[5]
Рецензія
на урок з (назва предмета),
проведений практикантом (-кою) ______________________ у _______ класі
Дата
Присутні (кількість учнів)
Тема:
Мета:
Тип уроку:
Обладнання:
| Аспекти аналізу уроку
| Аналіз студента, який спостерігає
| | Структура уроку
Назва етапу уроку, визначеного спостерігачем; методи і прийоми навчання
Ефективність використання обладнання, наочних приладів, технічних джерел
Діяльність і мовленнєва поведінка учителя
Діяльність і активність учнів
Проблемні ситуації в процесі навчання
Форми взаємодії. Поєднання колективної та індивідуальної роботи учнів
Види самостійної роботи, їх методична цінність
Методи перевірки та оцінки знань учнів
Стиль роботи вчителя
Наслідки уроку, висновки, рекомендації, пропозиції
| З яких частин складається урок, чи доцільна вибрана вчителем послідовність частин, наскільки вдало вчитель переходив від однієї частини уроку до іншої, співвідношення їх за часом
Методи і прийоми, які використовувались вчителем на даному етапі уроку (при викладенні нового матеріалу, при перевірці знань, умінь, навичок учнів тощо). Відповідність вибраних методів навчання змісту й типу уроку, а також віковім особливостям учнів.
Дидактичні принципи, на які опирається вчитель. Вміння підвищувати активність учнів, інтерес і увагу до матеріалу тощо.
Аналіз форм діяльності учнів при розв'язанні дидактичних задач. Аналіз питань і завдань учителя, наскільки вони сприяли розумовій діяльності учнів. Активність та її залежність від змісту уроку.
Перевірка домашнього завдання, виявлення допущених помилок і недоліків у знаннях, уміннях і навичках учнів, правильність відповідей тощо.
Жвавість, рішучість, захоплення тощо або, навпаки, повільність, в'ялість, безучасність, пасивність.
Виконання вчителем плану уроку. Досягнення мети.
Знання, уміння, опрацьовані учнями на уроці, їх усвідомлення, глибина і міцність. Активність учнів.
Освітнє, виховне значення уроку. Позитивне і негативне на уроці, цого оцінка. Конкретні пропозиції щодо усунення недоліків.
| Студентка-практикант підпис П.І.Б.
Студент-рецензент підпис П.І.Б.
Учитель підпис П.І.Б.
Примітка: При написанні рецензії, висвітліть основні аспекти щодо організації уроку, методів і прийомів навчання тощо.
|
Зразок 6
КОНСПЕКТ (СЦЕНАРІЙ) ПОЗАКЛАСНОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
|
ЗАТВЕРДЖУЮ: ПОГОДЖЕНО:
________________вчитель _______________керівник
''____''____________20__ р. практики від кафедри
КОНСПЕКТ ПОЗАКЛАСНОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
Назва виховного заходу _____________________________________________________
студента-практиканта______________________________________
_______________________________курсу_______________________________факультету
у_______________________________класі_____________ школи №____________
Дата проведення___________________________________
Мета проведення _________________________________________________________
План проведення_____________________________________________________________
Використана науково-популярна та методична література:
____________________________________________________________________________
/підпис студента-практиканта/
|
Зразок 7
| ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧНЯ
1. Загальні відомості.
Прізвище, ім'я, по батькові, школа, клас, вік, який рік у даному класі, школі, стан здоров'я. Чи відповідає віку стан розвитку.
2. Відомості про умови життя та праці в сім'ї.
Умови життя учнів в сім'ї, режим дня, участь у домашньому господарстві, що з родинних умов сприяє або заважає учневі успішно навчатися.
3. Успішність, ставлення до навчання, інтереси учня.
Успішність, увага на уроках, систематичність виконання домашніх завдань, причини невиконання. Інтерес до навчання. Виробничі інтереси. Інтерес до майбутньої професії. Прояви допитливості на уроках. Інтерес до мистецтва (участь у художній самодіяльності, відвідування кінотеатру тощо). Спортивні інтереси.
4. Основні риси характеру:
– вольові якості (наполегливість, самостійний, слабовільний, неорганізований тощо);
– ставлення до людей (чуйний, чесний, добрий, жорстокий, байдужий), самооцінка;
– ставлення до трудової та навчальної діяльності (працьовитий, охайний, ретельний чи навпаки).
5. Положення учня в колективі.
Ставлення його до успіхів колективу, до товаришів по класу, до громадської думки, чи користується авторитетом, повагою, з ким товаришує. Чи бере участь у громадському житті класу, школи. Які доручення виконує.
