Праця З.Фройда “Основні категорії психоаналізу”.

Дана течія постає як досить впливова течія соціальної філософії ХХ ст.,що потребує скурпульозного вивчення. Зазначимо,що вона не має нічого спільного з герозвісним уявленням про неї як апологію сексу або статевої розбещеності.Це надзвичайно серйозне и обгрунтоване вчення,в якому фактором сексуального потягу,прихованому в підсвідомості,пояснюють глибинні закономірності соціальної поведінки людей,їх історії и культури. З.Фрейд здійснив своєрідний переворот у науці: він показав глибинну роль неусвідомлених особистістю прагнень потягів,бажань що обумовлюють її поведінку й діяльність попри всі вимоги раціональності та норми культури.Психоаналітичка методика й теорія Фрейда потребує спеціального розгляду.З.Фрейд виходить з посилки про те, що свідомість людини підпорядкована її підсвідомості,змістом якої є лібідо- статевий потяг,глибинно- підсвідома психологічна енергія індивіда,що коріниться в сексуальному інстинкті.Свідомість винимає із конфлікту між лібідо й соціальним середовищем – природно –предметним і духовно-нормативним світом культури суспільства.Дані конфлікти розпочинаються з раннього дитинства, і наперед визначають долю людини і в певних випадках може довести її до неврозу або душевного захворювання.Лібідо- є першим і основним спонукальним мотивом діяльності людини. Він може виявлятись як в соціально-сприйнятній,так і в соціально- конфліктній формі: лібідо наштовхуеться на сстему вимог,заборон, настанов культури,конфлікрує з ними і без відповідної властивості людини –сублімації що може привести людину до тяжкого психологічного стану(руйнацію психологічних структур).ІІ мотив це специфічний потяг людини до смерті,до знищення себе або інших –вихідна агресивність,закладена на думку Фрейда, в природі людини біологічною спонукою.Потяг до смерті – танатос – призводить до наслідків.аналогічних лібідо.Врятувати людину може тільки захисний механізм –витіснення,раціоналізація,регресія, сублімація.Отже для забезпечення психологічного стабільного життя особистості, а разом з тим і соціально-збалансованого стану соціуму,творчого розвитку культури необхідно розібратись у таємниці підсвідомого, навести міцні мости між структурними підрозділами психіки,надати генетично вродженій енергії можливість реалізувати себе у вигляді й формах культуротворчої діяльності.

47. Праця К.Г.Юнга “Про архетипи колективного несвідомого”.

48. Праця Е.Фромма “Некрофіли та Адольф Гітлер”.

49. Праця Л.Шестова “Добро в учении гр.Толстого и Ф.Ницше”

50. Праця Ж.П.Сартра “Екзистенціалізм – це гуманізм ”.

Головне питання філософії, єкзестенціалісти вбачали в тому,як ти жити людині,що втратила прогресивістські ілюзії, перед загрозою історичніх катастроф. Людина,розмірковують екзистенціалісти,зовсім самотня в цьому суперечливову світі. Вона поставлена в ситуацію один на один з проблемами,що мають випадковий характер.Ніхто не може ій допомогти. Навіть Бог, бо він вмер. Ідея смерті Бога,а вона була вихідною при побудові філософських міркувань у творчості Ф.Ніцше, Ф. Достоевського та деяких інших мислителів, є визначальною і в екзистенціалістів.Якщо «Бога немає, то все дозволено!».Так вважав Достоевський. Оскільки Бог помер, то відповідальність за життя має взяти на себе надлюдина. Це – філософське кредо Ф.Ніцще.Екзистенціалісти пропонують інший варіант виходу. Смерть Бога,вважають вони, перекладає відповідальність за життя на людину:кожен повинен взяти на себе відповідповідальність за влвсну долю,за свій автономний вибір.Критерієм же такого вибору може бути власна совість,а не релігійні настанови, не традиційні моральні норми.Наприклад вислів Сартра: «Я, молив випрошував знамення,посилав до неба заклики,- але не отримав відповіді!».Людина сама повинна вирішувати,як їй бути,як себе вести в тій чи іншій ситуації.Вона сама для себе є джерелом своїх цінностей і моральних принципів.Головний висновок екзистенціалізму: Якщо існує людина, то не може існувати Бог, але якщо існує Бог, то людина – Це ніщо!