Е.Фромм про біофільський та некрофільський характер діяльності людини.

Типи соціально-непродуктивних характерів. Людина за своєю природою, на підсвідомому, психофізіологічному, рівні має дві тенденції. Вона може стати як біофілом, так і некрофілом, тобто бути соціально продуктивною, або соціально непродуктивною. У праці “Анатомія людської деструктивності” (1973) Е.Фромм аналізує некрофілію як рису характеру. Традиційно термін „некрофілія” - це любов до мертвих – і його використовують для опису явищ двох типів: сексуальної некрофілії, та асексуальної некрофілії. Е.Фромм зауважує, що в реальності більшість людей поєднують у собі некрофільські та біофільські риси, причому конфлікт між ними часто є джерелом продуктивного розвитку.

Некрофілія в характерологічному розумінні може бути описана як пристрасний потяг до всього мертвого, нездорового, такого, що розкладається, загниває. Це пристрасть руйнувати заради руйнування. Робити живе неживим. Це надмірна зацікавленість всім механічним, прагнення розчленовувати живі структури. Схильність до некрофілії найкраще виявляє себе у сновидіннях, а також засвідчується мимовільними діями. Некрофіли переконані, що всі проблеми вирішуються силою. У них виявляється надмірне зацікавлення хворобами й смертю. Некрофіл – педант, сухар, манірний. Він віддає перевагу минулому, темним кольорам, нездатен щиро сміятися. У мові некрофіла домінують слова, які мають відношення до руйнування. Некрофіл поклоняється перед технікою.

Біофілія – це пристрасна любов до життя, до всього живого. Це прагнення підтримувати ріст і розвиток. Біофіл віддає перевагу конструктивній діяльності. Він радше хоче кимсь бути, аніж володіти чимось. У нього є уява. Він шукає нового. Він віддає перевагу несподіваному. Не використовує силу як основний засіб розв’язання проблем. Добре – це все те, що слугує життю, а зло – це смерть.

Характер, на думку Е.Фромма – це поєднання певних орієнтацій за домінуючої ролі однієї з них. Е.Фромм визначає чотири соціально непродуктивних орієнтації: сприймаюча, авторитарна, нагромаджувальна, ринкова. Людина, у якої домінує сприймаюча орієнтація, думає, що „зосередження всіх благ” знаходиться зовні, зокрема, в любові: в коханні – вони хочуть, щоб виключно „їх любили”. Ці люди дуже релігійні, а якщо ні – то до інших людей, інститутів ставляться як до Бога.Вони дуже залежні від інших, бояться їх утратити, вони переконані, що нічого не можуть зробити без допомоги інших. Вони гасять свою тривогу за допомогою їжі та випивки.

Авторитарна орієнтація дужа схожа на сприймаючу, але тут бажане відбирається силою чи хитрощами. Люди, у яких у характері домінує авторитарна орієнтація, схильні присвоювати й красти. Вони навіть відчувають потяг лише до тих людей, які вже з кимсь перебувають у близьких стосунках. У них не виявляється оригінальних ідей чи самостійної творчості. „Вкрадений плід - найсолодший ”. Кожну людину вони розглядають як об’єкт експлуатації.

Людина, у якої домінує нагромаджувальна орієнтація - якомога більше приносить у свою схованку і якомога менше віддає. Ці люди скупі, жадібні. Любов для них - це володіння. Вони не здатні до продуктивного мислення. У цього типу людей жести манірні. Вони дуже педантичні, акуратні. Але їх акуратність безплідна. Вони хочуть все тримати на своїх місцях. Їх охайність і пунктуальність маніакальна. Вони постійно кажуть „ні”. Вони хочуть порядку й безпеки. Їх теза: „Моє це моє–твоє це твоє”.

Ринкова орієнтація, як домінуюча у характері, на думку Фромма є дуже характерною для нашого часу. Це орієнтація, при якій людина себе сприймає як товар. Вона хоче виглядати „бадьорою”, „енергійною”, „надійною”. Ця людина хоче бути модною. Є певний ідеал як має виглядати успішна людина. Тут втрачається самоповага та індивідуальність. „Я - те, що я роблю”.

На противагу соціально непродуктвих типів характеру, людина із продуктивною орієнтацією характеру це та людина, якатворить сама себе, розкриває свої потенції, реалізується в свободі. Ця людина завжди діяльна, вона любить і вона мислить.