Характеристика програмного продукту (пристрою)

Что касается синтеза 5,5-диалкилпроизводных 2-тиобарбитуровой кислоты, напри-мер, тиопентала-натрия, то их получают аналогично соответствующим 5,5-диалкилбарбитуратам по первой схеме. Так, тиопентал-натрия получают конденсацией диэтилового эфира этил-(2/-амил)-малоновой кислоты с тиомочевиной в метаноле в при-сутствии метилата натрия с последующим выделением тиопентал-кислоты подкислением соляной кислотой и перекристаллизацией ее из этанола. Соответствующий исходный "диэфир" получают последовательным алкилированием малонового эфира сначала этилбро-мидом, а затем - 2-бромпентаном (получаемым с выходом 86,9% из вторичного амилового спирта аналогично синтезу изоамилбромида - см. выше синтез барбамила). Выход тиопентал-кислоты составляет 52% на "диэфир", 35,4% на 2-бромпентан, 29,2% на малоновый эфир. Тиопентал-натрий получают взаимодействием эквимолярных количеств тиопентал-кислоты и едкого натра в среде метанола с последующей вакуум-упаркой полученного раствора. Выход составляет 94%. Химическая схема синтеза тиопентала-натрия, как с очевидностью следует из приведенного выше описания, также как и основы технологии практически аналогичны схеме и технологии получения барбамила.

Характеристика програмного продукту (пристрою)

У даному підрозділі студент стисло описує створюваний програмний продукт (пристрій), а саме:

1. Назва продукту.

2. Організація або прилад де буде застосовуватися продукт.

3. Мета створення продукту.

4. Ефект від запровадження продукту.

Далі необхідно описати умови праці при яких створювався продукт та надати інформацію щодо основних фондів, які були задіяні у розробці продукту.

Наприклад

Метою дипломного проекту є розробка та впровадження автоматизованої інформаційної системи обліку автоперевезень ТОВ "Донбаскамбуд" м. Луганськ. До основних завдань інформаційної системи, що розробляється відносяться:

- централізоване об’єднання інформації, що комплексно характеризує роботу будівельної компанії;

- оперативне використання інформації для оцінки ситуації і прийняття рішень;

- забезпечення робітників інформацією, яка потрібна для ефективної роботи та складання звітів.

З точки зору економічної ефективності автоматизація обслуговування персоналу на підприємстві надасть непрямий ефект, а саме:

- своєчасне реагування на попит обслуговування;

- укладення послуг в найменший час;

- обслуговування найбільшої кількості клієнтів;

- підвищення якості обслуговування клієнтів;

- поліпшення організації роботи працівників.

Для розробки автоматизованої інформаційної системи обліку автоперевезень використовувалися наступні елементи (табл. 1, 2).

 

Таблиця 1 – Характеристика технічного забезпечення для розробки

Назва компонента	Опис компонента
Процесор	Intel Core i3-3225 3.3GHz
Материнська плата	Asus P8H77-V LE
Відеоадаптер	Zotac PCI-Ex GeForce GT 620
Оперативна пам’ять	4Gb DDR3 1333 Goodram PC-10600
Вінчестер	500Gb Hitachi P7K1000
Блок живлення	Kinghun JX-H500A

 

Таблиця 2 - Характеристика програмного забезпечення

 

№ п/п	Назва програмного продукту	Вартість, грн.
	Microsoft Windows XP SP 3	1405,34 грн.
	P-CAD Trial Version	Вільно розповсюджений

У таблиці 3 приведені вихідні дані необхідні для економічного розрахунку по проекту. Показники приведені станом на 01.06.2014 р.

 

Таблиця 3 – Вхідні дані до проекту

 

№ п/п	Найменування компоненту	Позначення	Значення
	Трудомісткість впровадження та експлуатації ПП	люд/год.
	Вартість ПК (системного блоку, монітору, миші, клавіатури)	грн..
	Потужність системного блоку	Вт
	Вартість 1 Квт/год	грн.
	Вартість програмного забезпечення (разом)	грн.
	Тарифний коефіцієнт	долі	1,18
	Коефіцієнт додаткової заробітної плати	%
	Фонд робочого часу за місяць	час
	Мінімальна заробітна плата	грн.
	Коефіціент соціальних відрахувань	%	36,3
	Коефіціент рентабельності	долі	0,15
	Термін корисного використання об’єкта основних засобів	місяці
	Термін корисного використання нематеріальних активів	місяці
	Вартість послуг мережі Інтернет (за год. згідно діючим тарифам)	грн.	2,19

5.2. Визначення загальної трудомісткості робіт

На даному кроці необхідно визначити етапи створення технічного рішення, що запропоновані у програмі та у відповідності до напрямку дипломного проекту. Етапи створення проекту студенту необхідно заздалегідь обговорити з дипломним керівником.

