Понятие об учете, виды учета. Стат. учет, его значение, задачи и особенности. Организация статистической деятельности в России.

Ґрунт є одним із компонентів наземних екосистем і природною основою їх функціонування, а рослинність — важливим фактором ґрунтоутворення, проте ґрунт визначає досить часто тип рослинності. Всі рослини залежно від наявності в ґрунтах поживних речовин ділять на три групи: еутрофи, мезотрофи і оліготрофи.

Орографічні фактори

Рельєф не здійснює прямого впливу на життя рослин, проте впливає на ґрунтотворення, а характер рельєфу, місцеположення в ньому рослин або рослинного угруповання значно впливає на життя рослин, регулює їх співвідношення і дію прямих екологічних факторів. Із зміною рельєфу змінюються кліматичні і ґрунтові умови

 

51. Тканини – це групи клітин, східних за будовою, виникненням і пристосованих до виконання однієї чи декількох певних функцій.

У рослин виділяють такі типи тканин: покривні, основні, провідні, механічні, твірні.

Покривні тканини

Розташовані ззовні всіх органів рослини на межі з зовнішнім оточенням. Зберігають органи рослин від ушкоджень.

Епіблема (ризодерма) – первинна одношарова поверхнева тканина кореня. Основні функції – вибіркове всмоктування води з мінеральними елементами живлення; виділення речовин, що діють на субстрат, перетворюючи його.

Основна тканина складає більшу частину тіла рослини. Майже завжди первинна, виникає з апікальної меристеми. Складається з живих паренхімних клітин. Здатна повертатися до меристематичної активності у разі за живлення пошкоджень, утворені пагоні, бічних коренів.

Механічні тканини забезпечують міцність рослини, здатність протидіяти дії тяжіння власних органів, вітру, дощу, снігу. Вони грають в рослині роль скелету. Клітини механічних тканин мають сильно потовщені клітинні стінки, які навіть після відмирання протопласту (вміст рослинної клітини, що складається з плазмолеми, цитоплазми та ядра без клітинної оболонки) продовжують виконувати свою функцію.

Провідна тканина слугує для пересування по рослині розчинених у воді поживних речовин. Від кореня до листя рухається висхідний (транспіраційний) тік водних розчинів солей.

Видільна (секреторна тканина)

До видільних тканин відносяться різного роду структурні утворення, що здатні активно виділяти з рослини, або ізолювати в її тканинах продукти метаболізму та крапельно – рідинну воду. Елементи видільних тканин зустрічаються в усіх органах рослини

 

 

52. Розмно́ження (відтворення, репродукція) — біологічний процес, за допомогою якого утворюються нові організми, відтворення собі подібних. Розмноження — фундаментальна особливість всіх відомихжиттєвих форм, кожен індивідуальний організм існує в результаті розмноження. Відомі способи розмноження поділяються на два головні типи: статеве і безстатеве (нестатеве). Нестатеве розмноження

Безстатеве розмноження — біологічний процес, у якому організм створює генетично подібну або ідентичну копію себе без вкладення генетичного матеріалу іншого індивідуума. Бактерії та археї діляться безстатево бінарним поділом (який, проте, може бути асиметричним), віруси використовують клітини інших організмів для отримання нових вірусів, проте зазвичай не вкладають у нові віруси генетичний матеріал клітин-хазяїв, багато безхребетних тварин (наприклад, гідри) та дріжджів зазвичай розмножуються брунькуванням, міцеліальні гриби розмножуються за допомогою росту міцелію. Статеве розмноження

Статеве розмноження є типом розмноження, при якому організми утворюють нащадків, що мають комбінацію генетичного матеріалу від більш ніж одного (зазвичай двох) різних представників виду. Кожен з двох організмів-батьків надає приблизно половину генетичної інформації нащадкові, продукуючигаплоїдні гамети.

 

53. У процесі історичного розвитку людина поступово втрачала зв’язки з природою. На певному етапі розвитку цивілізації людина почала активно перетворювати природу і її вплив на довкілля зростав із кожним сторіччям, поки не став провідним екологічним фактором. Ці проблеми поставили людство на межу всеосяжної біосферної кризи, яка загрожує його існуванню.

