МЕТОД І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ТУРИЗМУ 8 страница

314. Чревное сплетение, его топография, формирование, строение, вторичные сплетения, области иннервации.

Чревное сплетение - совокупность нервных элементов, концентрирующихся в брюшной полости вокруг начала чревной и верхней брыжеечных артерий человека. В состав чревного сплетения входят правый и левый чревные узлы, непарный верхний брыжеечный узел, также в сплетения входят n.splanchnicus major et minor, и многочисленные нервы, которые отходят от узлов в разные стороны наподобие лучей солнца (отсюда название). Узлы сплетения состоят из многоотростчатых нервных клеток, на телах и отростках которых заканчиваются синапсами разветвления преганглионарных волокон, прошедших без перерыва узлы пограничного симпатического ствола. Нервы сплетения, помимо чувствительных и парасимпатических волокон, содержат многочисленные постганглионарные симпатические волокна, которые являются отростками клеток его узлов и иннервируют железы и мускулатуру сосудов диафрагмы, желудочно-кишечного тракта, селезёнки, почек с надпочечниками и др. органов.

315. Крестцовая часть симпатического ствола: ганглии, их ветви, формирование сплетений, области иннервации.

Тазовый отдел симпатического ствола образован четырьмя крестцовыми узлами веретенообразной формы, размерами около 5 мм каждый, соединенными межузловыми ветвями. Эти узлы расположены на тазовой поверхности крестца медиально от тазовых крестцовых отверстий. От крестцовых узлов отходят серые соединительные ветви к крестцовым спинномозговым нервам, крестцовые внутренностные нервы (nervi splanchnici sacrales), идущие к тазовому вегетативному сплетению, органные ветви, идущие к органным и сосудистым сплетениям малого таза.

316. Парасимпатическая часть автономной нервной системы: отделы, ядра, ход преганглионарных волокон, ганглии, ход постганглионарных волокон.

Центры парасимпатической части (pars parasympathica) вегетативной нервной системы расположены в стволе головного мозга (вегетативные ядра III, VII, IX и X черепных нервов) и в крестцовых сегментах (S_II-S_IV) спинного мозга, где залегают парасимпатические ядра. Преганглионарные волокна выносящего (эфферентного) пути парасимпатической части заканчиваются в вегетативных узлах, расположенных возле внутренних органов или в толще этих органов. В этих парасимпатических узлах залегают тела клеток вторых эфферентных парасимпатических нейронов. Аксоны вторых нейронов идут к рабочим внутренним органам, расположенным в области головы, шеи, в грудной и брюшной полостях и в полости таза. Парасимпатическая часть глазодвигательного нерва берет начало от клеток добавочного ядра (Якубовича). Аксоны клеток этого ядра (преганглионарные волокна) направляются в составе одноименного нерва в расположенный в полости глазницы ресничный узел (ganglion ciliare), где и образуют синапсы с клетками этого узла. Отростки клеток ресничного узла - постганглионарные волокна иннервируют ресничную мышцу и мышцу, суживающую зрачок (сфинктер зрачка). Ресничный узел (ganglion ciliare), плоский, длиной и толщиной около 2 мм, находится возле верхней глазничной щели в толще жировой клетчатки, у латеральной полуокружности зрительного нерва. Узел образован скоплением тел вторых нейронов парасимпатической части вегетативной нервной системы. Преганглионарные парасимпатические волокна, пришедшие к этому узлу в составе глазодвигательного нерва, образуют синапсы с его нейронами. Постганглионарные нервные волокна в составе трех-пяти коротких ресничных нервов выходят из передней части ресничного узла, направляются к задней части глазного яблока и проникают в него. Эти волокна иннервируют ресничную мышцу и сфинктер зрачка. Через ресничный узел транзитом проходят волокна общей чувствительности (ветви носоресничного нерва). Транзитом через узел идут и симпатические постганглионарные волокна (от внутреннего сонного сплетения). Парасимпатическая часть лицевого нерва представлена нейронами верхнего слюноотделительного ядра. Аксоны этих клеток (преганглионарные волокна) направляются в составе лицевого нерва к крылонёбному узлу (ganglion pterygopalatinum), расположенному в одноименной ямке, а также к поднижнечелюстному и подъязычному узлам (ganglion submandibulare et ganglion sublinguale). Постганглионарные волокна крылонёбного узла в составе ветвей верхнечелюстного нерва идут к слезной железе, железам слизистой оболочки полости носа, нёба, а также к поднижнечелюстной и подъязычной слюнным железам. В области коленца лицевого нерва часть парасимпатических волокон отделяется в виде большого каменистого нерва (n. petrosus major) и выходит из лицевого канала. Большой каменистый нерв ложится в одноименную борозду пирамиды височной кости, затем прободает волокнистый хрящ, заполняющий рваное отверстие в основании черепа, и вступает в крыловидный канал. В этом канале большой каменистый нерв вместе с симпатическим глубоким каменистым нервом образует нерв крыловидного канала, который выходит в крыловидно-нёбную ямку и направляется к крылонёбному узлу.