6. Розумовий розвиток і особливості пізнавальної діяльності.
Загальний розумовий розвиток (кругозір, ерудиція, начитаність), розвиток мови. Самостійність, глибина мислення. Спостережливість.
Студент-практикант підпис П.І.Б.
Класний керівник підпис П.І.Б.
|
Зразок 8
| ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСУ
1. Загальні відомості про клас. Кількість учнів, в т ч. хлопчиків, дівчаток. Успішність, дисципліна, відвідування
2. Структура колективу. Рівень організованості. Згуртованість. Взаємодопомога, самоуправління, товариські взаємовідносини в колективі.
3. Спрямованість колективу класу.
Моральне обличчя класу, загальноколективні інтереси (гуртки, спорт, ігри, екскурсії, клуби, вечори), їх вплив на успішність і поведінку учнів.
4. Навчальна і трудова діяльність у класі.
5. Ставлення до навчання, до окремих навчальних предметів, вчителів.
6. Ставлення до суспільно-корисної праці.
7. Взаємодопомога в навчанні та праці, загальний рівень розвитку класу, активність.
Студент-практикант підпис П.І.Б.
Класний керівник підпис П.І.Б.
|
Методичні рекомендації
щодо підготовки, проведення і аналізу уроку/заняття з іноземної мови
Підготовка та планування уроку іноземної мови
Керуючи на уроці навчально-виховним процесом, практикант отримує можливість перевірити себе як педагога, втілити теоретичні знання на практиці, придбати навички спілкування з дітьми. Саме урок, в якому синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи, вимагає від учителя гармонійного поєднання психологічних, педагогічних, предметних і методичних знань.
Основу для планування уроків складає тематичний або календарно-тематичний план, у якому окреслено цілі уроків, а також загальну структуру та зміст діяльності вчителя на уроці. Зразок тематичного плану роботи може мати такий вигляд:
Тематичний план уроків ______ мови у __ класі
Тема:
Підтеми:
| № уроку
| Тип уроку
| Цілі уроку
| Мовний матеріал
| Види мовленнєвої діяльності
| Оснащення уроку
| Домашнє
завдання
|
| Г
| А
| Ч
| П
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Схема плану може мати інші варіанти. Вона коригується вчителем в залежності від конкретних умов навчально-виховного процесу.
При поурочному шануванні завдання вчителя полягає в тому, як на конкретному уроці організувати процес навчання та виховання. Вчитель повинен усвідомити призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами.
Підготовча робота вчителя до уроку повинна здійснюватися послідовно і включати низку етапів:
· аналіз змісту матеріалу,
· визначення типу уроку,
· формування цілей уроку,
· поетапний розподіл навчального матеріалу,
· визначення часу на його опрацювання,
· розробку вправ,
· складання плану-конспекту уроку,
· підготовку засобів навчання.
Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв'язків з попереднім та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоригувати, враховуючи результати попередніх уроків.
Визначення місця уроку в курсі навчання, тип уроку (детально див. нижче Типи і структура уроків іноземної мови) та аналіз змісту матеріалу дають можливість сформулювати основні практичні цілі уроку. Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв'язку з практичними. Визначаючі практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну мету та дві супутні. Головна мета пов'язана з розвитком умінь, тому на уроці учні повинні не стільки засвоювати матеріал, скільки вправлятися в іншомовній діяльності. Практичні цілі можуть дробитися на окремі завдання в межах етапів уроку. Цілі уроку повинні точно визначати, на що потрібно звернути увагу в ході роботи: на показ та пояснення мовного матеріалу, на формування навичок, розвиток умінь тощо.
Практичною метою уроку може бути ознайомлення з новою граматичною структурою, формування артикуляційної навички, навички читання слів певного типу, розуміння на слух нових лексичних одиниць, розвиток уміння вести бесіду у зв'язку з ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, повідомлення про поточні події, систематизація вивченого матеріалу, контроль навичок та вмінь і т.п. Формулювання практичної мети доцільно починати словами "Навчити...", "Формувати...", "Ознайомити...", "Розвивати...", "Удосконалювати...";. З формулювання мети повинно бути ясно, що необхідно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння, наприклад:
Навчити ставити запитання загального типу в Present Perfect.
Навчити розповідати про свій робочий день з опорою на схему.
Навчити вести діалог-розпитування в ситуації "Як пройти...?"
Навчити розпізнавати і розуміти граматичне явище... в тексті. Удосконалювати навичку вживання граматичної структури... в усному мовленні на рівні фрази.
Удосконалювати техніку читання про себе/мовчки.
Розвивати вміння стисло переказувати текст.
Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.