Розрахунок трудомісткості проводиться за допомогою таблиць 1 та 2. У роботі беруть участь 2 експерти – студент академічної групи (автор проекту (студент) - Т₁) та його керівник дипломного проекту (керівник - Т₂), які прогнозують витрати часу (у люд./год.) на здійснення кожного етапу розробки проекту. Оцінка витрат проводиться експертами на підставі власного досвіду і знань. Для кожного етапу розробки експертами прогнозується три величини:

1. Найменш можлива величина витрат, a_i.

2. Найбільш ймовірна величина витрат, m_i.

3. Найбільш можлива величина витрат, b_i.

 

Таблиця 1 - Прогнозований експертами час, що витрачається на розробку програмного продукту (за етапами розробки)

Етапи розробки програмного продукту	найменш можлива величина витрат, ai люд./год.	найбільш ймовірна величина витрат, mi люд./год.	найбільш можлива величина витрат, bi люд./год.
Т1	Т2	ai,	Т1	Т2	mi	Т1	Т2	bi

Для кожного з зазначених вище етапів на підставі експертних оцінок визначається середня величина _ai, для a_i, m_i і b_i за формулою 1:

 

(1)

де,

– середній час, отриманий на підставі експертних оцінок;

– оцінка витрат часу надані керівником;

– оцінка витрат часу надані автором проекту.

Прогнозовану трудомісткість студент заносить у таблицю 1.

На основі середніх оцінок розраховуються математичне сподівання та відхилення по кожному етапу розробки проекту за формулами 2 та 3 відповідно.

(2)

де,

– математичне сподівання для i-гo етапу;

– середні значення.

(3)

де G_i – стандартне відхилення по i-му етапу.

Далі розраховується загальна величина математичного сподівання в цілому за формулою 4:

(4)

де,

МО – загальна величина математичного сподівання.

Стандартне відхилення G в цілому розраховується за формулою 5:

 

(5)

де,

G – стандартне відхилення;

G_i – стандартне відхилення по i-му етапу.

На основі розрахунків математичного сподівання (4) і стандартного відхилення (5) розраховується коефіцієнт варіації – коефіцієнт узгодженості думки експертів. Коефіцієнт варіації розраховується за формулою 6:

 

(6)

де,

y_i – коефіцієнт варіації за i-му етапу.

Якщо коефіцієнт варіації y (середнє арифметичне з yi) ≤ 0.33, то думки експертів вважаються узгодженими.

Після проведеного розрахунку за представленою методикою студент записує результати у таблицю 2.

Таблиця 2 - Витрати часу на розробку програмного продукту

Етапи розробки програмного продукту	Середня величина витрат по етапах, дні	Матем. очікування (МОi, люд./год.)	Станд. Отклонение (Gi, люд./год.)	Коефіцієнт варіації (yi)
найменш можлива величина витрат, дні	найбільш ймовірна величина витрат, дні	найбільш можлива величина витрат, дні
Ітого

5.3 Розрахунок повної собівартості продукту

На даному «економічному етапі» плануються витрати необхідні для визначення повної собівартості продукту.

Надалі виконаються всі необхідні економічні розрахунки на основі визначеної трудомісткості робіт за проектом та згідно з наступною методикою.

Відповідно до методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості і положень (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99 р. (зі змінами і доповненнями, останні з яких внесено наказами Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1591) статті калькуляції розраховуються за формулами, що представлені нижче у відповідності до кожного виду витрат.

 

5.3.1 Витрати на матеріали, сировину

Стаття містить витрати на сировину, матеріали. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати. Мета обліку сировини і матеріалів полягає у тому, щоб мати необхідні дані про вартість придбаних і використаних у виробництві матеріалів. Вартість матеріалів та сировини (В_м) оцінюється за діючими ринковими цінами з урахуванням транспортно-заготівельних видаткових за формулою 7:

 

В_м = Ц_мі * К_т.з, (7)

де,

Ц_мі – вартість матеріалів, сировини, (грн.);

К_т.3 – коефіцієнт транспортно-заготовчих видатків, К_т.3 = (1,05: 1,1).

Характеристику матеріалів студенту необхідно подати у вигляді таблиці 3.

Таблиця 4 – Характеристика матеріалів

Матеріали	Кількість	Одиниця виміру	Ціна за одиницю (грн./од.)	Сума (грн.)
Мікроконтролер		шт.	13,00	19,39
Всього	19,39

 

5.3.2Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати

У дану статтю калькуляції включається вартість:

- комплектуючих виробів та напівфабрикатів, які підлягають монтажу чи додатковій обробці даному підприємстві;

- робіт чи послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами.