317. Среднемозговой отдел парасимпатической системы: ядро, ход преганглионарных волокон, ганглий, постганглионарные волокна, иннервируемые структуры.

Среднемозговая часть представлена парасимпатическим ядром Якубовича — Вестфаля — Эдингера, расположенным вблизи передних бугров четверохолмия на дне водопровода мозга (сильвиев водопровод), продолговатомозговая — тремя парами ядер, в которых начинаются преганглионарные волокна, выходящие из мозга в составе VII, IX, X пар черепных нервов (лицевого, языкоглоточного, блуждающего).
Здесь же проходят слюноотделительные, слезоотделительные, а также двигательный и секреторный пути для многих внутренних органов (блуждающий нерв). Ядра третьего парасимпатического центра располагаются в области II — IV или I — III крестцовых сегментов, в боковых рогах серого вещества спинного мозга. Преганглионарные волокна из среднемозговой части выходят сбоку от ножек большого мозга в составе глазодвигательного нерва, проникают через глазничную щель в орбиту и синаптически заканчиваются на эффекторных клетках ресничного узла — gangl. ciliare, расположенного в глубине глазницы. Клетки этого узла отличаются средней величиной и округлой формой, с рассеянными гранулами тигроидного (нисслевского) вещества.

318. Мостовой отдел парасимпатической системы: ядра, ход преганглионарных волокон, ганглии, ход постганглионарных волокон, иннервируемые органы.

К мостовому отделу относятся парасимпатические ядра лицевого нерва - слезное и верхнее слюноотделительное. От слезного ядра преганглионарные волокна идут с лицевым нервом до узла коленца; здесь они переходят в большой каменистый нерв, который оканчивается в крылонебном ганглии. Отсюда постганглионарные волокна по небным нервам достигают желез мягкого и твердого неба, по задним носовым нервам они подходят к железам слизистой полости носа. Часть постганглионарных волокон из крылонебного ганглия проходит в верхнечелюстной нерв, затем в скуловой нерв и из него по анастомотической ветви - в слезный нерв. Эти волокна иннервируют слезную железу, являясь для нее секреторными. Верхнее слюноотделительное ядро иннервирует подчелюстную и подъязычную слюнные железы. Преганглионарные волокна сначала идут в составе лицевого нерва, затем переходят в барабанную струну, которая присоединяется к язычному нерву; вместе с последним они достигают поднижнечелюстного ганглия. Постганглионарные волокна от этого ганглия направляются к подчелюстной и подъязычной слюнным железам.

319. Бульбарный отдел парасимпатической системы: ядра, ход преганглионарных волокон, ганглии, ход постганглионарных волокон, иннервируемые органы.