Розвивати вміння вести групову бесіду.
Освітня мета передбачає, з одного боку, прилучення учнів до культури країни, мова якої вивчається, шляхом засвоєння нової загальноосвітньої інформації; з іншого - розширення філологічного кругозору учнів. Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:
Поглибити знання учнів про творчість В.Шекспіра.
Розширити знання учнів про політичну систему Канади.
Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище – Артикль.
Розвиваюча мета реалізується у процесі навчання там, де учень застосовує свій інтелект, волю, почуття, пам'ять, увагу, уяву тощо. Її доцільно формулювати у такий спосіб:
Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію.
Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов.
Розвивати естетичне сприймання дійсності.
Розвивати культуру спілкування в ситуації "Знайомство";.
Розвивати здатність мовного самоконтролю.
Розвивати самостійність у навчально-пізнавальній діяльності.
Розвивати уяву в умовах гри/драматизації тексту/роботи в парах.
Виховний вплив на уроці іноземної мови забезпечується використанням виховних можливостей навчального матеріалу та спеціальних прийомів роботи з ним, завдяки чому формуються відповідні суспільно-політичні погляди учнів, почуття, ставлення до морально-етичних категорій, до навколишнього світу. Наведемо приклади формулювання виховних цілей:
Формувати почуття патріотизму.
Прищеплювати любов до праці.
Виховувати повагу до традицій народу Німеччини (Англії, Іспанії тощо).
Формувати критичне ставлення до вчинків людей.
Виховувати почуття ввічливості, чуйність у стосунках з товаришами.
Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять значно повільніше, ніж навчання.
Готуючись до планування уроку, вчитель такожпроводить аналіз матеріалуз точки зору труднощів, які він може викликати в учнів. При цьому вчитель прогнозує можливі помилки учнів у ході роботи з матеріалом, окреслює необхідну послідовність дій щодо їх подолання.
З огляду на конкретні цілі і зміст уроку вчительвизначає структуру уроку та відповідні прийоми і форми роботи.
Завданням учителя єстворення природних переходів від однієї частини уроку до іншої і від одного виду вправ до іншого. Роль таких "місточків" можуть виконувати бесіда з учнями, що орієнтує їх на інше завдання, коротке дотепне оповідання, ілюстрація, етикетний діалог тощо. Отже, кожний з етапів уроку має свій "організаційний момент", що готує даний етап. Його функція – налаштування учнів на наступний вид роботи, мотивація діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід зробити. Важливо також націлити учнів на результат діяльності, якого вони повинні досягти в кінці уроку чи певного етапу.
Наступний етап підготовки – розподіл часу у хвилинах на кожну частину уроку. Стосовно мовленнєвої діяльності рекомендовано таке співвідношення: слухання – 40%, говоріння – 30%, читання – 20%, письмо – 10%. Після цього вчитель готує наочні посібники, роздатковий матеріал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.
Типи і структура уроків іноземної мови
Основними критеріями класифікації уроків іноземної мови є цілі уроків та ступінь сформованості навичок і умінь. У сучасні методиці уроки поділяються на два основних типи.
Перший тип – уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. Тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу.
Другий тип – це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Однак їй може передувати певна кількість підготовчих тренувальних вправ.
Зазначені типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки об’єднуються спільними рисами, проте реалізуються вони в різних варіантах відповідно до характеру навчальної діяльності.
Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. У структурі уроку традиційно виокремлюютьсятри етапи –початок, основна та заключна частини.
До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку.Початок уроку виконує дві важливі функції: 1) організацію класу до продуктивної роботи на уроці (привітання, підготовка учнів до співпраці, повідомлення цілей уроку); 2) створення іншомовної атмосфери з метою налаштування учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.
Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Психологічним підґрунтям для виокремлення цього компонента є необхідність налаштування слухового та артикуляційного апарату учнів на іноземне мовлення. Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди з учнями у рамках певної мовленнєвої ситуації. Вона повинна включати засвоєний матеріал і бути психологічно мотивованою, тобто природною. Приводом для бесіди може бути актуальна подія, випадок чи новина. Стереотипні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного емоційного настрою для комунікативної практики на уроці.
Окрім бесіди функцію введення учнів в атмосферу іноземного мовлення може виконувати аудіювання учнями коротких оповідань чи жарту, огляд поточних подій, розучування е кому, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки. Новизна її змісту, невимушеність атмосфери, в якій вона проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.
У ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти:
1) подача нового матеріалу,
2) тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні,
3) практика в мовленнєвій діяльності,
4) систематизація/узагальнення засвоєного,
5) контроль мовленнєвих навичок і умінь.
