ТЕМА 4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ

Становлення поняття інформаційних відносин як об'єкта права. Поняття та характерні риси інформаційних правовідносин. Класифікація інформаційних правовідносин. Основні принципи інформаційних відносин за законодавством. Структура інформаційних правовідносин. Суб'єкти та зміст інформаційних відносин. Об'єкти інформаційних правовідносин.

Ключові слова: інформація, інформаційні відносини, інформаційні правовідносини, інформаційна діяльність, інформаційні процеси, інформаційний продукт; об'єкти, суб'єкти, учасники інформаційних відносин; зміст інформаційних правовідносин.

У загальному сенсі під інформаційними слід розуміти суспільні відносини, які виникають при збиранні, одержанні, використанні, поширенні, зберіганні інформації; відносини, пов'язані з формуванням інформаційних ресурсів, створенням та застосуванням інформаційних технологій у різних галузях життєдіяльності людини, суспільства, держави (інформаційна діяльність), захистом інформації, інформаційних ресурсів від неправомірного доступу (інформаційна безпека), забезпеченням прав суб'єктів -учасників інформаційних відносин та ін.

Поняття інформаційних відносин¹ виникло у 70-80 роках XX ст., коли радянські вчені-юристи розпочали фундаментальні дослідження питань інформації, пов'язані насамперед з функціонуванням автоматизованих інформаційних систем у сфері управління народним господарством. Однак, так званий «кібернетичний» напрям гальмував розвиток концепції інформаційних правовідносин як самостійного галузевого правового інституту.

Згодом із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій нові характерні властивості інформації, її поширення в суспільстві стало визначальним чинником усвідомлення необхідності правового забезпечення інформаційної галузі.

¹ Венгеров А.Б. Право и информацинное обеспечение АСУ / А.Б. Венге-ров // Советское государство и прво. - 1972. - № 8; Венгеров А.Б. Информационные отношения в управлении народным хозяйством как объект правового регулирования / А.Б. Венгеров /У Ученые записки ВНИИСЗ. ~ 1973. - Вып. 29.

інформаційне право України

В Україні термін «інформаційні відносини» вперше на законодавчому рівні був закріплений у Законі України від 2 жовтня 1992 p., за яким інформаційні відносини - це відносини, гцо виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства та держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. При цьому одержання, використання, поширення та зберігання с основними видами інформаційної діяльності.

Закон встановив також основні принципи інформаційних відносин:

> гарантованість права на інформацію;

> відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

> об'єктивність, вірогідність; У повнота і точність;

> законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Слід підкреслити, що при визначенні інформаційних відносин Закон базується насамперед на встановленні права на інформацію, тобто права (та його гарантії) вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати відомості в будь-який законний спосіб,

На сьогодні в науці, крім загальновизнаного тлумачення про інформаційні правовідносини як суспільні відносини, що регулюються нормами інформаційного права, не існує єдності щодо визначення інформаційних правовідносин, їх змісту, структури.

У російській навчальній літературі інформаційні правовідносини визначаються, наприклад, як сукупність правовідносин, що виникають при здійсненні інформаційних процесів: створення, збирання, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, поширення та споживання інформації¹.

Суто «автоматизаційна» концепція інформаційних відносин доповнюється таким визначенням: інформаційними є правовідносини, що виникають у процесі доступу до інформації. При цьому наголошується, що об'єктом цих відносин є інформація як така, незалежно від того, в якому вигляді і на яких носіях вона створюється: у вигляді тематичних, регіональних масивів та баз даних, у режимі архівного зберігання або поширення (у тому числі засобами масової інформації тощо). Не суттєво й те, в яких системах

¹ Копылов В А. Информационное право: учебник /В. А. Копылов. - М₅ 1995.-С 18.

КОСТЕЦЬКА ТЛ.

(автоматизованих чи неавтоматизованих) ця інформація створюється та обробляється¹.

Таким чином, сутність иіформаційних правовідносин зводиться насамперед до суспільних відносин, які виникають під час інформаційної діяльності.

Існує також визначення, згідно з яким під інформацшними правовідносинами слід розуміти врегульовані інформаційно-правовою нормою суспільні відносини, сторони яких є носіями взаємних прав та обов'язків, встановлених та гарантованих відповідною нормою².

Оскільки вітчизняна теоретична концепція інформаційного права у сучасній правовій доктрині України лише формується, у спеціальній літературі на сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення інформаційних правовідносин.