Бульбарный отдел также содержит два парасимпатических ядра - нижнее слюноотделительное ядро и заднее ядро блуждающего нерва. Преганглионарные волокна от нижнего слюноотделительного ядра выходят с языкоглоточным нервом, продолжаются в барабанный нерв и его конечную ветвь - малый каменистый нерв, который заканчивается в ушном ганглии. Постганглионарные волокна входят в нижнечелюстной нерв и далее по ушно-височному нерву подходят к околоушной железе. Парасимпатические нервы являются секреторными для слюнных желез, при их раздражении отделяется большое количество жидкой слюны. Таким образом, парасимпатические волокна, вышедшие из мозгового ствола в составе лицевого и языкоглоточного нервов в дальнейшем переходят в состав ветвей тройничного нерва, с которым связаны вегетативные ганглии головы. Заднее ядро блуждающего нерва дает начало парасимпатическим волокнам, которые в составе этого нерва идут к большинству внутренностей. Они иннервируют слизистую глотки, гортани, трахеи и бронхов, щитовидную, паращитовидные и вилочковую железы, пищевод, легкие, сердце, желудок и кишечник до нисходящей ободочной кишки. Блуждающий нерв дает парасимпатическую иннервацию печени, поджелудочной железе, селезенке, надпочечникам, почкам и мочеточникам. Перерыв парасимпатических волокон происходит в терминальных ганглиях, в основном внутриорганно. В стенке пищеварительного тракта парасимпатические нервы вместе с симпатическими образуют кишечное сплетение, которое тянется от начала пищевода до внутреннего сфинктера заднего прохода. Кишечное сплетение подразделяют на подслизистое, мышечно-кишечное (межмышечное) и подсерозное. Во всех частях кишечного сплетения находится большое количество нейронов, образующих скопления - интрамуральные ганглии. Входящие в их состав клетки происходят из превертебральных ганглиев. Здесь имеются эфферентные нейроны, на которых оканчиваются преганглионарные волокна блуждающего и тазовых нервов, а также собственные афферентные нейроны.
Блуждающий нерв является возбудителем секреции пищеварительных и бронхиальных желез, он усиливает моторную функцию желудка и кишечника, вызывает сужение мелких бронхов. На сердце блуждающий нерв оказывает тормозящее действие, уменьшает частоту и силу сокращений, замедляет проведение импульсов проводящей системой сердца. Блуждающий нерв не иннервирует сосуды брюшных внутренностей.

320. Автономные ганглии головы, их связи с черепными нервами.

На голове различают цилиарный, небно-клиновидный и субмаксиллярный ганглии, которые располагаются в непосредственной близости от некоторых черепных нервов (III, VII и IX). Каждый из ганглиев содержит симпатические постганглионарные волокна, парасимпатические преганглионарные волокна, а также чувствительные волокна. (Поэтому правильнее было бы называть эти образования сплетениями). Верхний, средний, промежуточный и нижний ганглии формируют симпатическую цепочку в шейной области. Примерно в 80% случаев нижний шейный и верхний грудной ганглии сливаются, образуя звездчатый узел. Клеточные тела преганглионарных симпатических нейронов, обеспечивающих голову, шею и верхние конечности, располагаются в боковом роге серого вещества спинного мозга на уровне от ТI до TVI.

321. Крестцовый отдел парасимпатической системы: ядро, ход преганглионарных волокон, ганглии, иннервируемые органы.

Крестцовый отдел парасимпатической части нервной системы представлен крестцовыми парасимпатическими, которые локализуются в сером веществе спинного мозга соответственно II - IV крестцовым сегментам. Преганглионарные волокна выходят в составе передних корешков крестцовых спинномозговых нервов и входят в крестцовое сплетение, но затем ответвляются от него в виде тазовых внутренностных нервов. Эти нервы присоединяются к тазовому сплетению, распространяясь далее по его ветвям. Область их иннервации захватывает органы мочеполовой системы, расположенные в малом тазу. Считают, что парасимпатические волокна из тазового сплетения переходят в нижнее брыжеечное сплетение и в его составе проходят к сигмовидной и нисходящей ободочной кишке. Перерыв волокон из крестцовых парасимпатических ядер происходит во внутриорганных ганглиях. Парасимпатические нервы усиливают движения дистальных отделов кишечника, вызывают сокращение мочевого пузыря, расширяют кровеносные сосуды половых органов.

