і у дорослих (до 75 років). Спірографія призначена для оцінки стану легень шляхом виміру обсягу і швидкості повітря, що вдихається. Спірограф СМП-21/01-"Р-Д" складається з калібрувального шприца, спірографу до якого приєднується ручка з датчиком потоку повітря. На датчик надягаються одноразові мундштуки, що при виконанні обстеження дозволяли уникнути ризику передачі будь-якої респіраторної інфекції від одного пацієнта іншому.

Спірографія проводилася через 2 год. після легкого сніданку. Перед дослідженням пацієнт 15 хвилин відпочивав у положенні сидячи. Дослідження проводилося в положенні хворого сидячи. Висота трубки регулювалася таким чином, щоб обстежуваному не приходилося нахиляти голову чи надмірно витягати шию. Пацієнти уникали нахилів тулуба вперед при виконанні видиху. Одяг не стискав грудну клітину. Оскільки виміри засновані на аналізі ротового потоку повітря, використовувався затискач на ніс і контроль за тим, щоб губи обстежуваного щільно охоплювали спеціальний загубник і не було витоку повітря мимо загубника протягом усього дослідження. Перед кожним дослідженням пацієнта докладно інструктували, а в ряді випадків наочно демонстрували процедуру виконання даного тесту. У спірогафії виміри автоматично починалися, як тільки пацієнт починав дихальний маневр. Як тільки сигнал ставав більш граничної величини, тест починався. Дана процедура є безболісною і не пов’язана з введенням в організм пацієнта яких-небудь медичних інструментів, займає усього декілька хвилин, проводилася в умовах санаторію. Дослідження виконувала медсестра, остаточний висновок робив лікар.

Вимірювання ЖЄЛ за допомогою спірографу поводилося наступним чином. Обстежуваний надягав затискач на ніс, брав мундштук у рот, спочатку виконував 2 – 3 циклу спокійного вдиху-видиху, робив повний глибокий вдих, потім максимальний видих в апарат та переходив до спокійного дихання. По закінченню обстеження пацієнт знімав затискач з носа. Дослідження повторювали 3 – 4 рази в тому ж положенні обстежуваного, оскільки величина ЖЄЛ залежить від положення тіла. Вона вище в стоячому положенні, нижче в сидячому і ще нижче в положенні лежачи (на 5 – 10% нижче, ніж стоячи). Реєстрували середній результат. Дані вимірювань ЖЄЛ слід порівнювати із номограмами належних величин, розроблених фахівцями, які залежать від статі, віку, росту обстежуваного.

Для оцінювання в процентному відношенні фактичної ЖЄЛ до належної використовують формулу:

(фактична ЖЄЛ: належна ЖЄЛ) х 100% [20].

Функція зовнішнього дихання (ФЗД) оцінювалася за даними спірографії. Спірографічні показники реєстрували з дотриманням необхідних вимог. Для аналізу були відібрані 3 базові функціональні показники:

– об'єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1);

– життєва ємність легенів (ЖЄЛ);

– пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШВ).

За допомогою спірометрії виконувався тест зворотності бронхіальної обструкції (ЗБО). Для тестувикористовувався сальбутамол в дозі 200 мкг в дозуючому інгаляторі зі спейсером. Вимірювався ОФВ1 до (ОФВ1до) та через 15 хвилин після (ОФВ1після) вдихання сальбутамолу. ЗОБ визначалася за формулою:

ЗБО = {(ОФВ1після – ОФВ1до) / ОФВ1до} × 100 %.

Тест вважався позитивним при прирості ОФВ1 більше 15% порівняно з початковим значенням показника.

Методом пікфлоуметрії вимірювалась максимальна (пікова) швидкість повітря під час форсованоговидиху (пікова швидкість видиху – ПШВ) після повного вдиху. ПШВ вимірювали ранком відразу ж після сну і ввечері перед сном, якщо в хворого мав місцеприступ ядухи, то відразу ж після нього. Важливоюдіагностичною ознакою є різниця між ранковими і вечірніми значеннями ПШВ, що позначається як добовеколивання цього показника (ПШВдк). При адекватнопроведеному лікуванні і реабілітації ранкові і вечірнізначення майже однакові, при погано контрольованійастмі ці показники сильно відрізняються. Нормальний графік ПШВ повинен бути майже прямим. Якнормальне значення брали усереднений, найкращийпоказник, отриманий у період ремісії чи в період найкращого стабільного стану хворого. Показник ПШВреєструється шкалою пікфлоуметра (л/хв., ум. од).

Для розрахунку ПШВдк брали найкращі ранкові(ПШВран) та вечірні (ПШВвеч) і обчисляли за формулою:

ПШВдк = {(ПШВвеч – ПШВран) / ½ × (ПШВвеч + ПШВран)} × 100%.

Чим більше значення ПШВдк, тим нижче контроль за станом пацієнта, тим важче у нього перебігалозахворювання.

Оцінка фізичної працездатності.Провідним показником функціонального стану організму є загальнафізична працездатність, або готовність виконувати фізичну роботу.

У наш час у поняття «фізична працездатність» різні автори вкладають різний зміст. Однак, основнийзміст кожного з формулювань зводиться до потенційної можливості людини виконати максимум фізичного зусилля. Оцінку фізичних можливостей проводилиметодом непрямої оцінки працездатності за допомогою 6-ти хвилинного крокового тесту (6ХКТ) та функціональної проби Руф’є.

6ХКТпроводився за 30 хвилин до або через 2години після їди. Пацієнти були одягнені в спортивну форму. Тест передбачав вимірювання дистанції,яку хворий пройшов за 6 хвилин в помірному темпі.

Отримана відстань зіставлялася з належною величиною, яка обчислювалася за формулою:

6ХКТ (чол) = (7.57 × зріст,см) – (5.02 × вік)– (1.76 × вага,кг) – 309;

6ХКТ (жін) = (2.11 × зріст,см) – (5.78 × вік)– (2.29 × вага,кг) + 667.

Підсумковий результат тесту виражали у відсоткахвід належної величини (НВ).

Проба Руф’єґрунтується на обліку величини пульсу, зафіксованої на різних етапах відновлення після відносно невеликих навантажень. Із цією метою використовують 30 присідань за 45 сек або 3-хвилинний степ-тест. Пульс визначають після 5 хв відпочинку в положенні лежачи (при тесті – сидячи) за 15 с донавантаження, у перші й останні 15 с, починаючиз 1-ї хвилини відновлення (результат множать на 4).

Для оцінки працездатності за наведеною нижче формулою розраховують індекс Руф’є (РуфІ):

Індекс Руф’є = ((П1+П2+П3)-200) / 10,

де П1 – вихідний пульс; П2 – відразу після навантаження і П3 – наприкінці 1-ї хвилини відновлення.

Якщо РуфІ становив менше 3, то фізичну працездатність оцінювали як високу, 4-6 – добру, 7-10 – середню, 10-15 – задовільну, 15 і більше – погану (низьку).

Стан серцево-судинної системиоцінювався методом електрокардіографії (ЕКГ).