Б2.Б.4 ХИМИЯПід час установлення податку обов’язково визначають такі елементи: 1) Платник податку – учасник процессу справляння податку (платник, держава, державні органи); 2) Об’єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, унаслідок наявності яких сплачується податок; 3) Предмет оподаткування – різновид предметів матеріального світу, з яким законодавство пов’язує виникнення податкового обов’язку; 4) Ставка податку – законодавчо встановлений розмір податку або збору, виходячи з об’єкта або одиниці оподаткування; 5) База оподаткування – законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується під час розрахунку суми податку. Податкова база – кількісний вимір об’єкта оподаткування; 6) Одиниця оподаткування – частина об’єкта оподаткування, стосовно якої відбувається встановлення нормативів і ставок обкладення, тобто та одиниця, яку покладають в основу виміру об’єкта оподаткування. Вона залежить від об’єкта оподаткування, виражається в грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер; 7) Податкові пільки – законодавчо встановлені винятки із загальних правил оподаткування, які надаюь платникові можливість зменшити суму податку (збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов’язків і правил, пов’язаних з оподаткуванням; 8) Порядок сплати податку – методи, строки та засоби сплати податку в державі, які залежать від принципів побудови податкової системи; 9) Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом; 10) Податковий період – строк, протягом якого завершується процесс формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання; 11) Звітний період – строк складання та надання органу Державної податкової служби податкової звітності.
34. Класифікація податків Для з’ясування місця і ролі кожного податку в суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків. Податки можна класифікувати за певними ознаками: 1) За економічним змістом об’єкта оподаткування: Податки на доходи і прибутки – обов’язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання. Безпосередніми об’єктами оподатквання є заробутна плата та інші доходи громадян, прибутот чи валовий дохід підприємства; Податки на споживання – обов’язвокі платежі, які справляються у процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у формі непрямих податків; Майнові податки – обов’язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває у приватній, колективній та державній формах власності (податок на нерухоме майно, податок із власників транспортних засобів); Ресурсні платежі або платежі рентного характеру – обов’язкові збори, які справляються у процесі використання ресурсних платежів, що перебувають у державній формі власності. 2) За формою оподаткування: Прямі податки – обов’язкові платежі, які платник прямо сплачує до бюджету держави залежно від розмірк об’єкта оподаткування. При чому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об’єкта оподаткування (податок із прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів); Непрямі податки – обов’язкові платежі, які сплачують платники опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито) 3) За рівнем державних структур, що впроваджують податки: Загальгодержавні податки – обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів. Місцеві податки та збори – обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. 4) За способом встановлення податкових зобов’язань: Розкладні (розкладкові) податки - обов’язкові платежі, які визначаються як розподіл загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовуються на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону,побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками - на кожного платника припадала конкретна сума податку. Нині розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні. Окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки - обов’язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об’єкта оподаткування. На відміну від розкладних, виходять не з потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Такі податки прямо чи не прямо враховують майновий стан платника податку. 5) За повнотою прав використання податкових надходжень: Закріплені – обов’язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів); Регулюючі – обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів.
35. Податкова система України Податкова система України встановлена Законом «Про систему оподаткування», який уперше ухвалено 1991 року. Зараз діє новий Податковий Кодекс України, прийнятий 02.12.2010 року. До нього включено як податки, так і інші обов’язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні і місцеві. Науковий підхід до створення податкової системи передбачає: 1) системність; 2) установлення визначальної бази цієї системи; 3) формування правової основи; 4) вихідні принципи. Податкова система – це сукупність установлених у країні податків і механізму їх справляння. Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі містять чотири групи: 1) прямі податки; 2) непрямі податки; 3) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі; 4) внески в цільові фонди. Світова фінансова наука сформувала принципи суспільного призначення податкової системи: 1) Принцип вигоди та адміністративної зручності; 2) Принцип платоспроможності; 3) Принцип визначальної бази;
36. Принципи побудови податкового законодавства України Основною складовою податкової системи є система оподаткування – сукупність установлених чиним законодавством держави податків і зборів,а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів. За Податковим Кодексом, основними принципами податкового законодавства є: 1) Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнана; 2) Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, гомадянства фізичної особи, місця проходження капіталу; 3) Невідворотність настання визначеної законодавством відповідальності в разі порушення податкового законодавства; 4) Гармонійне поєднання інтересів держави і платників податків – урегулювання конфлікту інтересів, спричиненого неоднозначним трактуванням прав і обов’язків платників податків або органів контролю здійснюється на засадах пріоритету інтересів людини; 5) Фіскальна достатність – установлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами; 6) Соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до фактичної платоспроможності платників податків; 7) Економічна ефективність – податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів; 8) Економічність оподаткування – установлення податків і зборів, обсяг надходжень від сплати яких до б.джету значно перевищує витрати на їхнє адміністрування; 9) Стабільність – зміни до ставок податків та зборів і механізму їх адміністрування не можуть вноситися пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року, в якому будуть чинними нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; 10) Рівномірність і зручність плати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів для фінансування видатків та зручності їх сплати платниками; 11) Єдиний підхід – визначення на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку.