ВСТУП

За сучасних умов господарювання фінансово-економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання туристичної галузі тісно пов'язаний з бухгалтерським обліком, статистикою, бізнес-плануванням, маркетингом, організацією виробництва, управлінням, фінансами, технологією організації туристичної діяльності, готельно-ресторанного бізнесу та іншими навчальними дисциплінами.

Метою вивчення дисципліни “Аналіз діяльності підприємств туризму” є теоретична та практична підготовка фахівців для подальшої професійної діяльності на підприємствах туристичного й готельно-ресторанного бізнесу, курортного господарства. Це можливо через формування у майбутніх спеціалістів цілісної системи знань та вмінь оцінювання фінансового стану і фінансово-господарської діяльності підприємств сфери туризму, виявлення впливових чинників, розробка адекватних заходів, які сприятимуть удосконаленню діяльності підприємств та підвищенню ефективності їх функціонування. Це також сприятиме формуванню у студентів сучасного типу ділового мислення, підприємливості, ініціативності, здатності обґрунтувати та приймати управлінські рішення.

Результати аналізу діяльності суб’єктів господарювання туристичної галузі можуть бути цінними для власників, потенційних інвесторів, центральних та місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму. Результати проведених аналітичних досліджень є цінними при написанні курсових робіт, виконанні бакалаврських, дипломних робіт та магістерських дисертацій. Тому фаховий аналіз діяльності суб’єктів господарювання туристичної галузі має важливе наукове та практичне значення.

Наявність великої кількості нерозв’язаних методологічних і практичних проблем щодо фінансово-економічного аналізу діяльності суб’єктів господарювання туристичної галузі зумовили першочерговий розгляд проблемних питань, які ускладнюють проведення аналітичних досліджень та негативно відображаються як у навчальному процесі, так і в професійній діяльності суб’єктів аналізу в контексті недостатньої об’єктивності, інформаційної цінності та обґрунтованості аналітичних досліджень.

 

1. МЕТОДИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Зміст аналізу і його функціональна роль в умовах ринкової економіки

Аналіз (від грецької аnalysis – розкладання, розчленування) – пов’язані між собою і взаємозумовлені методи вивчення та наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У діяльності сфери туризму аналіз застосовується для виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, дій, результатів, а також виявлення та оцінки чинників, які впливають на економічні показники (обсяг виробництва, прибуток, рентабельність, показники ефективності господарської діяльності).

Зважаючи на ресурсний потенціал України, становлення та розвиток туризму, курортного господарства, готельно-ресторанної справи зокрема належать до ключових чинників економічного розвитку нашої держави. Туристичний бізнес відіграє провідну роль в активізації процесів соціально-економічного розвитку, у визначенні темпів структурної та якісної характеристики ВВП. Однак практика функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання туристичної галузі засвідчує, що за ефективністю вони ще не посіли належного місця, насамперед відповідно до світового рівня.

За допомогою аналізу можна оцінити проблемні аспекти фінансово-господарської діяльності, визначити, наскільки обґрунтованими є планові завдання, чи повною мірою враховані резерви підвищення ефективності функціонування туристичного підприємства. Цей метод також дає змогу виявити невикористані можливості підвищення ефективності господарювання – збільшення обсягів туристичної діяльності, зниження собівартості, покращення фінансових результатів і фінансового стану суб’єктів господарювання туристичної галузі.

Практичне значення аналізу діяльності підприємств сфери туризму розкривається через потенціал інформаційного забезпечення керівництва туристичних підприємств та зовнішніх користувачів інформації (інвесторів, кредиторів, центральних та місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму та ін.) (див.рис.1).

Організація аналізу діяльності підприємств сфери туризму сприяє розв’язанню економічних, організаційних проблем, прийняттю управлінських рішень як стратегічних – спрямованих на планування, так і тактичних – з оперативного регулювання діяльності туристичних підприємств. Аналіз має дієвий характер, оскільки управлінські рішення стосуються конкретних суб’єктів господарювання і спрямовані на підвищення ефективності туристичної діяльності.

