Суттєвість та ризик внутрішнього аудиту.

Концепція суттєвості існує як у бухгалтерському обліку, так і в аудиті. Суттєвість, або іноді кажуть "матеріальність" (буквальний переклад англійського терміна materiality), є одним з основних понять аудиту. Суттєвими в аудиті вважаються обставини, значно впливають на достовірність фінансової звітності. Як кількісна характеристика таких обставин виступає рівень суттєвості, тобто граничне значення перекручувань бухгалтерської звітності, починаючи з якого не можна приймати на її основі правильні рішення. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім непросто. Попереднє судження може включати оцінки того, що є важливим для розділів балансу, звіту про прибутки і збитки і звіту про рух грошових коштів, узятих окремо і для фінансових звітів в цілому. Одна з цілей попереднього судження про суттєвості - сфокусувати увагу аудитора на більш значних пунктах фінансового звіту при визначенні стратегії аудиторської перевірки.

Порядок визначення суттєвості в міжнародній аудиторській практиці регулюється стандартом "Суттєвість в аудиті" (ISA 320 "Audit Materiality"). Національний аудиторський стандарт "Суттєвість та аудиторський ризик".

В американських стандартах фінансової звітності істотність визначається як величина пропуску, неточного або неправильного трактування факту бухгалтерської інформації, яка у світлі супутніх обставин робить ймовірним, що судження, зроблене на основі цієї інформації, Могло б змінитися або на нього міг би вплинути неточний або неправильний факт.

Виходячи з даного визначення, тільки користувач фінансових звітів має право визначити рівень суттєвості інформації. Оскільки фінансова звітність має досить широке коло користувачів, кожен з них має різне уявлення про рівень суттєвості. Так, для вкладників компанії суттєвою є інформація про результати діяльності підприємства, динаміку прибутку і реальності активів. Для потенційних інвесторів буде суттєвою інформація про фінансову стійкість підприємства, потенційних зміни попиту на вироблену продукцію, рентабельності вкладень і реальності інвестиційних проектів.

Комісія з цінних паперів і бірж США визначає суттєвість наступним чином: Термін "Суттєвість" при використанні кваліфікації вимоги до подання інформації з будь-якого предмета обмежує необхідну інформацію то тих питань, про які потрібно проінформувати середнього вкладника ". У судовій американській практиці застосовується поняття "середній власник акцій", а у виданнях Американської асоціації аудиторів "інформоване вкладник". Розробники російського аудиторського стандарту "Суттєвість та аудиторський ризик" використовують термін "кваліфікований користувач звітності". В цілому, під цим визначенням розуміється власник акцій, який повинен бути інформований, але при цьому не зобов'язаний глибоко розбиратися у фінансових звітах.

Визначення рівня суттєвості в національному стандарті аналогічно міжнародним поняттями, за ним розуміється те граничне значення помилки бухгалтерської звітності, Починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з більшим ступенем імовірності перестане бути в змозі робити на її основі правильні висновки і приймати правильні економічні рішення.

Аудитори використовують концепцію суттєвості (матеріальності) наступним чином:

1) як основу для планування перевірки при визначенні важливих, нетипових і з помилками статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу,

2) як основу оцінки зібраних аудиторських доказів,

3) як основу для прийняття рішення про тип аудиторського висновку.

Формулювання стандартного аудиторського висновку визнає звітність достовірної в усіх суттєвих аспектах. Фраза "в усіх суттєвих аспектах" повинна інформувати користувачів про те, що думка, виражена аудитором в його укладенні, відноситься виключно до істотної фінансової інформації. Поняття суттєвості важливо тому, що ні один аудитор не в змозі гарантувати точність фінансової звітності аж до останнього цента або копійки.