При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.
Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно, так і раніше введеного, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи.
Формування міцних навичок та умінь неможливе без узагальнення вивченого, без приведення в систему засвоєних знань, навичок та умінь. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Варто наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та умінь у межах вивчених тем.
Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль, який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль може займати частину уроку або цілий урок.
Варто зупинитись на питанні контролю або перевірки виконання домашнього завдання на уроці. Якщо виконані вправи мають бути перевірені на уроці, то це можна здійснити двома способами:
1) або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або
2) включити домашню вправу у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання і в ході якої стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання. Обидва способи є ефективними за умови, якщо перевірка домашнього завдання не відокремлюється штучно від етапів уроку, тобто не порушує його логіки.
Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто під час уроку. Він охоплює такі компоненти, як підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання. Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, торкаючись разом з тим і недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники учнів, роз’яснює домашнє завдання. При формулюванні домашнього завдання важливо передбачати також його запис на дошці, короткі інструкції щодо засобів його виконання та оформлення. У окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли завдання і чи зробили відповідні записи в щоденниках. У наведеній структурі уроку не усі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать і від типу уроку.
Підсумуємо викладене про структуру уроку іноземної мови у таблиці:
Структура уроку іноземної мови
| Частина уроку
| Компоненти уроку
| Час
|
|
| постійні
| змінні
|
| І
| Початок уроку/Вступна частина
1. Організація класу
2. Мовленнєва/фонетична зарядка 3 хв.
|
+
+
|
| 5 хв.
|
| ІІ
| Основна частина уроку
3. Подача нового матеріалу
4. Тренування в мовленні
5. Практика в мовленні
6. Систематизація вивченого
7. Контроль навичок та вмінь:
· поточний,
· рубіжний/підсумковий
|
+
|
+
+
+
+
+
| 35 хв.
|
| ІІІ
| Заключна частина/кінець уроку
8. Повідомлення домашнього
завдання
9. Підсумки уроку
Оцінювання учнів
|
+
+
|
| 5 хв.
|
Компоненти уроку слід відрізняти від його етапів. Так, подача матеріалу, тренування та практика в мовленні можуть бути також етапами уроку, проте поточний контроль навичок та вмінь учнів не може бути виокремлений як самостійний етап. Порядок слідування компонентів не є незмінним: він залежить від мети уроку, його зв’язку із попереднім та наступним уроками, характеру матеріалу.
Аналіз уроку іноземної мови
Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі своєї практики ефективними прийомами навчання. Уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним для кожного учителя. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції вчителя, а також є базою для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму.
Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов’язковими для кожного уроку іноземної мови.
Це насамперед відповідність конкретного урокуосновним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об’єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться: цілеспрямованість уроку, структурна цілісність і змістовність уроку, активність учнів на уроці, відповідність мовленнєвої поведінки вчителя цілям, змісту та умовам навчання, результативність уроку.
Пропонуємо схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, що структура яких відповідає основним вимогам до уроку.
Схема загального аналізу уроку
І. Цілеспрямованість уроку.
1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.
2. Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.
3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.
II. Структура та зміст уроку.
1. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.
2. Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.
3. Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.
4. Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність.
5. Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів.
ІІІ. Активність учнів на уроці.
1. Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність.
2. Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів.
ІV. Мовленнєва поведінка вчителя.
1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми.
2. Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.
3. Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань та зверненість його мовлення до учнів.
4. Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.
5. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці.
V. Результативність уроку.
1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.
2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.
3. Оцінити об’єктивність та мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.
Схема поглибленого аналізу уроку
І Цілеспрямованість уроку
1. Визначити практичну, виховну, розвиваючу, загальноосвітню мету уроку.
2. Встановити відповідність мети уроку його місцю в ситуативно-тематичному
циклі, типу та етапу навчання.
ІІ Структура та зміст уроку
1. Назвати етапи уроку.
2. Співвіднести їх послідовність і розподіл у часі з поставленою метою, цілями
та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання.
3. Дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.
А. Початок уроку:
· визначити форму проведення уроку та оцінити мотиваційний потенціал, відповідність віковим особливостям і рівню мовленнєвої підготовки учнів;
· сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх зв’язок з цільовою установкою уроку;
· встановити відповідність використаних прийомів поставленим цілям;
· оцінити ефективність використаних засобів навчання;
· охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.