Протягом останніх 10 тис. років під впливом діяльності людини площа лисів на нашій планеті скоротилася не менш ніж на третину. Людина вирубує ліси, звільняючи площі під рілля, пасовища, поселення та використовуючи деревину для власних потреб. І навіть нині, коли людство почало усвідомлювати катастрофічні наслідки цих процесів, площа лісів щорічно скорочується, насамперед за рахунок тропічних лісів, які відіграють велику роль у підтриманні екологічної рівноваги на нашій планеті.

Також великий вплив на забруднення атмосфери мають викиди шкідливих для здоров'я людини та інших організмів відходів промислових підприємств тощо.

Особливу небезпеку для довкілля становлять кислотні дощі, спричинені забрудненням атмосфери сірчастим газом. Кислотні дощі призводять до тяжких наслідків. Зокрема прісні водойми стають мертвими, гинуть ліси та багато інших проблем.

Іншою небезпекою для здоров'я людини може стати послаблення озонового екрану. Це відбувається внаслідок надходження в атмосферу хлорфторвуглецевих сполук.

Діяльність людини негативно впливає і на різноманітні водойми, забруднення промисловими та побутовими відходами, пестицидами та добривами, які змиваються з полів, зміна екологічних умов, осушення, тощо. Порушення санітарного стану водойм, а також виснаження водних ресурсів загострює проблему питної води.

Надходження неочищених або недостатньо очищених стічних вод у природні водойми унеможливлює використання їх для відпочинку людей, рибальства.

До вимирання цілих водних екосистем також призводять аварії танкерів, нафтовидобувних платформ, унаслідок яких плівка з нафти вкриває значні площі морів.

До змін гідрологічних режимів водойм призводять створення штучних водойм, водосховищ, що згубно впливають на водні біогеоценози та популяції окремих видів.

На мою думку, людям слід задуматися над своїми вичинками, обережніше ставитися до природних багатств, тоді в світі запанує гармонійність, зменшиться кількість природних катаклізмів, які зараз мають досить великий вплив на людей.

 

54. Біосфера – це оболонка Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери і літосфери, заселені живими організмами. Вернадський підкреслив відмінні особливості біосфери, зокрема:
Вернадський виділяє ознаки біосфери:
1)Біосфера - загальнопланетна оболонка.
2)Склад і будова біосфери зумовлені сучасною і минулою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів.
3)Біосфера є наслідком взаємодії живих і неживих компонентів, акумуляції та перерозподілу в ній величезної кількості енергії.
4)Біосфера є термодинамічно відкритою, самоорганізованою, саморегульованою динамічно зрівноваженою, стійкою системою.
5)Межі біосфери: верхня межа - променева - зумовлена наявністю жорсткого короткохвильового ультрафіолетового випромінювання.Нижня межа - термічна(впевнихтемпературних режимах життяіснувати не може).
6) Біосфера охоплює три геологічні сфери: нижню частину атмосфери, верхню частину літосфери та гідросферу.

Загальна протяжність біосфери за радіусом Землі складає близько 40км. Вона простягається від нижньої частини озонового екрана атмосфери, що розташований на висоті 20-25 км над рівнем моря, до верхньої частини гірських порід суші та дна Світового океану. Нижня межа простягання біосфери лежить на 23 км вглиб суші та на 1-2 км нижче дна океану.

Основна маса живої речовини зосереджена в порівняно невеликому прошарку – біостромі. Біостром лежить на поверхні суходолу та охоплює верхні шари водойм. У цій зоні знаходиться 98% всієї живої речовини планети.

Порівняно із загальною масою Землі біомаса вкраї мала – 0,1% від маси земної кори.