Вартість комплектуючих виробів, напівфабрикатів (Вк) оцінюється за діючими ринковими цінами з урахуванням транспортно-заготівельних видаткових за формулою 8:

 

В_к = (N_кі * Ц_кі) * К_т.з, (8)

де,

N_мі – кількість комплектуючих виробів, напівфабрикатів, (шт.);

Ц_мі – вартість комплектуючих виробів, напівфабрикатів, (грн.);

К_т.3 – коефіцієнт транспортно-заготовчих видатків, К_т.3 – (1,05: 1,1).

Характеристику матеріалів студенту необхідно подати у вигляді таблиці 4.

Таблиця 5 – Характеристика покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів

Найменування	Ціна/шт. (грн.)	Кількість (шт.)	Ціна (грн.)
Радіо модуль TRC101	54.16		108,32
Супервізор MCP 100	6.16		6.16
Всього	115,48

 

5.3.3Паливо й енергія на технологічні цілі

У даній статті розрахуємо вартість використаної енергії за весь період розробки проекту, яка складається із витрат на виробниче споживання електроенергії В_е1.

Споживання електроенергії обладнання за весь період розробки визначається за формулою 9:

Е = m * n, (9)

де,

Е – споживання електроенергії обладнання за весь період, (кВт);

m – весь період розробки, (годин);

n – потужність обладнання, (кВт.ч.).

Вартість витрат на електроенергію за весь період розробки визначається за формулою 10:

В_е = а * Е (10)

де,

В_е – вартість витрат на електроенергію за весь період, (грн.);

а – вартість 1 кВт за годину згідно з діючими розцінками, (грн.);

Е – споживання електроенергії обладнанням за весь період, (кВт).

 

5.3.4Основна заробітна плата робітника

Дана стаття включає розрахунок витрат на виплату основної заробітної плати, нарахованої робітнику, згідно з розробленим штатним розкладом та тарифною сіткою на підприємстві. Кваліфікація розроблювача, що виконує проект, молодший спеціаліст. При застосуванні тарифної системи оплати праці розмір заробітку працівника, який оплачується погодинно, визначається за формулою 11:

В_о.зп = Т_с * Т_з (11)

де,

В_о.зп. – основний заробіток працівника, (грн);

Т_с – тарифна ставка працівника за одиницю часу (годину), грн;

Т_з – фактично відпрацьований працівником час, (годин).

Тарифна ставка працівника розраховується за формулою 12 на основі мінімальної заробітної плати, що діє на період розробки:

Т_с = (Мін.зар.плата * Тар. коєфіціент) / 171 (12)

 

5.3.5 Додаткова заробітна плата робітників

Додаткова заробітна плата обчислюється у відсотках від основної зарплати за формулою 13. Коефіцієнт додаткової заробітної плати встановлюється студентом самостійно.

В_д.зп = В_о.зп * К_доп / 100, (13)

де:

В_д.зп. – додаткова заробітна плата, (грн.);

К_доп – коефіцієнт додаткової заробітної плати, (%);

В_о.зп – основна заробітна плата, (грн.).

5.3.6 Відрахування на соціальні потреби

Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р. соціальні відрахування (Вс.в.). Величина відрахувань визначається законом, який приймається парламентом, або за його дорученням урядом держави. Відрахування обчислюються згідно з встановленими нормами від витрат на оплату праці за формулою 14.

В_с.в = (В_о.зп + В_д.зп) * К_с.в / 100 (14)

де,

В_о.зп – основна заробітна плата робітника, (грн.);

В_д.зп – додаткова заробітна плата робітника, (грн.);

К_с.в – коефіцієнт соціальних відрахувань, %.

 

5.3.7 Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування

Дані витрати є комплексними і охоплюють витрати на амортизацію, відрахування від балансової вартості засобів праці, які використовувалися при розробці проекту. Розрахунки на утримання та експлуатацію обладнання здійснюються на основі з Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VІ, згідно встановленим нормам корисного використання основних засобів.

Річна норма амортизації за прямолінійним методом розраховується за формулою 15:

H_a = S_a / T (15)

де,

Н_а – норма амортизації, (грн.);

S_a – вартість обладнання(грн.);

Т – строк корисного використання об’єкта основних засобів (місяців).

 

5.3.8 Загальновиробничі витрати

Амортизація нематеріальних активів (В_aн.а) згідно з положенням (стандартом) Бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», 8 «Нематеріальні активи» розраховується прямолінійним методом та визначається за формулою 16.

В_ан.а = П_в – Л_в / Т_р (16)

де,

П_в – первісна вартість (сума вартості програм), (грн);

Л_в – ліквідаційна вартість (приймається за 0), (грн.);

Т_р – термін корисного використання роботи програмного забезпечення.