Б. Основна частина уроку (з урахуванням наявності конкретних ланок уроку):
а) подача нового мовного матеріалу:
· визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння даного матеріалу і рівню підготовки учнів;
· оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості подачі мовного матеріалу, забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;
· назвати використані прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим цілям;
· визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;
· оцінити мовленнєву поведінку вчителя;
б) активізація дій учнів у використанні мовного матеріалу:
· встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовність вправ етапам формування мовленнєвих навичок;
· визначити співвідношення комунікативних і умовно-комунікативних вправ та оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;
· оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості тренування;
· визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити ефективність прийомів з урахуванням вікових особливостей учнів;
· встановити зв’язок урочного тренування з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форм його перевірки;
· назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити ефективність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;
· визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;
· визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;
· оцінити мовленнєву поведінку вчителя;
в) практика учнів у спілкуванні:
· оцінити рівень вмотивованості та ситуативної забезпеченості іншомовного спілкування учнів;
· визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;
· назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;
· визначити адекватність прийомів контролю його об’єктам;
· встановити зв’язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням та оцінити ефективність форм його перевірки;
· визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;
· оцінити мовленнєву поведінку вчителя.
В. Завершення уроку:
· оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, та його мотивуючий потенціал, підготовленість учнів до його виконання;
· визначити забезпеченість усвідомлення учнями досягнутого рівня практичного володіння мовою;
· оцінити об’єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний потенціал.
ІІІ Результативність уроку
1. Визначити ступінь успішності виконання плану уроку.
2. Встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості мовленнєвих навичок та умінь поставленим цілям.
IV Рекомендації щодо удосконалення уроку
Залежно від результатів уроку сформулюйте конкретні поради щодо:
· поліпшення вибору методичних прийомів навчання;
· забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ;
· удосконалення організаційних форм уроку;
· раціональність використання допоміжних засобів навчання;
· поліпшення мовленнєвої поведінки вчителя.
[1] Зразки оформлення усіх документів подано нижче!
[2] Видруки (окрім ходу виконання плану проходження пед. практики) вклеюються до загального зошита на відповідні сторінки. Таблиця „Хід виконання плану проходження пед. практики” (починається на стор. 5 щоденника) креслиться та заповнюється від руки.
[3] Див. методичні рекомендації щодо планування уроку на стор. 14-16 (тут же).
[4] Типи і структуру уроків див. на стор. 16-18 (тут же).
[5] Про поглиблений аналіз уроку читайте на стор. 19-21 (тут же).
У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.
У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент ” як навчальної дисципліни.
Курс “менеджменту ” складається з двох основних змістовних модулів:
ü теоретичні основи менеджменту;
ü функції менеджменту.
При цьому слід зауважити, що знань теоретичних основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або іншої організації. “Той, хто ставить діагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши напам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху ”.
Відомо, що за всіх інших рівних умов кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. Спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть. В управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, що не піддається кількісному аналізу і що прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:
ü особливостей власного характеру;
ü особливостей підлеглих;
ü особливостей відповідної сфери бізнесу.
Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.
Термін «менеджмент», на відміну від терміна «управління», належить лише до соціально-економічної сфери[2]. Зокрема він може бути використаний для опису управління економічними ресурсами (працею та засобами в різних формах)[3], процесами (економічними, соціальними, політичними) та суб'єктами господарської діяльності (підприємствами, установами).
6. Менеджмент як наука.
Менеджмент як наука вивчає відносини, що складаються в процесі управлінської діяльності (організація, постановка цілей, планування; видача розпоряджень; координація роботи; контроль, оцінка, винагорода й т.п.).
Менеджмент як наука та мистецтво управління. Менеджмент - самостійна область знань із початку 20 століття. Об'єктом менеджменту як науки являється будь-яка складна соціально-технічна система (підприємство, фірма, організація) незалежно від сфери діяльності й форми власності.
Предмет вивчення наукового менеджменту – найбільш значимі закономірності, властивості, сторони й процеси, пов'язані з організацією спільної діяльності людей і керуванням нею.
В основі менеджменту як науки – тисячолітня практика управління.
Менеджмент як наука - це знання про закономірності соціально-економічних процесів, а також про принципи і методи управління окремим суб'єктом господарювання, Наука без практики - мертва, що спрямовуються на досягнен- а практика без науки - сліпа. ня визначеної мети. На практиці під поняттям «менеджмент», зазвичай, розуміють діяльність з раціонального використання ресурсів (грошей, інформації, праці тощо) та з управління суб'єктом господарювання, соціально-економічними процесами, яка спрямовується на досягнення поставленої мети.
Менеджмент повинен органічно поєднувати в собі теорію і практику, які доповнюють одна одну і, тим самим, вдосконалюють процес управління.