Суттєвість має як якісний, так і кількісний аспекти. Спотворення факту у фінансовому звіті може бути не суттєво, але тим не менше дати підставу для його розкриття. З-за подвійного впливу якісних і кількісних факторів на визначення суттєвості концепцію важко застосувати в роботі і спроба встановити, єдиний узгоджений стандарт марна. Крім того, поняття суттєвості неминуче притаманний значний суб'єктивізм: те, що один аудитор вважає суттєвим, інший оцінить як незначне. Проте точно визначити межу суттєвості неможливо через брак можливостей вимірювань в бухгалтерському справі і обмежень, що накладаються на процес і технологію аудиторської перевірки.

Модель оцінки аудиторських ризиків використовується для ефективного застосування наявних ресурсів Служби внутрішнього аудиту шляхом аналізу ризиків, пов’язаних із всіма потенційно можливими аудиторськими перевірками.

На основі Моделі оцінки аудиторських ризиків буде визначено ступінь (рейтинг) ризиків, пов’язаних з аудитом всіх напрямків діяльності банку. На основі рейтингу ризиків визначають пріоритетність аудиторських перевірок та складають графік їх проведення. Такий підхід дещо відрізняється від практики, поширеної в минулому, коли послідовність та періодичність аудиторських перевірок здебільшого визначалася на основі суб’єктивного судження про наявні ризики та терміну попередньої перевірки.

Модель ризиків грунтується на шести факторах:

1. Результати попередньої аудиторської перевірки.

2. Чутливість до притаманних ризиків.

3. Стан управління.

4. Ступінь впевненості у ефективності керівництва департаментом.

5. Зміни в штатному розкладі та персональному складі департаменту і конфігурації систем, що ним експлуатуються.

6. Складність аудиторської перевірки.

Кожна аудиторська перевірка отримає рейтинг по названим 6 факторам в балах від 1 до 3: 1 = “можливо, без проблем”, 2 = “можливо, проблеми існують”, 3 = “напевне, проблеми є”. Всі виставлені по факторам бали підсумовують і множать на фактор коефіцієнт давності. Коефіцієнти давності:

· 100%, якщо аналогічна аудиторська перевірка проводилася протягом останніх 24 міс.

· 125%, якщо аудиторська перевірка проводилася від 24 до 36 місяців тому.

· 150%, якщо аудиторська перевірка проводилася від 36 до 60 місяців тому.

· 200%, якщо остання аудиторська перевірка проводилася більше 60 місяців тому.

Рейтинг ризику кожної з аудиторських перевірок становитиме від 6 до 36 балів. Тепер у відповідності до рейтингу ризику ми розподілимо всі аудиторські перевірки на 4 групи. Перші 10% перевірок, що мають найвищий рейтинг, представляють найвищий ризик. Наступні 30% представляють підвищений ризик. Третя група охоплює наступні 40% можливих аудиторських перевірок, яким притаманний помірний ризик. Остання група з 20%, що має найнижчий рейтинг, вважається групою низького ризику. При складанні плану аудиторських перевірок на рік до нього включають вибірку з кожної із чотирьох груп на основі таких критеріїв. Аудиторські перевірки департаментів, ризики яких оцінені як високі, здійснюються на 100%. Група підвищеного ризику перевіряється на 50%. Група помірного ризику представлена в плані роботи на рік на 25%, група низького ризику – у вигляді вибірки 10%. Вибірка з групи низького ризику включена до плану аудиторських перевірок на рік для того, щоб підтвердити адекватність критеріїв рейтингу та правильне визначення групи ризику.

Хоча складання моделі ризиків потребує певної суб’єктивної оцінки, процес визначення ризиків для кожного окремого аудиту ретельно документується і підлягає грунтовній оцінці і аналізу. Застосування моделі сприяє також єдності підходу при визначенні ризиків по кожному з окремих сегментів аудиту, наприклад, пропонує об’єктивний підхід при оцінці аналогічних напрямків аудиту в різних філіях/ відділеннях банку та географічних регіонах, де банк здійснює свою діяльність.