 

5.3.9 Інші операційні витрати

При розробці проекту може бути використано послуги мережі Інтернет з метою пошуку інформації для створення продукту та його програмної реалізації. Вартість витрат на використання послуг мережі Інтернет (В о.в.) розраховується за формулою 17:

 

В о.в. = а*Е, (17)

де,

В о.в. – вартість витрат на використання послуг мережі Інтернет, (грн.);

а – вартість посуг мережі Інтернет за годину згідно діючим розцінкам, (грн.);

Тз- загальні витрати часу за період розробки, (люд./год.).

 

Визначення повної собівартості пристрою

Собівартість () розробки продукту є сумою усіх статей вищезазначених витрат та визначається за формулою 18:

= В_к + В_м + В_о.зп + В_д.зп + В_с.в + В_ао.ф + В_е + В_ан.а,+ В _о.в (18)

де,

В_м – матеріали, покупні вироби, сировина, (грн..);

В_к – покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, (грн.);

В_о.зп – основна заробітна плата, (грн.);

В_д.зп – додаткова заробітна плата, (грн.);

В_с.в – відрахування на соціальні заходи, (грн.);

В_ао.ф – амортизація матеріальних активів, (грн.);

В_е – витрати на електроенергію, (грн.);

В_ан.а – амортизація нематеріальних активів, (грн.);

В _{о.в –} інші операційні витрати (грн.).

Розрахунки повної собівартості за статтями калькуляції продукту заносимо у таблицю 5.

 

Таблиця 6 - Розрахунок основних економічних показників розробки продукту

№ п/п	Найменування витрат	Вартість грн.	Питома вага %
	Матеріали, покупні вироби, сировина	126,93	3,99
	Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати	147,07	4,62
	Основна заробітна плата працівника	1762,39	52,24
Повна собівартість	3390,01

5.4 Визначення ціни продукту

Ціна продукту () формується на основі економічно обґрунтованої собівартості його розробки, норми рентабельності, прибутку (певного відсотку торговельної надбавки) та податку на додану вартість (ПДВ) та розраховується за формулами 19:

 

, (19)

 

де – собівартість або поточні витрати на розробку ПП (системи, мережі), грн;

– нормативний рівень рентабельності, (дорівнює 15 %, коефіцієнт складає 0,15), грн;

– торговельна надбавка (), грн.

До ціни продукту (системи, мережі) входить ПДВ (20 %), проте, якщо розробник є приватною особою, він не є платником податку на додану вартість. Тому, у цьому випадку ПДВ не нараховується.

5.5 Визначення витрат на експлуатацію та впровадження продукту

На наступному виконуються розрахунки пов’язані з впровадженням та експлуатацією розробленого у проекті продукту на підприємстві. Розрахунок експлуатаційних витрат заснований на визначенні собівартості продукції. Студенту необхідно визначити статті калькуляційних витрат на впровадження та експлуатацію продукту на підприємстві. Ці статті розраховуються студентом на основі трудомісткості щодо експлуатації продукту, яка задається на етапі заповнення вихідних даних.

Калькуляційні статті витрат на експлуатацію продукту студент розраховує на основі методики представленої вище. Витрати визначаються на основі одного року експлуатації програмного продукту.

Якщо для впровадження програмного продукту підприємству необхідно закупити нове обладнання студент повинен описати такі капітальні вкладення за допомогою таблиці

 

Таблиця 7 - Інвестиційний план (капітальні вкладення)

Капітальні вкладення	Розмір коштів, грн.

5.7 Визначення економічного ефекту від впровадження продукту

Останній «економічний етап» пов'язаний з розрахунком економічний ефект від розробки та впровадження даного проекту.

Економічний ефект – це насамперед економія коштів підприємства, що може бути досягнута за рахунок:

- вивільнення штатних співробітників для виконання інших завдань;

- зниження витрат на переналагодження устаткування.

Розрахунок економічного ефекту (Є_єф) після впровадження продукту на підприємстві розраховується за формулою 20:

Є_єф = В₁ -В₂ – Ц+К+Е, (20)

де,

В₁ – витрати до впровадження програмного продукту, грн.;

В₂ – витрати після впровадження програмного продукту, грн.

Ц- ціна програмного продукту, грн.

К – капітальні вкладення на етапі впровадження програмного продукту (якщо мають місце для підприємства);

Е – експлуатаційні витрати на впровадження програмного продукту на підприємстві.

Термін окупності впровадження програмного продукту розраховується за формулою 21:

Т=К/S (21)

де,

Т – термін окупності проекту, роки;

К – капітальні вкладення, грн.;

S – сума річної економії, грн.

 

Висновки про необхідність розробки та впровадження програмного продукту або пристрою у виробництво. Подається прогноз діяльності об’єкта досліджень у перспективі.