 

Аналіз	Діяльності	Підприємств
Інформаційне забезпечення Прийняття рішень   Планування Реалізації рішень     Контролю
Сфери туризму

 

Рис.1.Значення аналізу в контексті інформаційного забезпечення управління діяльності підприємств сфери туризму

Слід зазначити, що проблематика аналізу для управлінських цілей у тих чи інших аспектах досить активно обговорюється в наукових колах [21,14,16]. Чимало важливих досліджень зосереджено в таких важливих проблемах фінансового менеджменту, як удосконалення методів управлінського обліку, калькування витрат і організація їхнього аналізу та бюджетування.

Однак фінансовий менеджмент повинен враховувати специфіку конкретної галузі, інакше він втрачатиме своє практичне спрямування. Традиційні підходи до розгляду теорії і практики фінансового менеджменту підприємств без врахування галузевої специфіки їх діяльності не дозволить вирішити спеціальні проблеми. З огляду на важливі проблеми в цілому, актуалізується проблематика фінансово-економічного аналізу, що дає змогу суттєво поглибити інформацію щодо функціонування підприємства за видами економічної діяльності, видами продукції (послуг), регіонами, окремими структурними одиницями та підрозділами підприємств, і є системою забезпечення фінансового менеджменту підприємств сфери туризму для планування, контролю, прийняття та реалізації управлінських рішень.

Діяльність підприємств сфери туризму забезпечується через виконання суб’єктами управління певних функцій. Однією з них є фаховий аналіз, оскільки дає змогу виявити функціональні зв’язки і взаємозалежності між окремими параметрами об’єкта управління. Своєчасно визначити тенденції в розвитку господарських процесів. Сутнісний аспект фаховості аналізу в даному контексті підкреслює важливість професійної підготовки, майстерності та водночас обізнаності з галузевими особливостями функціонування суб’єктів господарювання туристичної галузі.

У сучасній економічній літературі питання аналізу для розв’язання проблем фінансового менеджменту підприємств знаходить відображення переважно в контексті фінансового аналізу або ж управлінського обліку.

Фінансовий аналіз розглядається науковцями, по-перше, як складова фінансового менеджменту, по-друге, як метод фінансового менеджменту і, по-третє – як система забезпечення фінансового менеджменту:

1) А. Г. Загородній та Г. Л. Вознюк до фінансового менеджменту відносять фінансовий аналіз та систему прийняття рішень [23];

2) за трактуванням О. Плотнікова, фінансовий аналіз є методом фінансового менеджменту, який охоплює: оцінку фінансових потреб підприємства для досягнення стратегічних цілей менеджменту; розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства [25, T.3,814];

3) І. А. Бланк включає до методологічних основ побудови систем забезпечення фінансового менеджменту, крім організаційного та інформаційного забезпечення, фінансовий аналіз, планування і контроль [14, 13, 25].

Аналіз діяльності підприємств сфери туризму знаходить свої витоки і в управлінському обліку. “ Внутрішньогосподарський (управлінський) облік є системою обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством” [4].

За твердженням М. Г. Чумаченка, “відмінність управлінського обліку полягає в тому, що крім обліку витрат і калькування собівартості продукції, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов’язані з управлінням собівартістю продукції на підприємстві” [13, 8].

З огляду на багатовекторність поглядів на фінансовий аналіз та управлінський облік, їх місце, значення у фінансовому менеджменті, окремого з’ясування потребує питання фахового аналізу діяльності підприємств сфери туризму, його функціонального призначення, дієвості у фінансовому менеджменті з врахуванням галузевої специфіки туристичного бізнесу.

