Основним завданням класифікації грунтів є об’єд-
нання їх в групи за їх властивостями, походженням і особливостя-
ми родючості.
Історія розробки і удосконалення класифікації грунтів складна
і неоднозначна. В наш час в світі немає єдиної загальноприйнятої
класифікації. В сучасному грунтознавстві існує три головних на-
прями класифікації грунтів: російський, американський (США)
і міжнародний (ФАО/ЮНЕСКО). Кожний з цих напрямів базуєть-
ся на своїх принципах класифікації.
У свій час В. В. Докучаєв і М. М. Сибірцев заклали основи ге-
нетичної класифікації грунтів. Вона розвивалась і удосконалюва-
лась багатьма видатними грунтознавцями. В результаті в нашій
країні виникло кілька класифікаційних схем (еколого-генетична,
морфо-генетична, історико-генетична та ін.).
Розробка сучасної класифікації грунтів базується на таких ос-
новних принципах:
1. Класифікація грунтів має відбивати основні властивості і
режими грунтів, враховувати умови грунтоутворення і процеси, які
формують грунт, об’єднувати екологічний, морфологічний і ево-
люційний підходи. Саме в цьому суть генетичної класифікації.
2. Класифікація має будуватись на науковій системі таксоно-
мічних одиниць.
3. Класифікація має враховувати ознаки і властивості, які грунт
набув в результаті виробничої діяльності людини.
4. Класифікація має розкривати агровиробничі особливості
грунту, сприяти їх раціональному використанню.
В основі сучасної системи таксономічних одиниць класифікації
грунтів лежить докучаєвське вчення про тип грунту. Генетичний
тип — велика група грунтів, які розвиваються в однотипно-сполу-
чених біологічних, кліматичних і гідрологічних умовах на певній
групі грунтоутворюючих порід. Він характеризується чітким про-
явом основного процесу грунтоутворення. Прикладами типів грун-
тів є чорноземи, сірі лісові, каштанові.
В межах типу виділяють підтипи — групи грунтів, які якісно
різняться між собою за проявом основного процесу грунтоутво-
рення. Наприклад, основним процесом формування чорноземів вва-
жають процес накопичення гумусу і формування гумусного гори-
зонту. Залежно від географічної широти і відповідно із зміною
факторів грунтоутворення в межах чорноземної зони потужність
гумусного горизонту і процентний вміст гумусу будуть різні, тобто
прояв основного процесу в різних пунктах буде неоднаковим. Тому
чорноземні грунти поділяють на кілька підтипів: чорнозем типовий,
чорнозем звичайний, чорнозем південний.
Крім того, підтипи грунтів виділяють при накладанні додатко-
вих процесів грунтоутворення (чорнозем опідзолений, глейово-під-
золистий, дерново-підзолистий); при наявності в межах зони або
підзони специфічних кліматичних фацій (чорнозем типовий холод-
ний, чорнозем типовий помірний); при суттєвій зміні основної
ознаки типу (темно-каштановий, каштановий, світло-кашта-
новий).
В межах підтипу виділяють роди грунту. На роди грунти поді-
ляють за характером комплексу місцевих умов: складом грунтоут-
ворюючих порід, складом і положенням грунтових вод, релікто-
вими ознаками тощо. Так серед типових чорноземів виділяють роди
глибокоскипаючі, безкарбонатні, солонцюваті, залишково-карбо-
натні та ін.
За ступенем розвитку основної морфологічної ознаки роди
грунтів поділяють на види. Наприклад, основною морфологічною
ознакою підзолистих грунтів є потужність підзолистого горизонту.
За цією ознакою виділяють сильно-, середньо- і слабкопідзолисті
грунти. Серед чорноземів за потужністю гумусного горизонту ви-
діляють неглибокі, середньоглибокі, глибокі і надглибокі види. а
за вмістом гумусу — мало-, середньо- і багатогумусні.
Підвиди грунту виділяють у випадку наявності супутнього про-
цесу (засолення, оглеєння). За ступенем розвитку супутнього про-
цесу серед чорноземів виділяють слабко-, середньо- і сильносолон-
цюваті грунти.
Різновидність грунту. На різновидності грунти поділяють за
механічним складом (піщані, супіщані, легкосуглинкові тощо).
Розряд грунту — група грунтів, які утворилися на однорідній
породі (морені, воднольодовикових пісках, лесах, вапняках тощо).
Таким чином, повна назва будь-якого грунту складається з ря-
ду таксонів і тому є громіздкою. Одночасно вона дає велику ін-
формацію про склад, властивості і якості грунту.
Наводимо приклад повної назви двох грунтів, поширених в
Україні:
| Тип
Підтип
Рід
Вид
Підвид
Різновидність
Розряд
| — чорнозем
— звичайний
— високоскипаючий
— середньогумусний
— слабкосолонцюватий
— важкосуглинковий
— на лесі
| — сірий лісовий
— темно-сірий
— залишково-карбонатний — глибокий
—
— легкосуглинковий — на лесовидному суглинку
|
У навчальній літературі назви грунтів, як правило, складаються з назви чо-
тирьох таксонів: типу, підтипу, виду і різновидності.
Розділ 8
ОРГАНІЧНА РЕЧОВИНА ГРУНТУ