37. Податкова політика Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грощових ресурсів держави. Податкова політика спрямована на забезпечення економічно обгрунтованого податкового навантаження на СГД, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб’єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості конституційних гарантій прав громадян при податкуванні їх доходів. Система оподаткування України, податки і збори встановлюються виключно законами України. Податкове законодавство України: 1) Конституція України; 2) Податковий Кодекс України; 3) Митний кодекс України; 4) Рішення Верховної Ради АР Крим; 5) Чинні міжнародні договори; 6) Інші нормативно-правові акти. Податковий Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Проведення податкової політики забезпечує КМУ. Основні характерні ознаки ефективної податкової політики: 1) гнучкість; 2) стабільність; 3) система пільг. 38. Податкова служба і податкова робота Податкова служба – це сукупність державних органів, які організовують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових податків. Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади з питань: 1) Забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів. 2) Забезпечення форм і реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 3) Забезпечення форм та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства. Територіальні органи Міністерства доходів України: 1) територіальні органи в АР Крим, областях, м.Київ і м.Севастополь, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких пошилюються на кілька адміністративних одиниць) 2) митниці; 3) державні податкові інспекції в районах, містах; 4) спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міністерства доходів України. Податкова робота це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. 14. Поняття фінансової системи Фінансові відносини не існують самі по собі, вони взаємопов’язані і формують фінансову систему. Фінансову вистему розглядають за внутрішньою будовою і організаційною будовою. За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність окремих сфер та ланок фінансових відносин, які пов’язані між собою, їм притаманні централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів, є відповідний аппарат управління та правове забезпечення. За організаційною будовою фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну сукупність фінансових відносин, згрупованих у сфери і ланки, та є загальною для всіх країн. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи. Виділяють 4 сфери: 1) рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання; 2) рівень макроекономіки – державні фінанси; 3) рівень світового господарства – міжнародні фінанси; 4) забезпечуюча сфера – фінансовий ринок. Фінанси суб’єктів господарювання – це економічні (грошові) відносини, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання. Фінанси суб’єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки сааме тут створюється ВВП, який виступає об’єктом фінансових відносин. Державні фінанси відображають державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси включають централізовані ланки – бюджет держави, державні цільові фонди і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси підприємств державного сектору. Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб’єктів господарювання, так і держави. Ланки міжнародних фінансів: міжнародні розрахунки, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інститути. Сфера фінансового ринку охоплює кугообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Тут купують і продають вільні фінансові ресурси. Залежно від інструментів, що обертаються на фінансовому ринку, можна визначити такі його ланки: фондовий ринок, кредитний ринок, валютний ринок. Самостійними ланками фінансової системи є страхування і фінанси домогосподарств. Страхування відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. Фінанси домогосподарств – це сукупність економічних відносин з приводу формування, руху і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення. 1 Фінанси – це сутність економічних відносин пов’язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства з метою формування фінансових ресурсів та створення і використання фондів грошових коштів суб’єктів фінансових відносин. 2. Вторинний розподіл – це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів фізичних осіб, які зайняті у бюджетній сфері. 3 Первинний розподіл – це розподіл за новоствореної вартості і формування первинних доходів суб’єктів зайнятих у створенні ВВП. 4.Перерозподіл полягає у створенні і використанні централізованих фондів. 5.Суть розподільчої функці полягає в тому, що фінанси виступають розподілом і перерозподілом ВВП. 6. Суть контрольної функції фінансів полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формування і використання доходів суб’єктів обмінно-розподільних відносин. 7. За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність відносно відокремлених фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. 8. За організаційною будовою фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. 9. Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави. 10. Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб’єктів господарювання, так і держави. 11.