Аналіз діяльності підприємств сфери туризму – це система спеціальних знань, яка пов’язана із дослідженням зміни і розвитку соціально-економічних явищ та процесів, що відбуваються в галузі туризму, у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості, дослідженням зовнішнього та внутрішнього економічного механізму туристичних підприємств, обґрунтування цільових програм, бізнес-планів, кількісним і якісним вимірюванням об’єктивних і суб’єктивних факторів та пошуком резервів удосконалення господарських систем, формування аналітичного забезпечення для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Внутрішній аналіз діяльності підприємств сфери туризму передбачає дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, яке трактується як операційний аналіз, або ж аналіз беззбитковості, оскільки він дозволяє розраховувати обсяги виробництва та реалізації продукції (послуг), за яких доходи дорівнюють витратам – туристичний бізнес не несе збитків, але й не приносить прибутків. Прогнозні розрахунки прибутку важливі не лише для менеджерів підприємства сфери туризму, але й для акціонерів, інвесторів, банківських установ. Тому планування оптимальної величини прибутку є важливим чинником успішної підприємницької діяльності підприємств за сучасних умов господарювання. Операційний аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між витратами на одиницю продукції (послуг), постійними витратами, ціною та обсягами реалізації.

Важливим управлінським аспектом аналізу діяльності підприємств сфери туризму є технологія бюджетування. Відповідно до функціональної структури компаній, типової для даного середовища, бюджетування завжди виконується за визначеною моделлю. В умовах ринкової економіки метою туристичного бізнесу є приріст ринкової вартості туристичної фірми через формування позитивного фінансового результату від збуту туристичних продуктів. Тому розробка бюджету збуту продукції (послуг) є важливою складовою бюджетного процесу на туристичному підприємстві.

Однак для того, щоб бюджет міг виконувати своє управлінське призначення, він має синтезувати функції структурних підрозділів туристичного підприємства, при цьому грошові потоки мають узгоджуватись в часовому аспекті. За умови, що значна частина грошових потоків має періодичний характер (оплата праці, проценти за банківський кредит, лізингові платежі, орендна плата та н...), при складанні бюджету доцільно застосовувати ту ж періодичність планування. Такий підхід дасть змогу порівнювати дані, закладені в бюджеті і фактичні показники, здійснювати моніторинг та контроль операційної діяльності підприємств сфери туризму.

Таким чином, фаховий аналіз діяльності підприємств сфери туризму має важливе значення в оцінюванні проблемних аспектів господарської діяльності, визначенні обґрунтованості планових завдань, виявленні резервів підвищення ефективності господарської діяльності. Аналіз діяльності підприємств сфери туризму є підсистемою забезпечення фінансового менеджменту, що спрямована на управління фінансово-економічним потенціалом підприємства: збільшення обсягів туристичної діяльності, зниження собівартості, покращення фінансових результатів і фінансового стану суб’єктів господарювання туристичної галузі.

Отже, розглянувши фінансово-управлінські аспекти аналізу діяльності підприємств сфери туризму, слід зазначити, що саме фахове спрямування аналітичних досліджень концентрує увагу на багатьох спеціальних і ключових проблемах, що лежать у площині фінансового менеджменту підприємств сфери туризму. Інформаційна база такого аналізу значно ширша і включає будь-яку інформацію (із внутрішніх та зовнішніх джерел), що є корисною для прийняття управлінських рішень. З врахуванням того, що отримані результати досліджень матимуть практичне значення і застосування, в перспективі організація фахового аналізу на підприємствах сфери туризму набуватиме дієвості. Дієвість аналізу в значній мірі залежатиме від рівня професійної майстерності фінансових аналітиків та їх спроможності реально оцінювати стан об’єкта, досягнуті результати, наявні проблеми і вчасно вживати управлінські заходи.

1.2.Ідентифікація та класифікація суб’єктів господарювання туристичної галузі

Туризм, як сукупність видів економічної діяльності, яку проводять суб’єкти господарювання туристичної галузі (далі СГТГ), полягає в організації процесу виробництва та реалізації продукції і послуг туристичного призначення з метою отримання доходу (прибутку) і (або) соціального ефекту. Туристичну діяльність можуть забезпечувати, відповідно до ст.85 Цивільного Кодексу України, як організації, основною метою яких є отримання прибутку, так і неприбуткові організації [11]. Здійснення видів економічної діяльності в галузі туризму сприяє формуванню ефективності національної економіки, розвитку її багатоукладної ринкової структури, збільшенню обсягів податкових надходжень у бюджети різних рівнів, зростанню обсягів валового внутрішнього продукту, зниженню рівня безробіття і зростання зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць, зменшенню розмірів соціальних трансферів.