Так, автори першого в Україні навчального посібника «Основи інформаційного права України» (2004), розуміють їх як суспільні відносини, об'єктом яких є інформація, або суспільні відносини щодо інформації. Інші науковці, наприклад, тлумачать відповідні правовідносини як відносини, що виникають у всіх сферах життя і діяльності людини, суспільства та держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації³.

Інформаційні правовідносини як різновид правових відносин містять основні їх ознаки.

Серед особливостей (характерних рис) інформаційних правовідносин називають, зокрема, такі, згідно з якими ці правовідносини:

• виникають, здійснюються та припиняються в інформаційній галузі в процесі обігу інформації;

• опосередковують державну політику визнання, виконання та захисту інформаційних прав та свобод людини І громадянина;

• відображають особливості застосування публічно-правових і цивільно-правових методів правового регулювання при здійсненні інформаційних прав і свобод із урахуванням

Тиновицкая И.Д. Информационное право и информационные отношения / И.Д. Тиновицкая // Проблемы информатизации. - 1999. -№ 12.

Копылов В.А. Информационное право: учебник / В.А. Копылов. - М.: Юрист, 2002.-С. 131.

Основи інформаційного права України: навч. посіб. / за ред. МЯ. Швеця, P.A. Калюжного, ГІ.В. Мельника. - К.: Знання, 2004. - С. 29, 244.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

специфічних особливостей юридичних властивостей інформаційних об'єктів'; • є реальними суспільними відносинами, оскільки саме правовідносинами вони стають на підставі регулювання нормами інформаційного законодавства^ До цього слід додати, що інформаційні правовідносини регулюються нормами різних галузей права; основним об'єктом цих відносин є інформація з притаманними їй характерними ознаками.

У спеціальній літературі підкреслюється, що норми інформаційного права регулюють тільки найбільш важливі, принципові групи суспільних відносин, які мають суттєве значення для інтересів держави, суспільства та особи, Насамперед це відносини, пов'язані з пошуком, одержанням, передаванням, виробництвом, розповсюдженням, перетворенням і споживанням інформації. При цьому будь-які відносини, які склались в інформаційній галузі, не можуть бути предметом правового регулювання. Оскільки, по-перше, недоцільним є правове втручання в окремі сфери життєдіяльності, а, по-друге, через особливості об'єкта регулювання неможливо забезпечити зовнішній контроль за виконанням тих чи інших нормативних приписів³.

Отже, в інформаційній галузі слід виділяти суспільні відносини, що є або можуть бути об'єктом правового регулювання, саме вони становлять предметну сферу інформаційного права, та відносини, що в принципі неможливо (недоцільно) унормувати.

З урахуванням особливостей правового регулювання виділяють окремі групи інформаційних правовідносин.

За особливостями дій суб'єктів інформаційних процесів правовідносини поділяють на такі:

які виникають при здійсненні пошуку, одержанні і споживанні інформації, інформаційних ресурсів, продуктів, послуг; що виникають при виробництві, переданні та поширенні інформації, інформаційних ресурсів, продуктів, послуг;

¹ Брижко В.М. Інформаційне суспільство. Дефініції / В.М. Брижко, Ü.M. Кальченко, B.C. Цимбалюк. - К.: Інтеграл, 2002. - С. 86.

² Копылов В.А. О структуре и составе информационного законодательства /В.А. Копылов //Государство и право. - 1996.-№ 6-С. 98.

³ Городов O.A. Информационное право: учебник / O.A. Городов. ~ М.: Проспект, 2007. - С, 44.

КОСТЕЦЬКА Т.Л.

які виникають при створенні і застосуванні інформаційних систем, їх мереж, засобів забезпечення;

що виникають при створенні і застосуванні засобів і механізмів інформаційної безпеки¹. Крім того, існує думка, що до відповідної групи відносин слід

додати правовідносини, пов'язані з управлінням інформаційними

процесами, інформатизацією².

Вітчизняні науковці, враховуючи різнобічність та множинність

суспільних відносин, пропонують виділяти в інформаційній галузі:

> інформаційні відносини, які виникають під час створення, поширення, використання, зберігання і знищення (утилізації) інформації;

> інформаційно-інфраструктурні відносини - характерні для процесу забезпечення реалізації інформаційних відносин¹ і пов'язані з діяльністю учасників правовідносин, наданням інформаційних послуг тощо.

Інший поділ інформаційних правовідносин, заснований на зарубіжній практиці, передбачає поділ на групи, пов'язані з: правом громадян на доступ до інформації; захистом інформації, охороною виключних прав⁴.

