Поняття і зміст конституційного нрава на інформацію.

Право на інформацію - конституційне право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст. 34 Конституції України).

Це одне з фундаментальних прав людини, закріплене в конституціях багатьох зарубіжних держав, де визначено його зміст, механізм реалізації, гарантії здійснення.

Нині на рівні міжнародно-правових норм урегульовано широкий обсяг інформаційних прав, свобод людини, стандартизовано основні засади правового режиму доступу до різноманітних відомостей, їх поширення, механізм захисту тощо.

В Україні, яка після проголошення суверенітету стала на шлях побудови цивілізованої демократичної, правової держави, право на інформацію, яке зараз належить до основних конституційних прав і свобод людини і громадянина, було вперше закріплено Законом «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.

За Законом одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

КОСТЕЦЬКА ТЛ.

Зберігання інформації - забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Використання інформації - задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Закріплений ст. 9 Закону зміст права на інформацію (можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей) на сьогодні вже не відповідає його конституційному формулюванню. Основний закон, як відомо, одним із змістовних елементів названого права визначає саме «збирання» (інформації).

Слід зазначити, що термін «одержання» інформації, встановлений вищезгаданим Законом та сприйнятий іншими актами інформаційного законодавства (наприклад. Законом України «Про науково-технічну інформацію», актами законодавства про засоби масової інформації та ін.) як структурний елемент змісту права на інформацію, в Конституції відсутній.

Проте, як засвідчила правозастосовна практика, відповідні різнопорядкові терміни, що визначають вид конкретної інформаційної дії, вживаються як ідентичні, тоді як це різнопорядкові по змісту дії.

Складовими сукупного конституційного права можна назвати такі інформаційні права людини і громадянина:

- право особи давати згоду на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї;

- право кожного громадянина на доступ до відомостей про себе (крім тих, що становлять захищену законом таємницю) в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах і організаціях;

- право кожного перевіряти достовірність інформації про себе і членів своєї сім'ї;

- право спростовувати недостовірні відомості в судовому порядку;

- право вимагати вилучення будь-якої інформації про себе;

- право кожного на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї;

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

- право на забезпечення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- право на вільний доступ і поширення інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

- право на правову інформацію як право знати свої права і обов'язки,

- право на вільний доступ до нормативно-празових актів, що їх визначають (ст. 57);

- право власності на інформацію;

- право на заснування друкованих ЗМЇ, на одержання через них масової інформації;

- право на заснування інформаційних агентств;

- право на науково-технічну інформацію;

- право на захист від поширення відомостей, що не відповідають дійсності, право на їх спростування;

- право одержувати інформацію про діяльність державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднання гро-мадян та ін.

Як передбачено ст. 7 Закону «Про інформацію» суб'єктами права на інформацію в Україні є громадяни, їх об'єднання, юридичні особи, державні органи, а також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Конституційно-иравовий механізм права на інформацію. Під

таким слід розуміти сукупність комплексно взаємопов'язаних і взаємодіючих умов, засобів, чинників, за допомогою яких створюються належні юридичні і фактичні можливості для реалізації кожним права на інформацію.

До таких складових належать, зокрема, гарантії права на інформацію, тобто передбачена Конституцією та законами України система правових норм, соціально-економічних, політичних умов, організаційних заходів і способів, вимог загальнообов'язкового характеру тощо, завдяки яким повно і всебічне забезпечується реалізація, здійснюється охорона, захист і відновлення порушеного права на інформацію.

¹ Деякі аспекти реалізації відповідного права розглядаються в наступному розділі.