Перше, що впадає у вічі при знайомстві з цими однойменними явищами, це різниця їх походження, яка власне й зумовлює абсолютну більшість характерних рис та особливостей.
Антична демократія - це розвиток стародавніх, "правічних" інститутів, це "прородний" спосіб самоорганізації невеликих общин, це плід глибоко колективістського суспільства, стародавня демократія виростала в боротьбі з аристократією чи олігархією, причому одноосібна влада царя чи тирана були союзниками демократії, в боротьбі з олігархією, боротьба за рівність перед законом сприймалася як боротьба проти привілеїв знаті.
Сучасна демократія - на неї ми знаємо більше і може тому картина виглядає складнішою, отже сучасна демократія при усій своїй давнині не є глибоко традиційною в більшості країн зараз це "прогресивне запозичення" а не правічний спосіб існування суспільства, вона виросла в боротьбі з сильною одноосібною владою, і аристократія та олігархія були коли супротивником, а коли й союзником в боротьбі з нею, боротьба за рівність перед законом сприймалася перш за все як поширення привілеїв знаті на все населення, потім на демократію справили величезний вплив революції та ідеї гуманіму, які самі по собі були не продовженням традиції, а свідомим нововеденням, демократію поширювали...
Антична демократія:
1. По-перше, це демократія громадян, тобто своїх, членів громади, це як велика родина, і чужим в ній не місце. По-друге це демократія початково вільних і повноправних людей. І такі люди сприймають свої права як правічні та невід'ємні. Поєднання першого та другого дає нам модель закритого ксенофобського суспільства в яком чітко ділять своїх та чужих, тих хто "право має" та тих кого в загалі ця народна справа не стосується в принципі.
2. Знову ж таки антична демократія це суспільство своїх, саме на це була покладено в основу античного землеволодіння, а саме на землі грунтувалася тоді уся економіка. Володіти землею в громаді може лише член громади. Приватна власніть є, але "грабувати поїзди в техасі можуть тільки техасці". Така от квінтесенція антиглобалізму. За межами своєї громади навіть найбагатша людина ніхто і ніщо.
3. Держава і громада одне і теж. Це не тіло й голова, ні тут нема ніякої ієрархії, управління це одне з занять громадян. Антична демократія глибоко егалітарна. Не даремно одним з головних способів заміщення посад був жереб. Потім антична демократія це пряма демократія, не вибрані нами представники ні, ми самі вирішуємо хто, що і чого. І якщо оці 5 тисяч чоловіків що зібралися на площі після галасу, бійок та звинувачень вирішили йти на війну, то це значить, що вони на війну й підуть, а не якісь напівабстрактні "збройні сили". Політика це сфера де можна проявити свої таланти та чесноти. Це сфера саморозвитку та самовдосконалення. Герой античності (сучасник, а не епічний герой давнини) це політик. Причому повторюся це не спеціаліст з управління, ні, античності була чужа сама ідея професіоналізму, політик це просто один з найкращих громадян (в теорії), і політик він не тому, що найкращий, а тому що йому довірилися інші. Я голосую за такого-то не тому, що політика не моя справа і хай нею займається спеціаліст, а тому, що хоч я міг би й сам, але оцей справиться краще.
4. Оскільки держава і громада одне і теж, то державне й громадське одне й те саме. "Всьо вокруг колхозноє, всьо вокруг моё" - саме так. Коли прибутки від рудників роздавалися громадянам порівну, то це не подачки, це не соціальна допомога, ні це рента власникам. "Наша корова і ми її доїмо".
5. Обов'язки громадян прямо пропорційні до їх прав та можливостей. Багато маєш багато даєш. Чому? Бо своїми балагми людина зобов'язана суспільству. Тут якраз сучасне уявлення значно примітивніше за античне. Чим людина зобов'язана суспільству по сучасним поняттям - бесплатною освітою, може медициною, міліцією і т.п. Тому цілком логічними здаються заяви "я от державі нічого не винен, вона мені нічого не дала - за лікарню я плачу сам, діти в мене вчаться в приватній школі... ні і т.п". По поняттям античної демократії людина зобов'язана суспільству як земля колгоспу - всім, а конкретніше самою можливістю існування себе та всього свого. Я багатий і багатсво своє здобув сам завдяки самому собі - це сучасність, античність - ти голубе багатий бо в громаді була можливість розбагатіти, і багатсвто твоє існує бо громада дає можливість йому інувати... "дає можливість" це не загроза "сьогодні твоє, а завтра спільне", ні це означає, що саме суспільство створює передумови багатства, слави та й самого життя його членів. А тому чим більше можеш ти більше повинен робити. Тобто був жорсткий зв'язок між правами й обов'язками. Він доречі був в значній мірі зворотній. Оргінізовуєш ігри своїм коштом - ось тобі вінок і почесне місце.