Групування інформаційно-правових відносин має об'єктивні підстави, оскільки інформаційне право таким чином буде віддзеркалювати певний спектр суспільних відносин, активно впливати на них, регулювати, зважаючи на потреби практичної діяльності.

Існують також інші підходи до класифікації інформаційних відносин, які потребують окремого наукового аналізу. Однак, як правило, основною групою інформаційних правовідносин є саме ті, що пов'язані з інформаційними процесами та становлять основу інформаційної діяльності.

Копылов В.А. О структуре и составе информационного законодательства /В.А. Копылов // Государство и право. - 1996.- № 6-С. 132-139.

' Городов O.A. Информационное право: учебник / O.A. Городов. - М.: Проспект, 2007.™ С. 46.

³ Питання концепції реформування інформаційного законодавства України / Катюжкий P., ІІавловський В., Цимбалюк В., Гуцалюк М. // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. - К., 2000. -С 17.

Кохаковська ОБ. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин / О.В. Кохановеька. - К., 2001. - С 7.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Таким чином, інформаційні відносини виникають насамперед під час інформаційної діяльності

Закон України «Про інформацію» містить визначення інформаційної діяльності як сукупності дій, спрюлованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 12), основними видами якої є одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Очевидно, що в сучасний період розвитку інформаційних відносин названий законом перелік є неповним.

Основними напрямами інформаційної діяльності законодавчо визначені: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо (ст. 13 Закону «Про інформацію»).

Матеріалізованим результатом інформаційної діяльності, призначеним для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій, за законом є інформаційна продукція.

Інформаційні правовідносини, так само як і інші види правовідносин, мають свій юридичний склад - внутрішню узгоджену структуру взаємопов'язаних складових. Традиційно такими складовими є:

1) суб'єкт правовідносин;

2) юридичний зміст правовідносин, який виявляється в суб'єктивних правах і юридичних обов'язках названих суб'єктів (учасників) правовідносин;

3) об'єкт правовідносин.

Суб'єкти інформаційного права - це учасники суспільних відносин, наділені інформаційною правосуб'єктністю (право- і дієздатністю), яка визначається нормами права. Інформаційна правоздатність виявляється в системі інформаційних прав та обов'язків учасників інформацїйно-правових відносин, а дієздатність - у здатності самостійно ре&чізувати надані права та покладені юридичні обов'язки.

Відповідно до ст, 7 Закону України «Про інформацію», суб'єктами інформаційних правовідносин є громадяни України, юридичні особи та держава, а також інші держави, їхні громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Суб'єктами можуть бути визначені законом учасники інформаційних відносин, які набувають передбачених законом прав

КОСТЕЦЬКА 7М,

та обов'язків у процесі інформаційної діяльності, основними є: автори, споживачі, поширювачі, зберігані (охоронці) інформації (ст. 42 Закону «Про інформацію»).

Наприклад, законодавством визначено такі суб'єкти діяльності друкованих засобів масової інформації: засновник (співзасиовники) друкованого засобу, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редащія, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Водночас конституційне право на інформацію, закріплене у ст. 34 Основного закону, дає можливість кожному буги учасником інформаційних правовідносин.

Для суб'єкта (учасника) інформаційних правовідносин визначальною є інформаційна правосуб'єктність, тобто його здатність мати суб'єктивні інформаційні права, нести юридичні обов'язки та здатність набувати відповідних прав та обов'язків, які становлять зміст інформаційних правовідносин.

Так, учасники інформаційних відносин (ст. 43 Закону України «Про інформацію») мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення своїх прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про:

> діяльність органів державної влади;

> діяльність народних депутатів;

> діяльність органів місцевого самоврядування та місцевої адміністрації;

> те. що стосується його особисто.

Крім того, учасники інформаційних відносин повинні:

> поважати інформаційні права інших суб'єктів;

> використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

^ забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин; У забезпечувати доступ до інформації на умовах, передбачених

законом або угодою; ^ зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і

надавати іншим особам або державним органам у передбаченому

законом порядку;

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

> компенсувати шкоду у разі порушення законодавства про інформацію (ст. 44 Закону «Про інформацію»),

Чинне законодавство значно розширює перелік учасників інформаційних правовідносин. Встановляється правовий статус, наприклад, власників інформації, засобів масової інформації, окремо - засновників (співзасновннків) засобів масової інформації, журналістів, видавців, провайдерів, иідписувачів, посередників та ін.

Самостійними учасниками інформаційних правовідносин можуть бути територіальна громада, органи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, політичні партії, громадські організації та інші

Наявне широке коло, яке має тенденцію до постійного розширення, суб'єктів інформаційних правовідносин, що різняться між собою за обсягом визначеної інформаційної правосуб'єктності, зумовлене різнобічними інформаційними правовідносинами, що виникають, змінюються і припиняються в інформаційній галузі.