Живі організми з моменту своєї появи в процесі життєдіяльності завждиміняли нашу Землю.
В результаті життєдіяльності хемосинтизуючи бактерій більш 3 млрд. років тому назад почалося відкладення деяких марганцевих та залізних руд, фосфоритів,сіру.Перші мікроорганізми-пурпурні і зелені бактерії, апотім синьо-зелені водорості стали пристосовувати вуглекислий газ і виділяти молекулярний кисень, із якого над Землею створився озоновий екран. Створення озонового слою створило захист від ультрафіолетової отрути Сонця,що є гибеллю для живої речовини, і дозволяє життю вийтиіз води і розводитись на землі. В процесі еволюції живі організми створювались незалежно від середовища
Перші організми(бактерії, водорості) були,як би занурені в харчове середовище.
Постійно появляються багатоклітинні організми, менш залежне відзміни оточуючого середовища, і маючи свою внутрішнього середовища. Значною зміною потерпала біосфера після появи людини на
Землі. Бурнийрозвиток промисловості, науки та техніки за геологічний малий відрізокчасу сприяла значним прискореною біогенною міграцією елементів в біосфері.

 

55. СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну системулюдини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках^[1]:

при статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації

при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків, пересадці органів інфікованої людини здоровій)

при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка^[2].

Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то, за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу^[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6 відсотків.

ВІЛ не передається у таких випадках^[4][5]:

через обійми або поцілунок (ВІЛ може передатися, якщо у обох партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині)

через рукостискання

через кашель та чхання

при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном

через укуси комах

при використанні спільного телефону

через піт або сльози.

 

Понятие об учете, виды учета. Стат. учет, его значение, задачи и особенности. Организация статистической деятельности в России.

Учет – вид деятельности, предметом которой явл. информация. Учет – сбор, обработка, классификация, систематизация и отраж. инфы в спец регистрах. Виды учета: бух (собир., регистрир. и обобщается в денежном выражении инфа об имуществе, обязательствах организац. и их движения путем непрерывного сплошного учета всех хоз. операций); оперативный (оператив. получение инфы нужной для текущ. Управления предприятием, ведется на местах хоз. деят., охват. те явления, которые не охвачены бухом. Виды буха: налоговый, финанс., управленческий. Еще первичный учет есть (первонач. регистрация фактов в любом виде учета). Стат. учет – отрасль практич. деятельности, напряален. на сбор, обработку, анализ данных (в осн. колич. данных), характериз. соц.-эк. развитие страны в целом, регионов, отраслей, д/х, фирм. Стат. учет выявляет и измеряет закономерности в масс. явлениях, выявляет тенденции в соц.-эк. процессах, взаимосвязи между ними, делает соотв. выводы. Сведения получ. с пом. стат. учета помогаю анализир. различ. процессы и прогнозир. их дальнейш. развитие. Стат. учет отличается от других широк. кругом изучаемых объектов - не только хоз. явления, но и друг. стороны жизни (демография) путем стат. наблюдения. Для изуч. обществ. явлений в СУ использ. разные методы – индексы, выборочн. наблюд., группировка.

Стат. деят. в РФ: основной стат. орган- Росстат (ранее Госкомстат) – это нац. центр. по формир. информац. ресурсов в обл. соц-эк. статистики. У нас статистика гос. и ведомств. (стат. отдельн. объединений – здравоох, образов.)

В стате использ. ресурсы: офиц (гос.стат), ведомств. (ведомств. стат), субъектов хоз. деятел., междунар. организ.

Функции Росстата: формир. офиц. стат. инфу, публикует сборники («Россия в цифрах», демограф. ежегодник, «Регионы РФ, «РФ в _ году»), осущ. деят по разработке и соверш. методологии соц.-эк.статистики. Офиц. инфой пользуется – президент, правительство, Фед.Собр.,прокуратура,суды, ЦБ, профсоюзы, СМИ и т.д.

2. Основные черты предмета статистики. Статистическая совокупность и ее единицы.

Статистика – это сбор массовых данных, их обобщ., представление, анализ и интерпретация. Предмет статистики - стат совокупность, представляющая собой совокупность общественных явлений, подчиненных единой закономерности. Каждый элемент совокупности – это единица совокупности. Основные черты совокупности:

1. Всегда множество явлений; 2.множество однокачественных явлений, 3.множ. варьирующих явлений

Вариация – это различ. между явлениями в пределах общ. качества, из-за нее предмет статистики – это стат совокупность, а не единичное явление. Единица совокуп. – это предел дробления объекта исследования, при котор. сохраняются все сво-ва изуч. процесса. Ед. совок. – это частн. случай проявления изуч. закономерности