Спеціальні функції можна класифікувати за ознаками процесів та об’єктів управління, а також елементів виробничо-господарської діяльності.

Отже, за ознакою місця в менеджменті можна виділити:

Основні (загальні) функції	ті, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах
Часткові (спеціальні)	за допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси
Об’єднальну функцію (керівництво)	основне завдання якої забезпечити перебіг управлінського процесу

За ознакою процесів управління спеціальними функціями є управління:

ü основним виробництвом,

ü допоміжним виробництвом,

ü технічною підготовкою,

ü матеріально-технічним забезпеченням,

ü патентно-ліцензійною діяльністю,

ü капітальним будівництвом.

Спеціальні функції, обумовлені місією організації.

22. Суть і зміст функції планування.

 

У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, становищі на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

Суть планування проявляється в:

 

конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період;

визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації;

виявленні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань.

Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств.

 

У залежності від змісту, мети і завдань виділяють такі форми планування та види планів:

Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:

ü перспективне планування (прогнозування);

ü середньострокове планування;

ü поточне (бюджетне, оперативне) планування.

Нині значна увага приділяється перспективному плануванню як інструменту централізованого управління. Таке планування охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше 10 - 12 років).

Перспективне планування допомагає приймати рішення з комплексних проблем діяльності фірми в міжнародному масштабі:

ü визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх фінансування;

ü впровадження технічних новинок і прогресивної технології;

ü диверсифікація виробництва й оновлення продукції;

ü форми здійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових підприємств;

ü удосконалення організації управління в окремих підрозділах і кадровій політиці.

 

Середньострокові плани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції.

В цих планах формуються:

ü основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія фірми в цілому і кожного підрозділу (реконструкція та розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту);

ü стратегія збуту;

ü фінансова стратегія;

ü кадрова політика;

ü визначення обсягу та структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з урахуванням внутрішньофірмової спеціалізації та кооперування виробництва.

Середньострокові плани передбачають розробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку.

 

Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для фірми в цілому та її окремих підрозділів.

Наприклад, програми маркетингу, планів з наукових досліджень, планів з виробництва, матеріально-технічного забезпечення.

Основними ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні). Це - детальна конкретизація мети і завдань, які поставлені перспективними та середньостроковими планами.

Реалізація оперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів, які складаються на рік або короткий строк по кожному підрозділу окремо.

Бюджет формується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначених планом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуються показники, що розроблені в перспективних або оперативних планах.

Через бюджет здійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видами планування.

 

Види планів:

У залежності від змісту господарської діяльності:	плани науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт; виробництва і збуту; матеріально-технічного постачання; фінансовий план.
У залежності від організаційної структури підприємства (фірми):	плани виробничої дільниці; плани дочірньої компанії.

Планування - це початковий етап управління. Однак це є не єдиний акт, а процес, який триває до завершення комплексу операцій, що плануються.

 

Планування містить у собі визначення:

 

кінцевої та проміжної мети;

завдань, вирішення яких необхідне для досягнення мети;

засобів та способів їх вирішення;

необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

23. Методи організаційного планування.

 

Організаційне планування має свої прийоми та методи, відмінні від методів планування економічних показників господарської діяльності.

До методів організаційного планування відносяться:

> послідовний опис дій;

> графіки викопаним робіт;

> робочий календар;

> сітьове планування й управління.

Метод послідовного опису дій. Суть його полягає у складанні плану послідовного виконання робіт із необхідною ступінню їхньої деталізації. Такий план може бути складений у вигляді послідовного переліку операцій за певною схемою. Наведемо приклад використання методу послідовного опису дій зі створення спільного підприємства (СП) для випуску продукції з іноземним партнером.

Графіки виконання робіт. Цей метод передбачає встановлення переліку виконуваних робіт із фіксуванням початку й кінця їхнього виконання та затвердженням виконавців.

Метод робочого календаря. Робочий календар - це план роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день,тиждень, декаду, місяць). Приклад створення робочого календаря керівником підприємства на день наведено нижче.

Метод сітьового планування та управління. Зміст цього методу полягає в побудові таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та сітьового графіку, який показує послідовність їхнього виконання.

Метод сітьового планування та управління (МСПУ) забезпечує:

> обзорність сприйняття інформації про управлінські дії;

> пошук найефективнішого рішення, оскільки він попереджує про можливі "зриви " у ході виконуваних робіт (дій);

> оперативність і дієвість керівництва;

> прийняття обгрунтованих рішень, оскільки він враховує досвід великої кількості працівників.

МСПУ не звільняє керівників від прийняття рішень, а лише забезпечує їх необхідною інформацією щодо управління.