У спеціальній літературі здійснюються спроби класифікувати суб'єктів інформаційних правовідносин за різними критеріями. Так, А. Марущак здійснює поділ суб'єктів інформаційних правовідносин за:

> правовим статусом - це фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства; юридичні особи приватного і публічного права, зокрема міжнародного; соціальні спільноти: держави, територіальні громади тощо:

> характером дій з інформацією - автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації. Автор створює інформацію (інформаційний продукт), споживач — одержує її, використовує; поширювач - її розповсюджує, а зберігач (охоронець) - зберігає, захищає від несанкціонованого доступу;

^ рівнем визначеності кількості суб'єктів - загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів невизна-чена) і конкретні (кількість наділених правами та обов'язками точно визначена) учасники інформаційних правовідносин;

> характером дії зобов 'язаного суб 'єкта - активні (зобов'язаний суб'єкт має вчинити певні дії) і пасивні (зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від певних дій);

> предметом правового регулювання - це суб'єкти власне інформаційних правовідносин (користувач і власник

КОСТЕЦЬКА ТА.

інформації) та суб'єкти, що тісно пов'язані з інформаційними правовідносинами (орган управління державним майном і об'єкт управління, які, як підкреслює автор, здійснюють діяльність, що регламентується нормами адміністративного, цивільного, господарського, фінансового та інших галузей права, і в процесі її здійснення вступають в інформаційні правовідносини з іншими суб'єктами)¹. Права та обов'язки суб'єктів безпосередньо визначають зміст інформаційних правовідносин, а саме конкретну модель правомірної поведінки певного суб'єкта цих правовідносин, обрану ним на підставі визначених інформаційним законодавством суб'єктивних прав та юридичних обов'язків щодо нього.

Важливим структуроутворювальним елементом інформаційно-правових відносин є їх об'єкт, тобто те, з приводу чого суб'єкти (учасники) вступають у різні правові зв'язки, реалізуточи свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.

Відповідно до ст. 8 Закону «Про інформацію» об'єктом інформаційних правовідносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища у сфері політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Проте в юридичній науці питання про визначення об'єкта правовідносин на сьогодні є дискусійним, і це закономірно. Якщо під об'єктами правовідносин здебільшого розуміються матеріальні та нематеріальні блага², то інформація є благом особливим.

Оскільки інформація стає об'єктом права внаслідок її нерозривного зв'язку із матеріальним носієм (документ тощо), то її різноманітні матеріалізовані правові форми (документована інформація в її різновидах, інформаційні ресурси, продукти, послуги,

Див.: Марущак А. Поняття суб'єктів інформаційних правовідносин та їх класифікація / А. Марущак /7 Правова інформатика. - 2006. - № 4(12). - С 42-46.

^Див., напр.: Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. - X.: Консул, 2001. - С. 365; Юридична енциклопедія. В 6 т. Т. 4 / ред. кол.; Ю.С. Шемшученко (голова). - К., 2002. - С 212-213; Тедеев A.A. Информационное право (право Интернета): учеб. поеоб. / A.A. Тедеев. - M.: Єксмо,2005.-С.44.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

інформаційно-комунікаційні системи) є матеріальним благом, а отже, самостійними об'єктами інформаційних правовідносин.

Об'єктами інформаційних правовідносин є також інформаційні права та свободи людини і громадянина. Серед нематеріальних особистих благ об'єктом інформаційно-правових відносин може бути; інформаційна недоторканність, ділова репутація, честь і гідність особи, інформація як результат творчості (продукт інтелектуальної діяльності) та ін.

Запитання до самоконтролю

1. У чому полягає сутність інформаційних правовідносин?

2. Як законодавство України визначає поняття інформаційних правовідносин?

3. Які існують наукові визначення сутності інформаційних правовідносин? Назвіть основні з них.

4. Наведіть характерні особливості інформаційних правовідносин.

5. Які існують основні наукові підходи до класифікації інформаційних правовідносин?

в. Дайте визначення поняття інформаційної діяльності за чинним законодавством. Які основні її види?

7. Хто є учасниками інформаційних відносин? Які їхні основні права та обов'язки за чинним законодавством?

8. Що визначає зміст інформаційних правовідносин?

9. Що є основним об'єктом інформаційних відносин? Назвіть інші об'єкти інформаційно-правових відносин.

10. Що таке інформаційний продукт?