У контексті галузевого устрою економіки поняття “галузь народного господарства” (у сучасному розумінні – національної економіки) трактується як сукупність підприємств, установ і організацій, які виробляють однорідну продукцію або послуги і різняться характером виконуваних функцій. Спільним для всіх підприємств певної галузі є виробництво однорідної продукції. Найбільш загальною статистичною характеристикою галузі є кількість зайнятих у ній працівників, а для галузей матеріального виробництва – ще й обсяг виготовленої продукції.

У сфері послуг виділяють такі групи галузей: 1) галузі, послуги яких задовольняють колективні потреби суспільства (наука і наукове обслуговування, фінанси, кредитування, державне страхування та ін.); 2) галузі, послуги яких задовольняють культурно-побутові та соціальні потреби населення (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура, соціальне забезпечення та н.) [25, т.1, 254-256].

М.А.Жукова стверджує, що сукупність організацій, які формують окрему галузь, характеризується, по-перше, достатньою кількістю самостійних в економічному відношенні організацій з однорідним видом діяльності; по-друге, стійкими економічними зв’язками з іншими галузями національної економіки; по-третє, визначеним органом господарського управління [7].

У вітчизняній практиці можливими є такі способи ідентифікації суб’єктів господарської діяльності як суб’єктів – представників туристичної галузі: Загальний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), державна статистична звітність за формою 1-ТУР.

Загальний класифікатор галузей народного господарства України (ЗКГНГ) [9] вміщує в себе такі поняття, як: галузь, підгалузь, види діяльності. В ЗКГНГ підгалузь або вид діяльності завжди відноситься до якої-небудь головної галузі. Тому підгалузь, або вид діяльності в класифікації ЗКГНГ, - це одне і те ж, що вид діяльності в термінології міжнародної класифікації видів економічної діяльності. Наприклад, готельне господарство відноситься, відповідно до ЗКГНГ, до галузі “житлово-комунальне господарство”, проте згідно з міжнародною класифікацією – це відокремлений вид діяльності “готелі і ресторани”, який не має ніякого стосунку до житлово-комунального господарства. Відповідно до ЗКГНГ галузі народного господарства розподілялись на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу. Галузі невиробничої сфери діяльності (в тому числі туристична) формувались за кодом першого знаку – 9; охорона здоров’я, фізична культура, соціальне забезпечення – 91000; відпочинок і туризм – 91600; оздоровчі заклади і заклади відпочинку – 91610(табори відпочинку і оздоровлення дітей, будинки відпочинку, пансіонати без лікування та інші заклади відпочинку); туризм – 91620 (туристичні готелі, туристичні бази, кемпінги, екскурсійні бюро і бюро подорожей, заклади з організації міжнародного туризму).

Відповідно до ЗКГНГ, при віднесенні об’єкта до певної категорії обліку необхідно визначити таке поняття, як основний вид діяльності. Крім основного виду діяльності, слід розглянути також другорядні та допоміжні види діяльності. Існує декілька критеріїв відбору основного виду діяльності: 1) за кількістю зайнятих працівників; 2) за питомою вагою в загальному обсязі виробництва продукції (товарів, послуг); 3) за питомою вагою в отриманому прибутку. Максимальне значення (в %) згідно вибраного критерію визначає основний вид діяльності суб’єкта господарювання. Другорядним видом діяльності є будь-яка інша діяльність, частка якої згідно виробничого критерію відбору менша від частки основного виду діяльності. Допоміжний вид діяльності спрямований виключно на досягнення головного завдання – сприяти виконанню основного виду діяльності суб’єкта господарювання – і враховується за основним видом діяльності [9]. Оскільки в умовах ринкових відносин приналежність підприємства до тієї чи іншої галузі у змісті ЗКГНГ визначити практично неможливо, а також з метою гармонізації статистичного обліку та звітності відповідно до міжнародних стандартів, даний підхід не використовується у вітчизняній статистиці.