Фінанси домогосподарств – це сукупність економічних відносин з приводу формування, руху і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення. 12.Кредитний ринок – система економічних відносин, пов’язаних із купівлею-продажем кредитних ресурсів. 13.Валютний ринок – це система економічних і правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з іноземною валютою. 14.Фондовий ринок – це система економічних та правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів. 15.Ринок грошей являє собою ринок короткотермінових боргових зобов’язань 16.Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності та довгострокових боргових зобов’язань. 17.Фінансова категорія – це найбільш узагальнені і фундаментальні поняття, якими оперує фінансова наука. 18. Державний кредит – відображає відносини, в яких держава виступає в ролі кредитора, позичальника або гаранта. 19. Державні видатки – це сума коштів, що витрачається державою в процесі виконання нею її функцій. 20. Державні доходи – це сума коштів, що мобілізуються державою на забезпечення своєї діяльності. 21.Фінансові результати – це прибуток або збиток. 22.Фінансові ресурси - це сума коштів спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. 23.Фінансово-правові норми – загальнообов’язкові приписи компетентних органів місцевої лади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпеченні силою державного примусу. 24. Фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов’язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу. 25. Фінансове право – це публічна галузь права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу, використання фондових коштів держави та органів. 26. Фінансова політика – це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. 27. Фінансова стратегія – це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. 28. Фінансова тактика – спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає в зміні форм організації фінансових відносин. 29. Фінансовий механізм – це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів. 30. Оперативне управління – діяльність, пов’язана з необхідністю втручання в розподільчі процеси для ліквідації диспропорцій, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів. 31. Стратегічне управління – загальне управління фінансами, яке включає дії, що розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни. 32. Фінансові важелі є конкретними формами здійснення процесів розподілу і перерозподілу створеної вартості. 33. Резерви – тимчасово вилучені з обігу ресурси, які мобілізуються в спеціальних фондах для їх використання в майбутньому при настанні непередбачуваних ситуацій. 34. Штраф – засіб матеріального впливу на винних у порушенні законодавства угод або чинних правил. 35. Пеня – застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нарахування за кожен день прострочення. 36. Фінансовий план – це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. 37. Бюджетування - процес планування майбутньої діяльності підприємств, результати якого оформлюються системою бюджетів. 38. Фінансовий контроль – контроль, спрямований на перевірку правильності вартістю розподілу та перерозподілу ВВП і НД між відповідними фондами грошових коштів та їх використання відповідно до цільового призначення. 39. Аудит – незалежний фінансовий контроль, який здійснюється незалежними контролюючими організаціями – аудит фірмами, окремими аудиторами. 40. Попередній фінансовий контроль – здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань. 41. Поточний фінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності держави, місцевих органів влади, суб’єктів господарювання, дотриманням планових фінансових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо. 42. Наступний фінансовий контроль – здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання. 43. Перевірка – обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарських діяльностей підприємства, установи, організації або її підрозділів. 44. Ревізія – форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документацій викриття нестач, розтрат, привласнень, крадіжок коштів, попереджень фінансових зловживань. 45. Податок – фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізацій фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. 46. Суб’єкт або платник податку – це фізична та юридична особа, яка безпосередньо його сплачує, перераховує до бюджету частиною отриманих доходів. 47. Носій податку – реальний платник, кінцевий споживач товарів і послуг. 48. Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподаткування тим чи іншим податком. 49. Одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта оподаткування. 50. Джерело сплати податку – дохід платника, з якого він сплачує податок. 51. Податкова ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. 52. Податкова квота – частка податку в доході платника. 53. Податкова служба – сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів. 54. Податкова робота – діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. 55. Податкова політика – діяльність держави у сфері встановленого правового регламентування та організацій справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. 56. Податкова система – це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння. Б2.Б.4 ХИМИЯ
|
